Справа № 461/6883/24 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.
Провадження № 22-ц/811/714/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
22 липня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Марко О.Р.,
з участю: представника відповідача - Бешоти Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення коштів в порядку спадкування,
встановив:
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію в розмірі 47153 грн. 34 коп. та судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп.
20.01.2025 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Вовчак Р.Я. подала заяву про розподіл судових витрат, що по суті є заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
24.01.2025 року відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав заперечення на вказану заяву, в якій просив відмовити у задоволенні вимог позивача, зазначаючи про необґрунтованість таких витрат.
Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2025 року заяву представника позивача - адвоката Вовчак Р.Я. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Додаткове рішення суду оскаржив відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду по суті спору було ухвалене 13.01.2025 року, позаяк, заяву про розподіл судових витрат та докази, якими такі витрати обґрунтовані, представником позивача було подано лише 20.01.2025 року, тобто через 7 днів після ухвалення рішення.
На переконання відповідача, стороною позивача було порушено приписи абзацу 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки пропущено встановлений термін 5 днів на подання доказів в обґрунтування судових витрат.
Додає, що заявником подано акт надання послуг від 20.01.2025 року до договору №26/03/01, в якому зазначено лише про зобов'язання, які виконані адвокатом в інтересах клієнта, однак, детального опису виконаних робіт, із зазначенням витраченого адвокатом часу на виконання кожного зобов'язання, обґрунтовані витрати на виконання кожної наданої послуги, документальне підтвердження таких понесених витрат, а також їх розрахунок - надано не було.
Наголошує, що вказане свідчить про невідповідність акту вимогам частини третьої статті 137 ЦПК України та ставить під сумнів співмірність понесених витрат наданим послугам.
Окрім того, зауважує, що до опису робіт (наданих послуг) включено витрати на відправку документів, що не є професійною правничою допомогою, відтак, це слугувало підставою для зменшення розміру вказаних судових витрат.
В судове засідання апеляційного суду позивач не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у її відсутності.
Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.2 ст.246 ЦПК).
У частині третій статті 246 ЦПК України вказано, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України (частини друга та третя цієї статті) передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи встановлено, що в позовній заяві позивач вказала попередній розрахунок судових витрат (5000 грн.), зазначивши, що докази на підтвердження розміру судових витрат буде подано протягом 5 днів з дня ухвалення судом рішення, долучивши ордер на надання правничої допомоги і свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
13.01.2025 року позивач подала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., до якої долучила договір про надання правничої допомоги №26/03/01 від 26.03.2024 року, вказавши, що докази на підтвердження розміру судових витрат буде подано протягом 5 днів з дня ухвалення судом рішення.
Такі докази позивачем долучено до заяви, поданої 20.01.2025 року через систему «Електронний суд».
Таким чином, ураховуючи наведені вище вимоги процесуального закону й те, що до закінчення судових дебатів позивач зробила відповідну заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, докази на підтвердження яких подала у встановлений строк, суд першої інстанції підставно взяв до розгляду таку заяву.
Доводи відповідача про те, що докази подані з пропущенням п'ятиденного строку, є безпідставними, оскільки останній день такого строку - 18.01.2025 року припав на вихідний день, після якого першим робочим днем є 20.01.2025 року, власне, дата подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на підтвердження понесених судових витрат.
Разом з тим, колегія суддів вважає розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем і описаних в акті наданих послуг від 20.01.2025 року, а саме: за підготовку (написання) позовної заяви, клопотання про витребування матеріалів спадкової справи та відповіді на відзив, а також за участь адвоката в двох судових засіданнях, - необґрунтовано завищеним, оскільки такий розмір не відповідає складності справи, яка є малозначною, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), зокрема, для участі у підготовчому та судовому засіданнях, які були нетривалими, а також є неспівмірним із ціною позову.
За встановлених обставин справи та з урахуванням вказаних критеріїв оцінки, колегія суддів доходить висновку, що вартість наданих позивачу правничих послуг адвокатом за підготовку (написання) позовної заяви, клопотання та відповіді на відзив на позовну заяву і за участь у двох судових засіданнях повинна становити 3500 грн.
Саме такий розмір, на переконання колегії суддів, буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, стадії розгляду справи та результатів її розгляду.
Суд першої інстанції, вирішуючи дане питання, вимог процесуального закону в повній мірі не врахував, тому оскаржуване судове рішення підлягає зміні, шляхом зменшення розміру стягуваних з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу з 5000 грн. до 3500 грн., у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2025 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 , з 5000 гривень до 3500 гривень.
В решті додаткове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 28 липня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич