Справа № 950/987/24
Номер провадження 1-кп/950/45/25
м.Лебедин
14 серпня 2025 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 12024200590000061 від 19.02.2024 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, Грузія, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, судимого:
- 20.12.2022 Лебединським районним судом Сумської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , потерпілої - ОСОБА_5 ,
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 15.02.2024 на маршрутному транспорті повертався з м. Київ до свого місця проживання та близько 20:00 год. на зупинці, розташованій біля с. Штепівка, Сумського району Сумської області, вийшов з маршрутного транспорту. Підійшовши до багажного відділення, він забрав звідти свої речі та в цей час побачив спортивну сумку з речами, належними ОСОБА_5 , які вирішив викрасти. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , діючи повторно, в умовах дії воєнного стану, впевнившись у відсутності сторонніх осіб та власника майна, таємно, шляхом вільного доступу, викрав з багажного відділення сумку, в якій знаходилось майно ОСОБА_5 , а саме: 1) портативна колонка (акустична система) Walker WSP-160, вартістю 858 грн. 66 коп.; 2) утюжок випрямляч щіпці для волосся Geemy GM 416, вартістю 390 грн. 04 коп.; 3) ковбаса варена «Українська з салом», вагою 4,8 кг, вартістю 465 грн, 60 коп.; 4) ковбаса варена «Українська (без сала)», вагою 2,4 кг, вартістю 232 грн. 80 коп.; 5) тушка форелі без голови, сира, вагою 2,5 кг, вартістю 1273 грн. 75 коп.; 6) філе курки у вакуумній упаковці, вагою 16 кг, вартістю 2464 грн. Викрадене майно ОСОБА_3 приніс до місця свого проживання та розпорядився ним на власний розсуд чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 5684 грн. 85 коп.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у скоєному визнав та пояснив наступне.
15.02.2024 на маршрутному автобусі він виїхав додому з м. Києва. До автобуса, на якому він їхав, йшов разом з потерпілою ОСОБА_5 та ніс свої сумки і допомагав нести сумку останньої. Всього у нього було чотири сумки, три з яких належали йому, а одна ОСОБА_5 .
На зупинці поблизу с. Штепівка він вийшов з автобуса разом з ОСОБА_6 , якій допоміг витягти сумку. Крім них там ще був якийсь сторонній чоловік, який забирав свої речі. Коли автобус від'їхав, біля нього залишилося чотири сумки. Він не знав кому саме належить четверта і взяв цю сумку з собою, так як не бажав її залишати на зупинці без нагляду. Майно з четвертої сумки, яка йому не належить, він використав для власних потреб. Чому так поступив, сказати не може.
Всі інші обставини справи, викладені в обвинувальному акті, обвинуваченим визнаються повністю та не оспорюються.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєному доводиться поясненнями потерпілої, показаннями свідків та матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Так, потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що вона знає ОСОБА_3 по спільній роботі на фермі, де працювали вахтовим методом. В той день вони отримали заробітну плату та поверталися додому. Вона попросила обвинуваченого піднести її сумку, в чому він їй допоміг та доніс сумку до автобуса і поклав потім її до багажного відділення. В неї була одна велика дорожня сумка чорного кольору. В ОСОБА_3 були дві чи три невеликі сумки з червоними та синіми полосами. В сумці у неї були червона риба, різні види ковбас, лотки, філе курки в кількості 16 кг та інші особисті речі, а саме портативна колонка та невеликий утюжок. Її сумка та сумки ОСОБА_3 в багажному відділені стояли окремо. Під'їхавши до повороту на с. Штепівка, водій зупинив автобус щоб ОСОБА_3 вийшов. В подальшому коли вона виходила з автобуса в м. Краснопілля, то виявила, що її сумки в багажному відділенні немає. Вона зробила дзвінок ОСОБА_3 та іншій жінці чи випадково вони не взяли її сумку. ОСОБА_3 відповів, що забрав лише свої сумки. На другий день вона знову йому телефонувала і він також повідомив, що сумку не брав. Вони разом з куратором групи телефонували ОСОБА_3 з цього приводу три рази. Потім поїхали до нього додому і він так само сказав, що її речей у нього немає. Про те, що її майно було виявлено у ОСОБА_3 вона дізналася від його сусідки, яка готувала обід на якесь святкування, що проводилося у обвинуваченого. Вони з куратором знову поїхали до ОСОБА_3 і там частина речей була виявлена та їй повернута, а вартість іншої частини викраденого майна обвинувачений відшкодував грошовими коштами.
Свідок ОСОБА_7 , допитана в судовому засіданні, показала, що знає ОСОБА_3 по спільній роботі в СМТ «Лукаші» Баришівського району Київської області, де вони працювали вахтовим методом на птахофермі по два тижні. В той день вони разом поверталися з роботи додому одним автобусом. Біля с. Штепівка автобус зупинився і з нього вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Обвинувачений забрав свої сумки та сумку ОСОБА_5 і вона вважає що це він зробив цілеспрямовано, бо коли вони з потерпілою йому неодноразово телефонували, то він говорив, що чужої сумки не брав. Також зазначила, що бачила особисто як потерпіла та ОСОБА_3 ставили свої речу у багажне відділення і останній знав яка сумка належить ОСОБА_5 , так як у неї сумка була велика, а в нього сумки - маленькі. В послідуючому від сусідки вони установили, що у ОСОБА_3 знаходяться речі потерпілої, а тому приїхали до нього додому та викликали поліцію. В будинку дійсно малися речі, належні ОСОБА_5 , які вона впізнала при огляді.
Свідок ОСОБА_8 , допитана в судовому засіданні, показала, що вона є сусідкою ОСОБА_3 . Дані події мали місце у 2024 році коли їй зателефонувала ОСОБА_7 , яку знає по спільній роботі. Остання поцікавилася чим її пригощав ОСОБА_3 , на що вона повідомила, що вживали ковбасу та рибу. Потім ОСОБА_7 приїхала з якоюсь жінкою. Вона сказала, що ОСОБА_3 вдома немає і вона їх впустити не може. Вони її не послухали і пройшли всередину приміщення до холодильника, відкрили його і зробили фото. Невідома жінка вказувала при цьому на продукти як такі, що їй належать і зазначила, що вони викрадені. Велику чорну сумку вона бачила в будинку ОСОБА_3 . Так їй стало відомо, що продукти харчування були викрадені і належать цій невідомій жінці. Потім вони викликали поліцію та дочекалися ОСОБА_3 , який викрадене майно виніс та видав поліцейським.
Свідок ОСОБА_6 , допитана в судовому засіданні, показала, що в той вечір вони разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 одним маршрутним автобусом їхали додому. У ОСОБА_5 вона бачила велику чорну сумку. Які були сумки у ОСОБА_3 вона не пам'ятає. З останнім вони вийшли на зупинці біля с. Штепівка. В нього здається було дві сумки. Багажне відділення автобуса, в якому знаходилися речі пасажирів, при відкритті освітлювалося. Пізніше обвинувачений їй телефонував і сказав, що знайшов сумку на зупинці. Потім телефонувала ОСОБА_7 і повідомила про те, що в потерпілої викрали сумку, яку знайшли у ОСОБА_3 і при цьому працівники поліції вилучили продукти харчування та інші речі ОСОБА_5 .
Фактичними даними, які містяться у висновку експерта № СЕ-19/119-24/3607-ТВ від 12.03.2024 з додатками (а.с. 105-113), підтверджується, що ринкова вартість майна, станом на 15.02.2024, а саме:
- портативної колонки (акустична система) Walker WSP-160, придбаної новою 01.02.2024, і з того часу у використанні, використовувалася за призначенням, на момент викрадення знаходилася у справному стані без пошкоджень, становила 858,66 грн.;
- утюжка випрямляча щипців для волосся Geemy GM 416, придбаний новим в 2022 році, в використанні з 2022 року, використовувався за призначенням, на момент викрадення знаходився у справному стані без
пошкоджень, становила 390,04 грн.;
- ковбаси вареної «Українська з салом», виробник «Барвінок», вагою 4,8 кг., становила 465,60 грн.;
- ковбаси вареної «Українська» (без сала), виробник «Барвінок», вагою 2,4 кг., становила 232,80 грн.;
- тушки форелі без голови, сира, охолоджена, вагою 2,5 кг., становила 1273,75 грн.;
- філе курки у вакуумній упаковці ТМ «Лукашівська курка» вагою 16 кг, становить 2464 грн.
Фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 19.02.2024 та фототаблиці до нього (а.с. 114-119), підтверджується, що місцем огляду є територія житлового домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 . При огляді в присутності понятих останній видав сумку з продуктими харчування та іншими речами, які належать потерпілій ОСОБА_5 .
Своєю власноручно написаною заявою (а.с. 120) ОСОБА_3 повідомив, що видав працівникам поліції вищевказану сумку з речами, які він викрав з автобусу на зупинці біля с. Штепівка 15.02.2024 близько 20:00 год.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілої, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає доводи ОСОБА_3 про те, що він взяв сумку ОСОБА_5 з багажного відділення випадково та відповідно не вчиняв кримінального правопорушення, яке ставиться йому в вину, не знайшли свого підтвердження, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними в ході судового розгляду доказами.
Так, судовим розглядом встановлено та не заперечується ніким із учасників судового розгляду, зокрема й самим обвинуваченим, що 15.02.2024 на маршрутному автобусі останній разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 поверталися з роботи додому та близько 20:00 год. ОСОБА_3 вийшов з автобуса на зупинці, розташованій біля с. Штепівка, Сумського району Сумської області, де діставав з багажного відділення свої речі і забрав також звідти не належну йому сумку з речами, тобто чуже майно, власником якого є потерпіла ОСОБА_5 .
При цьому ОСОБА_3 пояснив, що сумку не викрадав, а взяв її випадково, тобто свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України він фактично не визнав.
Не погоджуючись з доводами останнього та визнаючи доведеним його винуватість у скоєному, суд заважає на таке.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 достовірно знав яка саме сумка була у потерпілої ОСОБА_5 , яка за розмірами була значно більшою ніж його особисті сумки, оскільки він ніс її до маршрутного автобусу.
Сумка ОСОБА_5 та сумки ОСОБА_3 в багажному відділені стояли окремо і останній знав де в багажному відділенні знаходиться сумка потерпілої, оскільки допомагав ставити її туди особисто, про що вказала потерпіла ОСОБА_5 та сам обвинувачений проти цього не заперечив.
Крім цього свідок ОСОБА_7 зазначила, що бачила як потерпіла та ОСОБА_3 ставили свої речі у багажне відділення і останній знав яка сумка належить ОСОБА_5 , так як у неї сумка була велика, а в ОСОБА_3 сумки були маленькі.
Зважаючи на те, що багажне відділення маршрутного автобуса, в якому знаходилися речі пасажирів, освітлювалося, про що показала свідок ОСОБА_6 , а також те, що ОСОБА_3 знав де знаходиться сумка потерпілої і який зовні вона мала вигляд (була значно більшою за розмірами ніж його сумки), суд не вважає об'єктивними пояснення обвинуваченого, що він взяв майно ОСОБА_5 випадково і умислу на вчинення крадіжки чужого майна не мав.
При цьому слід відзначити ту обставину, що ОСОБА_3 , хоча й знає потерпілу особисто по спільній роботі та вони з ОСОБА_5 мають коло спільних знайомих, зокрема ОСОБА_7 й ОСОБА_6 , але її особисто чи через знайомих він не повідомив, що випадково взяв належні їй речі і що сумка знаходиться у нього. Обвинувачений не вжив для цього жодних дій, хоча й мав реальну можливість довести особисто чи через третіх осіб до відома потерпілої про те, що сталося.
Більш того обвинувачений ОСОБА_3 не повідомив про це ОСОБА_5 ні на її первісний телефонний дзвінок, а ні на її послідуючі звернення до нього, посилаючись від самого початку виключно на те, що крім своїх особистих речей інших він не брав.
Зазначене встановлено з показів потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 , які у судовому засіданні повідомили, що спочатку в день крадіжки, а потім ще двічі телефонували ОСОБА_3 та приїздили до нього особисто додому з приводу зникнення речей ОСОБА_5 , але той пояснював, що чужої сумки не брав, забрав з автобуса лише свої сумки, майна потерпілої у нього немає.
В той же час установлено, що у своїй письмовій заяві (а.с. 120) обвинувачений зазначив, що видав працівникам поліції сумку з речами, яку він саме викрав з автобуса на зупинці біля с. Штепівка 15.02.2024 близько 20:00 год., а не таку, що взяв випадково.
Зазначене майно ОСОБА_3 видав під час огляду працівниками поліції території житлового домогосподарства за місцем його проживання, розташованого по АДРЕСА_1 , і вказану сумку разом з іншими речами ОСОБА_5 впізнала при огляді, як майно, що було викрадена у неї 15.02.2024 за вказаних у обвинувальному акті обставин.
Таким чином, є доведеним повністю та не викликає жодних сумнівів той факт, що ОСОБА_3 вчинив крадіжку майна ОСОБА_5 , а його пояснення суд розцінює як спосіб захисту обраний обвинуваченим з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Інші фактичні обставини справи, як то кількість викраденого, його вартість, тощо обвинуваченим визнаються повністю та не оспорюються, а тому суд цим обставинам оцінку не дає та вважає їх доведеними.
У відповідності до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, зважаючи на ступінь його тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що згідно зі ст. 12 КК України скоєне ним кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, та обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також суд враховує особу обвинуваченого, який є раніше судимим, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та в нарко кабінеті не перебуває, його сімейний стан, а саме те, що на його утриманні перебувають малолітні діти, що завдані ним збитки у добровільному порядку відшкодовані не були, оскільки належне потерпілій майно повернуте завдяки активним діям працівників поліції, які викрили протиправні дії ОСОБА_3 , а також те, що останній є раніше судимим за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, що він свою вину не визнав та у скоєному не розкаявся.
Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі.
Крім цього, суд враховує, що дане кримінальне правопорушення останній вчинив до повного відбуття покарання, призначеного попереднім вироком Лебединського районного суду Сумської області від 20.12.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України, яким він був засуджений до позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки, а тому вважає необхідним призначити ОСОБА_3 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, а саме до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду.
Також суд вважає необхідним відповідно до статей 118, 122, 124, 126 КПК України стягнути з засудженого кошти на відшкодування витрат за проведення експертизи № СЕ-19/119-24/3607-ТВ від 12.03.2024 в розмірі 1514,56 грн. (а.с. 104).
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Вирішуючи питання про речові докази, суд керується положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України та вважає за необхідне:
- дорожню сумку чорного кольору з написом «rothmans», музичну колонку синього кольору, палку ковбаси з написом «Українська з салом», два пакунки з обрізами м'яса птиці, тушку риби, утюжок для волосся, парфум, косметичку, належні потерпілій ОСОБА_5 , які передані їй на зберігання - вважати повернутими власниці.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання по цьому закону у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_3 покарання за даним вироком частково приєднати покарання, не відбуте ним за попереднім вироком Лебединського районного суду Сумської області від 20.12.2022 у виді позбавлення волі на строк 1 місяць та остаточно визначити засудженому до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його затримання після набрання вироком суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь держави (ГУК Сум. обл/ Лебединська МТГ/24060300, код 37970404, Казначейство України (ЕАП), р/р UA188999980313050115000018554, код бюджетної класифікації - 24060300, Інші надходження) кошти на відшкодування витрат за проведення експертизи № СЕ-19/119-24/3607-ТВ від 12.03.2024 в розмірі 1514,56 грн.
Речові докази:
- дорожню сумку чорного кольору з написом «rothmans», музичну колонку синього кольору, палку ковбаси з написом «Українська з салом», два пакунки з обрізами м'яса птиці, тушку риби, утюжок для волосся, парфум, косметичку, належні потерпілій ОСОБА_5 , які передані їй на зберігання - вважати повернутими власниці.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_9