про відкриття касаційного провадження
13 серпня 2025 року
м. Київ
справа №420/2492/25
адміністративне провадження №К/990/27179/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року
у справі №420/2492/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи у меншому розмірі, ніж вісім мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплати ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи за 2024 рік відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 24 червня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням підстав касаційного оскарження і несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі, визначеному законом і касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження.
Копія ухвали надійшла в особистий кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 09 липня 2025 року о 20:33.
У межах встановленого судом строку представник відповідача направив заяву про усунення недоліків із зазначенням підстав касаційного оскарження та долучив документ про сплату судового збору.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто відповідачем повністю.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» від 02 квітня 2024 року №369 (далі - постанова КМУ №369), а також не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 лютого 2019 року у справі №750/6379/16-а, від 29 вересня 2020 року у справі №263/14242/17.
Так відповідач вважає, що розмір разової грошової допомоги визначається не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а постановою КМУ №369. Ця постанова є чинною, і у встановленому законом порядку протиправною не визнавалася. Водночас Головному управлінню не надано повноважень вчиняти дії, не передбачені цією постановою. Органи Пенсійного фонду України не можуть використовувати кошти на виплату грошової допомоги в розмірі, не передбаченому бюджетним фінансуванням.
Законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок і розміри разової грошової допомоги в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Це узгоджується з повноваженнями Кабінету Міністрів України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків є порушенням бюджетного законодавства. Законом забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, і механізм їх реалізації може бути змінений державою, якщо це необхідно для збереження балансу інтересів суспільства і фінансового забезпечення.
На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наступні висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду:
Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №750/6379/16-а зазначив, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проєкт закону про Державний бюджет України та забезпечує його виконання. Це є основою для вжиття ним заходів щодо соціального захисту та фінансової політики.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №263/14242/17 дійшов висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється за принципом «дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Це обмежує їх у виборі варіантів поведінки та забезпечує використання повноважень виключно в межах закону.
Скаржник також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23 у якій Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року і ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову про перерахунок щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Мотивуючи своє рішення Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:
- Верховна Рада України діяла в межах дискреційних повноважень, делегуючи Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та розмір виплати.
- грошова виплата не є основним джерелом доходу.
- територіальний орган Фонду, здійснивши виплату відповідно до чинної на той час редакції Закону №3551-ХІІ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить Верховний Суд скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII, постанови КМУ №369, перевірки необхідності застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 лютого 2019 року у справі №750/6379/16-а, від 29 вересня 2020 року у справі №263/14242/17.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Крім того, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №420/2492/25, яке буде розглянуто судом у порядку підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до статті 340 КАС України.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №420/2492/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/2492/25.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №420/2492/25.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
С.М. Чиркін