Справа № 583/2742/25
2/583/1053/25
14 серпня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Сидоренка Р.В.,
за участю секретаря Якубович В.В.,
представника позивача, адвоката Котляревського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в залі суду №5 у м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, про визнання не дійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, часткове скасування рішення виконкому міської ради, визнання права власності на земельну ділянку -
ОСОБА_1 19.06.2025 року звернулася до суду із зазначеним позовом прохаючи: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку СМ 062586 від 19.10.2004 року, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за № 302, земельна ділянка кадастровий номер 5910200000:03:009:0005, площа 0,1000, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_2 ; скасувати рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 30.12.1993 року № 611 «Про приватизацію земельних ділянок» в частині, а саме - п. 186 передати у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_2 , площею 1000 кв. метрів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5910200000:03:009:0005, площа 0,1000, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що 28.09.2004 року вона придбала у ОСОБА_2 житловий будинок з господарчими спорудами, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ), який був посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. та був зареєстрований в реєстрі за №3830-3831. 27.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до відділу державної реєстрації виконкому Охтирської міської ради з метою перереєстрації жилого будинку з господарчими спорудами, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ) з реєстру права власності БТІ до Державного реєстру речових прав, про що отримала відповідний витяг від 02.11.2023 року індексний номер витягу - 3527377727. Після чого ОСОБА_1 дізналася, що земельна ділянка під будинком приватизована на іншу особу і на неї виданий державний акт на право власності на земельну ділянку СМ №062258 від 19.10.2004 року - площа 0,1000 га., кадастровий номер 5910200000:03:009:0005, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд на ім'я ОСОБА_2 . Даний державний акт виданий на підставі рішення виконкому Охтирської міської ради №611 від 30.12.1993 року. Державний акт на право власності на земельну ділянку СМ № 062258 від 19.10.2004 року був виданий вже після укладення та реєстрації Договору купівлі-продажу жилого будинку від 28.09.2004 року. ОСОБА_2 на сьогодні знаходиться за межами України. Таким чином ОСОБА_1 позбавлена можливості приватизувати дану земельну ділянку під будинком та використовувати її на власний розсуд чи в який інший спосіб встановити право власності на земельну ділянку.
В судове засідання позивач не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.
Її представник позовні вимоги підтримав повністю. Зазначив про наявність спору між сторонами із приводу заявлених позивачем вимог, та не заперечив щодо проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на подання відзиву не скористався.
Від Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області надійшла заява із проханням провести розгляд справ без участі їхнього представника та прийняти рішення по суті згідно закону.
Від Головного управління Держгеокадастру в Сумській області надійшла письмова заява із проханням провести розгляд справи без участі представника. Повністю підтверджують інформацію щодо приватизації відповідачем спірної земельної ділянки під будинком вже після його відчуження.
У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст. 128, ст. 130 ЦПК України для повідомлення відповідача про розгляд його справи, у зв'язку з чим вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений в установленому законом порядку.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на позицію сторони позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд уважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно витягу з рішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради за №611 від 30.12.1993 р. ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва площею 0,100 га за адресою: АДРЕСА_1 .
28.09.2004 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 у власність житловий будинок з господарчими спорудами, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ), який був посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. та був зареєстрований в реєстрі за №3830-3831.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку СМ №062258 від 19.10.2004 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки - площа 0,1000 га., кадастровий номер 5910200000:03:009:0005, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд. Даний державний акт виданий на підставі рішення виконкому Охтирської міської ради №611 від 30.12.1993 року.
При вирішенні питання про скасування державного акту про право власності на землю та визнання за позивачем права власності на землю під будинком суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції станом на час укладення договору купівлі - продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Статтею 120 ЗК України (в редакції станом на час укладення договору купівлі-продажу будинку) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року по справі №689/26/17 зазначила, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
За правилами ч. 1 ст. 125 ЗК України /в редакції на час виникнення спірних правовідносин/ право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Частиною 1 ст.126 ЗК /в редакції на час виникнення спірних правовідносин/ визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, належність відповідачу на праві приватної власності земельної ділянки підтверджується належним правовстановлюючим документом Державним актом на право приватної власності на землю, який не був скасований чи визнаний недійсним. Так само не було припинено право власності відповідача на вказану земельну ділянку з підстав, передбачених ст. 140 ЗК України, таких доказів суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 та ч. 1 ст. 153 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.
Частиною 1 ст. 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).
Також, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку та відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених статтями 15, 16 ЦК України, статтею 152 ЗК України.
З огляду на викладене ефективним способом захисту прав позивача буде прийняття рішення про визнання права власності на земельну ділянку та визнання незаконним державного акту в цілому.
За заявою представника позивача понесені позивачкою судові витрати слід залишити за нею без відшкодування.
На підставі вище викладеного, керуючись вимогами ст. 3, 4, 5, 12, 13, 43, 44, 49, 81, 200, 223, 258-259, 263-265, 272, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку СМ 062586 від 19.10.2004 року, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за № 302, земельна ділянка кадастровий номер 5910200000:03:009:0005, площа 0,1000, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_2 ; скасувати рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 30.12.1993 року № 611 «Про приватизацію земельних ділянок» в частині п. 186 - передати у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_2 , площею 1000 кв. метрів, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ; визнати право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5910200000:03:009:0005, площа 0,1000, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Понесені позивачем судові витрати залишити за нею без відшкодування.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко