Справа № 752/9367/25
Провадження № 2-о/752/278/25
Іменем України
13.08.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.
з участю секретаря Шевченко В.В.,
розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,
в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання заявником неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні 13.08.2025 заявник пояснив суду, що дитина проживає разом із ним та навчається у школі в місті Києві; встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідно заявнику для надання відстрочки від призову за мобілізацією.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 , яка є матір'ю дитини, повідомила суд, що вона заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 , вказує, що ОСОБА_3 станом на сьогодні проживає з нею у місті Пирятин; вона займається його вихованням; у зв'язку із сімейними та особистими обставинами дитина була вимушена переїхати до заявника у місто Київ де зараз навчатиметься у восьмому класі.
З приводу досліджених та встановлених в судовому засіданні обставин справи суд зазначає наступне.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах 1, 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Такими же самими критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
У справі, яка є предметом розгляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлені вимоги пов'язує із необхідністю отримання відстрочки від призову за мобілізацією.
У судовому засіданні суд встановив, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в порядку окремого провадження, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право між ОСОБА_1 та матір'ю дитини - ОСОБА_2 щодо участі одного з батьків в утриманні та вихованні сина, отже, з урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, вимога, заявлена ОСОБА_1 у цій справі, може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України установлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання заявником дитити не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Керуючись статтею 294, 315 ЦПК України суд,
Закрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити заявнику, що у разі закриття провадження у справі з підстав передбачених частиною шостою статті 294 ЦПК України він має право подати позов на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Ухвалу складено 13.08.2025
Суддя: С.О. Чекулаєв