Справа № 607/13708/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Провадження № 33/817/430/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
14 серпня 2025 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Матвійчука В.В.
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2025 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, водій ОСОБА_1 22 червня 2025 року о 22-57 год. в м. Тернополі по вул. Степана Будного,20А, керував транспортним засобом марки «Шкода Fabia» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роти, порушення координації рухів і порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу «Алкотест 6820» ARHJ 0295 (повірка дійсна до 1.11.2025) та проведення такого огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР ОСОБА_1 відмовився.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає до скасування.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що транспортний засіб «Шкода Fabia» номерний знак НОМЕР_1 зупинено працівниками поліції без належних на те підстав, всупереч положенням ст.35 ЗУ “Про національну Поліцію», та те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в контексті ст.251 КУпАП, які б свідчили про наявність підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу, а тому і протокол про адміністративне правопорушення від 22.06.2025 р., складений відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП, за наслідком такої зупинки, як і всі інші докази, вказані у протоколі, є недопустимими доказами.
Вказує, що станом на день подання апеляційної скарги, винесена працівником поліції постанова №5046212 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не набрала законної сили та оскаржується в судовому порядку.
Вважає, що матеріалами справи не доведено наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, що стало підставою для працівників поліції ініціювати процедуру проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння щодо останнього.
Звертає увагу суду, що зі змісту відеозапису прослідковується цілком спокійна та виважена поведінка водія ОСОБА_2 , останній чітко та адекватно відповідає на всі запитання працівника поліції, а його поведінка та координація рухів повністю відповідають обстановці, за якою відбувається їх спілкування.
На підтвердження викладених апелянтом обставин, ним було подано письмові докази, які вказували на відсутність у нього будь яких ознак алкогольного сп'яніння, однак такі, судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Матвійчука В.В., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2025 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №369956 від 22 червня 2025 року, водій ОСОБА_1 22 червня 2025 року о 22-57 год. в м. Тернополі по вул. Степана Будного,20А, керував транспортним засобом марки «Шкода Fabia» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роти, порушення координації рухів і порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу «Алкотест 6820» ARHJ 0295 (повірка дійсна до 13.11.2025) та проведення такого огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР ОСОБА_1 відмовився.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_3 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції та відеореєстратора.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що ОСОБА_1 22 червня 2025 року о 22-57 год. в м. Тернополі по вул. Степана Будного,20А, керував транспортним засобом марки «Шкода Fabia» номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції в м. Тернополі по вул. Степана Будного,20А,. Підставою для зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , стало порушення ним вимог ПДР України.
В матеріалах справи міститься копія постанови серії ЕНА №5046212 від 22 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП. (а.с. 6)
Відомостей щодо оскарження або скасування останньої скаржник не надав.
Дані обставини також стверджуються рапортом інспектора поліції від 01.05.2023. (а.с. 7)
Суддя враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності зі всіма наявними доказами.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, що слугувало підставою зупинки та доказів зупинки транспортного засобу працівниками поліції і, відповідно, недопустимості всіх інших доказів по справ, є непереконливі.
Апеляційний суд не погоджується з такими доводами сторони захисту, оскільки досліджені судом матеріали провадження підтверджують наявність у працівників поліції, за обставин відображених у матеріалах справи, підстав для перевірки водія транспортного засобу ОСОБА_1 .
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, саме по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи були у поліцейських підстави зупиняти транспортний засіб. Тому доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не має підстав вважати, що працівники поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керування ОСОБА_1 діяли без достатніх на це підстав, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, що дало їм підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою пристрою газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST 6820» ОСОБА_1 відмовився. На пропозицію пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я також відмовився, після чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об'ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апелянта про відсутність підстав для проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 є непереконливі, оскільки працівник поліції повідомив водія про наявні у нього ознаки сп'яніння, які давали підстави вимагати проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до положень п.2.5 ПДР України та Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735, що підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Не є слушними також посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було надано неналежну оцінку результату огляду ОСОБА_1 , який він пройшов самостійно в КНП «Збаразька центральна лікарня» Збаразької міської ради, з огляду на те, що такий огляд проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України та ст. 266 КУпАП, зокрема щодо часу проведення огляду та відсутності працівників поліції під час проведення такого огляду.
Крім цього, зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2025 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя