Справа № 650/5125/25
Провадження № 1-кс/650/989/25
про арешт майна
14 серпня 2025 року сСлідчий суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка клопотання слідчого СВ ВП № 1 Бериславського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_3 і погоджене прокурором ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12025231130000494 від 11.08.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,-
12.08.2025 року слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням, якому просив з метою збереження речового доказу накласти арешт шляхом заборони знищення, відчуження розпорядження та/або користування на вилучене майно, а саме мопед марки G-max, який було переміщено для зберігання на територію ВП № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області, за адресою: вул. Банкова, 4 в смт. Високопілля Бериславського району Херсонської області.
Слідчий в судове засідання не з'явився, в матеріалах клопотання наявна заява, якою просив розглядати клопотання за його відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, додаткових пояснень до клопотання не має.
Прокурор в судове засідання не з'явився, в матеріалах клопотання наявна заява, якою просив розглядати клопотання за його відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, додаткових пояснень до клопотання не має.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України неявка учасників не перешкоджає розгляду клопотання.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось у зв'язку із неприбуттям в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді вказаного вище клопотання.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У відповідності до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
За змістом статті 98, пункту 1 частини 2 та частини 10 статті 170 КПК України, арешт майна, метою якого є збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що це майно є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Положення ч. 2 ст. 173 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом1частини другої статті 170цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 Бериславського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120252311300000494, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 11.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 10.08.2025 року близько 19-30 години ОСОБА_5 , рухаючись на мопеді марки G-max без державної реєстрації, разом з пасажиром ОСОБА_6 , ґрунтовою дорогою з с. Ольгине в напрямку с. Іванівка Бериславського району Херсонської області, де під час руху не впорався з керуванням та здійснив з'їзд на узбіччя, в результаті чого відбулося падіння водія та пасажира з транспортного засобу, в наслідок чого пасажир ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження.
11.08.2025 року у період часу з 00 години 15 хвилин до 00 години 35 хвилин дізнавачем СД ВП № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області капітаном поліції ОСОБА_8 , в ході проведення огляду, біля території домоволодіння АДРЕСА_1 , було вилучено мопед марки G-max, який було переміщено для зберігання на територію ВП № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області, за адресою: вул. Банкова, 4 в смт. Високопілля Бериславського району Херсонської області.
Постановою слідчого від 11.08.2025 зазначені предмет визнано речовими доказами у провадженні.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки вказане майно має значення для кримінального провадження, так як зберегло на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто містить ознаки речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України та крім того, визнане речовими
Керуючись ст. ст.98,131-132,167,168,170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони знищення, відчуження розпорядження та/або користування на вилучене майно, а саме мопед марки G-max, який було переміщено для зберігання на територію ВП № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області, за адресою: вул. Банкова, 4 в смт. Високопілля Бериславського району Херсонської області.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Згідно ч. 1ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1