13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 380/26019/23
адміністративне провадження № К/990/19084/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/26019/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Речовий максимум» до Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя: Н. А. Кухар) від 21 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: Р. М. Шавель, Н. В. Бруновська, Р. Б. Хобор) від 01 квітня 2025 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЧОВИЙ МАКСИМУМ» (далі - ТОВ «РЕЧОВИЙ МАКСИМУМ», позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник) в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд:
- зобов'язати Головне управління ДПС у Рівненській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Речовий максимум» за травень 2023 року;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 772817000703 від 25 вересня 2023 року, № 772917000703 від 25 вересня 2023 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за травень 2023 року-у розмірі 24 453 876,00 грн. з накладенням штрафу 6 113 469,00 та у розмірі 11 109,00 без накладення штрафу;
- стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧОВИЙ МАКСИМУМ» суму сплаченого судового збору.
2. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що під час проведення перевірки позивачем надавались усі документи, які не були враховані відповідачем при складанні акту перевірки, відповідач повідомив, що отримані 14 серпня 2023 року документи після закінчення терміну проведення перевірки відповідно до норм чинного законодавства не можуть бути враховані при формуванні висновків акту перевірки. Зазначає, що зміст самих операцій не досліджувався, а аналізувався виходячи з податкової інформації. Посилання ГУ ДПС на матеріали кримінального провадження є необґрунтованим, адже не надано жодних доказів на підтвердження того, що в рамках такої справи встановлені факти, що підтверджують фіктивність господарських відносин та про вчинення ТОВ «Речовий максимум» протиправних дій, які мають наслідком безпідставне отримання відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника. Вважає, що відповідачем порушено норми Податкового кодексу України при проведенні перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 772817000703 від 25 вересня 2023 року, № 772917000703 від 25 вересня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 05 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, та справу № 380/26019/23 направити на новий розгляд.
5. Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
7. Станом на час розгляду справи відзиву до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшого її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ТОВ «Речовий максимум» (попередня назва ТОВ «Городина») є юридичною особою, що зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 45124112; перебуває на податковому обліку відповідача ГУ ДПС у Рівненській обл. (Т.2, а.с.123-124, 128-129, 130-131, 132-143).
9. Упродовж з 07 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року ревізорами ГУ ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Речовий максимум» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах, про що складено акт перевірки № 7426/Ж5/17-00-07-03/45124112 від 17 серпня 2023 року (Т.1, а.с.9-18), яким виявлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, абз.«б» пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.9 статті 200 Податкового кодексу (далі - ПК України), пункт 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затв. наказом Міністерства фінансів /МФ/ України № 21 від 28 січня 2016 року, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за травень 2023 року на суму ПДВ 24 464 985 грн у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів та встановлення нереальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) у постачальників ТОВ «Дельта-С Компані» та ТОВ «Гуру Пром», що призвело до:
- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2) на суму ПДВ 24 453 876 грн. за травень 2023 року;
- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового)періоду) на суму 11 109 грн. за травень 2023 року.
10. За результатами акта перевірки № 7426/Ж5/17-00-07-03/45124112 від 17 серпня 2023 року відповідач ГУ ДПС прийняв наступні податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2023 року:
№ 772817000703 (форми «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 24 453 876 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 113 469 грн. (Т.1, а.с.6-7);
№ 772917000703 (форми «В4») про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 11 109 грн. (Т.1, а.с.8).
11. Висновки проведеної перевірки в частині вказаних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на тому, що жодних документів для перевірки позивачем не надано, при цьому останнім допущено неправомірне визначення податкового кредиту у податковій звітності за травень 2023 року на суму ПДВ 24 464 985 грн. у зв'язку із ненаданням підтверджуючих документів та встановлення нереальності здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у постачальників ТОВ «Дельта-С Компані» та ТОВ «Гуру Пром», що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2) на суму ПДВ 24 453 876 коп. та до завищення залишку суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 11 109 грн.
12. Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.
13. Водночас, у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем ТОВ «Речовий максимум» було укладено наступні договори фінансової допомоги:
договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № б/н від 02 травня 2023 року укладений з ТОВ «Західсоцпостач» (44299660) та додаткова угода № б/н від 12 травня 2023 року до договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги № б/н від 02 травня 2023 року;
договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № б/н від 20 травня 2023 року, укладений з ТОВ «Інтер-С Компані» (40880772);
договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № б/н від 05 травня 2023 року укладений з ТОВ «Неометпром Плюс» (44308156) та додаткова угода № б/н від 12 травня 2023 року до договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги № б/н від 05 травня 2023 року;
договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № б/н від 12 травня 2023 року укладений з ТОВ «Вінтаж Прайм» (44679641) (Т.2, а.с.98-105).
14. Окрім цього, між ТОВ «Речовий максимум» (попередня назва ТОВ «Городина») (покупець) та ТОВ «Гуру Пром» (постачальник) було укладено договір поставки № 01/05/23-1 від 01 травня 2023 року, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар (вживані одяг, взуття і текстильні вироби), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
15. Для підтвердження господарських операцій з ТОВ «Гуру Пром» позивачем подані до суду наступні документи:
договір поставки № 01/05/23-1 від 01 травня 2023 року, додаткова угода № 1 від 12 травня 2023 року до цього договору (Т.2, а.с.161-165);
платіжні інструкції від 02 травня 2023 року, 04 травня 2023 року, 05 травня 2023 року, 08 травня 2023 року, 10 травня 2023 року, 12 травня 2023 року, 16 травня 2023 року, 22 травня 2023 року, 25 травня 2023 року, 30 травня 2023 року, 30 травня 2023 року, 31 травня 2023 року, 31 травня 2023 року, 31 травня 2023 року (Т.2, а.с.168-181);
видаткові накладні РН-06/05 від 01 травня 2023 року, РН-21/05 від 02 травня 2023 року, РН-60/05 від 04 травня 2023 року, РН-87/05 від 05 травня 2023 року, РН-100/05 від 08 травня 2023 року, РН-101/05 від 08 травня 2023 року, РН-120/05 від 10 травня 2023 року, РН-121/05 від 10 травня 2023 року, РН-122/05 від 10.05.2023р., РН-150/05 від 12.05.2023р., РН-151/05 від 12.05.2023р., РН-152/05 від 12.05.2023р., РН-153/05 від 12.05.2023р., РН-170/05 від 16.05.2023р., РН-171/05 від 16.05.2023р., РН-172/05 від 16.05.2023р., РН-200/05 від 20.05.2023р., РН-400/05 від 25.05.2023р., РН-401/05 від 25.05.2023р., РН-403/05 від 25.05.2023р., РН-404/05 від 25.05.2023р., РН-406/05 від 25.05.2023р., РН-402/05 від 25.05.2023р., РН-430/05 від 30.05.2023р., РН-431/05 від 30.05.2023р., РН-432/05 від 30.05.2023р., РН-433/05 від 30.05.2023р., РН-434/05 від 30.05.2023р., РН-435/05 від 30.05.2023р., РН-436/05 від 30.05.2023р., РОН-437/05 від 30.05.2023р., РН-438/05 від 30.05.2023р., РН-439/05 від 30.05.2023р., РН-440/05 від 30.05.2023р., РН-441/05 від 30.05.2023р., РН-442/05 від 30.05.2023р., РН-443/05 від 30.05.2023р., РН-445/05 від 30.05.2023р., РН-446/05 від 30.05.2023р., РН-447/05 від 30.05.2023р. (Т.2, а.с.182-220);
товарно-транспортні накладні № ТТН-06/05 від 01.05.2023р., № ТТН-21/05 від 02.05.2023р., № ТТН-60/05 від 04.05.2023р., № ТТН-87/05 від 05.05.2023р., № ТТН-100/05 від 08.05.2023р., № ТТН-101/05 від 08.05.2023р., № ТТН-120/05 від 10.05.2023р., № ТТН-121/05 від 10.05.2023р., № ТТН-122/05 від 10.05.2023р., № ТТН-150/05 від 12.05.2023р., № ТТН-151/05 від 12.05.2023р., № ТТН-152/05 від 12.05.2023р., № ТТН-153/05 від 12.05.2023р., № ТТН-170/05 від 16.05.2023р., № ТТН-171/05 від 16.05.2023р., № ТТН-172/05 від 16.05.2023р., № ТТН-200/05 від 20.05.2023р., № ТТН-400/05 від 25.05.2023р., № ТТН-401/05 від 25.05.2023р., № ТТН-403/05 від 25.05.2023р., № ТТН-404/05 від 25.05.2023р., № ТТН-406/05 від 25.05.2023р., № ТТН-430/05 від 30.05.2023р., № ТТН-431/05 від 30.05.2023р., № ТТН-432/05 від 30.05.2023р., № ТТН-433/05 від 30.05.2023р., № ТТН-434/05 від 30.05.2023р., № ТТН-435/05 від 30.05.2023р., № ТТН-436/05 від 30.05.2023р., № ТТН-437/05 від 30.05.2023р., № ТТН-438/05 від 30.05.2023р., № ТТН-439/05 від 30.05.2023р., № ТТН-440/05 від 30.05.2023р., № ТТН-441/05 від 30.05.2023р., № ТТН-442/05 від 30.05.2023р., № ТТН-447/05 від 30.05.2023р., № ТТН-443/05 від 30.05.2023р., № ТТН-445/05 від 30.05.2023р., № ТТН-446/05 від 30.05.2023р., № ТТН-443/05 від 30.05.2023р. (Т.2, а.с.221-250);
Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 30 березня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 31 березня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 31 березня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 04 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 03 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 05 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 05 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 05 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 06 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 05.04.2023р., Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 11 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 12 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 12 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 14 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 14 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 14 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 17 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 20 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 21 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 21 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 21 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 21 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 24 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 26 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 27 квітня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 29 березня 2023 року, Сертифікат про дезинфікацію, Сертифікат якості 29 березня 2023 року (Т.3, а.с.1-26);
Акт взаємних розрахунків станом на 31 травня 2023 року між ТОВ «Речовий максимум» та ТОВ «Гуру Пром» (Т.2, а.с.160).
16. Також між ТОВ «Речовий максимум» (покупець) та ТОВ «Дельта-С Компані» (постачальник) укладено договір поставки № ТП122/05 від 19 травня 2023 року, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар (одяг і текстильні вироби), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
17. Для підтвердження господарських операцій з ТОВ «Дельта-С Компані» позивач подав до суду наступні документи:
договір поставки № ТПІ 22/05 від 19 травня 2023 року (Т.3, а.с.27-30);
видаткові накладні № РН-158/05 від 22.05.2023р., № РН-151/05 від 22.05.2023р., № РН-152/05 від 22.05.2023р., № РН-153/05 від 22.05.2023р., № РН-154/05 від 22.05.2023р., № РН-155/05 від 22.05.2023р., № РН-156/05 від 22.05.2023р., № РН-157/05 від 22.05.2023р., № РН-176/05 від 23.05.2023р., № РН-171/05 від 23.05.2023р., № РН-172/05 від 23.05.2023р., № РН-173/05 від 23.05.2023р., № РН-174/05 від 23.05.2023р., № РН-175/05 від 23.05.2023р., № РН-177/05 від 23.05.2023р., № РН-197/05 від 24.05.2023р., № РН-191/05 від 24.05.2023р., № РН-192/05 від 24.05.2023р., № РН-193/05 від 24.05.2023р., № РН-195/05 від 24.05.2023р., № РН-196/05 від 24.05.2023р., № РН-310/05 від 25.05.2023р., № РН-194/05 від 24.05.2023р., № РН-316/05 від 25.05.2023р., № РН-305/05 від 25.05.2023р., № РН-306/05 від 25.05.2023р., № РН-307/05 від 25.05.2023р., № РН-308/05 від 25.05.2023р., № РН-309/05 від 25.05.2023р., № РН-311/05 від 25.05.2023р., № РН-312/05 від 25.05.2023р., № РН-313/05 від 25.05.2023р., № РН-314/05 від 25.05.2023р., № РН-315/05 від 25.05.2023р., № РН-317/05 від 25.05.2023р., № РН-318/05 від 25.05.2023р., № РН-319/05 від 25.05.2023р., № РН-217/05 від 26.05.2023р., № РН-211/05 від 26.05.2023р., № РН-212/05 від 26.05.2023р., № РН-213/05 від 26.05.2023р., № РН-214/05 від 26.05.2023р., № РН-215/05 від 26.05.2023р., № РН-216/05 від 26.05.2023р., № РН-229/05 від 26.05.2023р., № РН-226/05 від 29.05.2023р., № РН-227/05 від 29.05.2023р., № РН-228/05 від 29.05.2023р., № РН-281/05 від 30.05.2023р., № РН-275/05 від 30.05.2023р., № РН-276/05 від 30.05.2023р., № РН-277/05 від 30.05.2023р., № РН-278/05 від 30.05.2023р., № РН-279/05 від 30.05.2023р., № РН-300/05 від 31.05.2023р., № РН-353/05 від 31.05.2023р., № РН-351/05 від 31.05.2023р., № РН-352/05 від 31.05.2023р., № РН-359/05 від 31.05.2023р., № РН-354/05 від 31.05.2023р., № РН-355/05 від 31.05.2023р., № РН-356/05 від 31.05.2023р., № РН-357/05 від 31.05.2023р., № РН-358/05 від 31.05.2023р. (Т.3, а.с.31-113).;
товарно-транспортні накладні № ТТН-000117 від 26.05.2023р., № ТТН-000118 від 26.05.2023р., № ТТН-000119 від 26.05.2023р., № ТТН-000120 від 26.05.2023р., № ТТН-000121 від 29.05.2023р., № ТТН-000122 від 29.05.2023р., № ТТН-000123 від 30.05.2023р., № ТТН-000124 від 29.05.2023р., № ТТН-000125 від 30.05.2023р., № ТТН-000126 від 30.05.2023р., № ТТН-000127 від 30.05.2023р., № ТТН-000128 від 30.05.2023р., № ТТН-000129 від 30.05.2023р., № ТТН-000120 від 30.05.2023р., № ТТН-000131 від 31.05.2023р., № ТТН-000132 від 31.05.2023р., № ТТН-000134 від 31.05.2023р., № ТТН-000135 від 31.05.2023р., № ТТН-000136 від 31.05.2023р., № ТТН-000137 від 31.05.2023р., № ТТН-000138 31.05.2023р., № ТТН-000139 від 31.05.2023р., № ТТН-000140 від 31.05.2023р., № ТТН-000077 від 22.05.2023р., № ТТН-000078 від 22.05.2023р., № ТТН-000079 від 22.05.2023р. № ТТН-000080 від 22.05.2023р., № ТТН-000081 від 22.05.2023р., № ТТН-000082 від 22.05.2023р., № ТТН-000083 від 22.05.2023р., № ТТН-000084 від 22.05.2023р., № ТТН-000085 від 23.05.2023р., № ТТН-000086 від 23.05.2023р., № ТТН-000087 від 23.05.2023р., № ТТН-000088 від 23.05.2023р., № ТТН-000089 від 23.05.2023р., № ТТН-000090 від 23.05.2023р., № ТТН-000091 від 23.05.2023р., № ТТН-000092 від 24.05.2023р., № ТТН-000093 від 24.05.2023р., № ТТН-000094 від 24.05.2023р., № ТТН-000095 від 24.05.2023р., № ТТН-000096 від 24.05.2023р., № ТТН-000097 від 24.05.2023р., № ТТН-000098 від 24.05.2023р., № ТТН-000099 від 25.05.2023р., № ТТН-000100 від 25.05.2023р., № ТТН-000101 від 25.05.2023р., № ТТН-000102 від 25.05.2023р., № ТТН-000103 від 25.05.2023р., № ТТН-000104 від 25.05.2023р., № ТТН-000105 від 25.05.2023р., № ТТН-000106 від 25.05.2023р., № ТТН-000107 від 25.05.2023р., № ТТН-000108 від 25.05.2023р., № ТТН-000109 від 25.05.2023р., № ТТН-000110 від 25.05.2023р., № ТТН-000111 від 25.05.2023р., № ТТН-000112 від 25.05.2023р., № ТТН-000113 від 25.05.2023р., № ТТН-000114 від 25.05.2023р., № ТТН-000115 від 26.05.2023р., № ТТН-000115 від 26.05.2023р., № ТТН-000116 від 25.05.2023р. (Т.3, а.с.114-191);
Акт взаємних розрахунків станом на 31 травня 2023 року між ТОВ «Речовий максимум» та ТОВ «Дельта-С Компані» (Т.3, а.с.192-193);
платіжні інструкції від 22.05.2023р., 22.05.2023р., 22.05.2023р., 23.05.2023р., 24.05.2023р., 24.05.2023р., 25.05.2023р., 25.05.2023р., 25.05.2023р., 26.05.2023р., 26.05.2023р., 26.05.2023р., 29.05.2023р., 29.05.2023р., 29.05.2023р., 30.05.2023р., 30.05.2023р., 31.05.2023р., 31.05.2023р., 31.05.2023р., 31.05.2023р., 31.05.2023р. (Т.3, а.с.194-214).
18. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи:
Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі від 09 серпня 2023 року (Т.2, а.с.144-151);
інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на складі № 1 від 09 серпня 2023 року (Т.2, а.с.152-158);
наказ № 01-08-1 від 08 серпня 2023 року «Про проведення інвентаризації» (Т.2, а.с.159);
договір оренди приміщення № 2 від 01 травня 2023 року між ОСОБА_1 та позивачем про оренду приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 10, кім.91; акт прийому-передачі нерухомого майна, додаткова угода № 1 до договору № 2 від 01 травня 2023 року, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АР-0000002 від 31 травня 2023 року щодо оренди приміщення за травень 2023 року, акт взаємних розрахунків за травень 2023 року, платіжна інструкція про оплату послуг (Т.2, а.с.84-88, 89, 92);
договір оренди нежитлового приміщення від 01 травня 2023 року, Акт прийому-передачі об'єкта оренди від 01 травня 2023 року, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № оу-0000265 між ТОВ «Городина» та ТОВ «Лаертія», оренда нежитлового приміщення, платіжна інструкція про оплату від 22 травня 2023 року (Т.3, а.с.238-244, 245, 246-248);
договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 17-23 від 01 травня 2023 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Городина», додаткова угода № 1 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 17-23 від 01 травня 2023 року, платіжні інструкції від 31 травня 2023 року та від 02 травня 2023 року (Т.2, а.с.120-122);
рішення одноосібного учасника ТОВ «Городина» № 12/05/2023 про зміну найменування товариства на ТОВ «Речовий максимум» (Т.2, а.с.128-129);
рішення № 1 від 06 квітня 2023 року про заснування, статут товариства (Т.2, а.с.130-131, 132-143);
декларація з ПДВ за травень 2023 року (Т.6, а.с.189-196);
описи документів, що надаються на документальну перевірку ч.1 та ч.2, штатні розписи (Т.2, а.с.166-167; Т.3, а.с.217-218).
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Вирішуючи наведений спір та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що досліджені під час судового розгляду докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у контрагентів та їх оплати за обревізований період, а отже, податковий кредит за наслідками цих операцій позивачем сформовано правомірно.
20. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товарів відбулися, а придбані товари в подальшому використані в господарській діяльності позивача.
21. Зокрема, судами зазначено, що по операціях придбання позивачем у його контрагентів товарів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.
22. В частині доводів відповідача про непредставлення позивачем під час перевірки первинних документів судами наголошено на тому, що в розглядуваному випадку платник податків представив податковому органу до моменту прийняття рішень за результатами проведеної перевірки необхідний пакет документів, які стосуються розглядуваних господарських операцій в рамках предмета перевірки. Водночас, відповідач не прийняв до уваги вказані документи і не врахував останні під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, чим фактично ухилився від перевірки останніх.
23. Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про те, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДПС, викладені в акті перевірки № 7426/Ж5/17-00-07-03/45124112 від 17 серпня 2023 року, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.
24. При цьому, позовна вимога про зобов'язання відповідача ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Речовий максимум» (45124112) за травень 2023 року, не підлягає до задоволення як передчасно заявлена.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено:
пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
27. Зокрема, скаржник зазначає, що судами залишено поза увагою норми частин першої, третьої статті 80, частин першої та четвертої статті 9 КАС України, та в порушення принципу повного та об'єктивного з'ясування обставин справи відмовлено в задоволені клопотанні відповідача, щодо витребування інформації з установи банку, хоча зазначений доказ є вагомим у справі та встановлював факт здійснення чи відсутності проведення платежів, що впливає на вирішення справи по суті, та дотримання позивачем норми пункту 200.4. статті 200 ПК України, яка чітко визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті.
27.1 Суд посилається на надані позивачем платіжні інструкцій щодо оплати за постачання товарів ТОВ «ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ» та ТОВ «ГУРУ ПРОМ», у період з 01 по 31 травня 2023 року, та залишили поза увагою той факт, що в копіях платіжних документах не якісна та не нерозбірлива відмітка банку, також відповідно до виписки за смарт-рахунком НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_1 за період з 01 травня 2023 року по 11 вересня 2023 року у травні 2023 року ТОВ «Речовий максимум» здійснено оплату лише по 4 платежах, однак судом вказані доводи проігноровано. Судом порушено норму процесуального права (статті 44 КАС України) оскільки в системі «Електронний суд» відсутні докази надані позивачем.
28. Судами не досліджено та не надано оцінки, що перевіркою встановлено відсутність даних щодо фактичного отримання і транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження, передачі на відповідальне товарів, відсутність у контрагентів позивача об'єктів, що б дозволяли здійснювати операції із спірними товарами.
29. Також, судами не надано оцінки, що за результатами проведеної перевірки позивач ТОВ «Речовий максимум» не надав необхідні документи, що підтверджують відомості податкової декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за травень 2023 року, про що складені відповідні акти щодо ненадання документів. Представлені після завершення терміну проведення перевірки копії первинних документів не можна вважати належними, допустимими і достовірними доказами по справі, оскільки останні не засвідчені в установленому порядку, а тому з огляду на час їх надання такі не можуть враховуватися під час формування висновків перевірки.
30. Правова позиція щодо ненадання документів до проведення перевірки платником податку наведена в постанові Верховного Суду 11 жовтня 2019 року по справі № 815/4831/13-а адміністративне провадження № К/9901/5619/18. Відповідно до даної постанови позиція Верховного суду: 11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
31. На переконання відповідача, судами залишено поза увагою, що копії документів не є належним чином засвідченими копіями первинних документів, по причині відсутності у позивача їх оригіналів, а тому засвідчення таких копій є неприпустимим Документ сформований в системі порушенням вимог частин четвертої-п'ятої статті 94 КАС України, однак судом в порушення зазначеної норми вказані копії долучені до матеріалів справи. Відповідач також наголошував, що клопотання позивача про приєднання доказів - копій первинних документів не відображається в системі «Електронний суд», однак судом вказані обставини залишені поза увагою, відповідно судами порушено норми процесуального права.
32. Особливо увагу звертає на наявність кримінального провадження № 42023180000000072 від 14 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини п'ятої статті 191 Кримінального кодексу України, документи з якого долучені до матеріалів справи. Позивачем, долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні на постачання товарів у період з 01 по 31 травня 2023 р. згідно яких пунктом розвантаження зазначено м. Львів. вул. вул. Персенківка 19, однак згідно наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, не є можливим підтвердити факт зберігання позивачем матеріальних цінностей у складських приміщеннях за адресою м. Львів. вул. вул. Персенківка 19. Також в рамках цього кримінального провадження Рівненська обласна дирекція АТ «Укргазбанк» повідомила про те, що позивач не зареєстрований в системі «Клієнт-Банк», а вилучена інформація про рух коштів з 01 травня 2023 року не підтверджує фактичну оплату придбаних позивачем товарів у постачальників ТОВ «Дельта-С Компані» та ТОВ «Гуру Пром» на загальну суму 24 464 985 грн., що зазначені в додатку № 3 до податкової декларації за травень 2023 року.
33. Скаржник звертає увагу на те, що суд посилається на платіжні інструкцій щодо оплати за постачання товарів ТОВ "ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ" та ТОВ «ГУРУ ПРОМ», у період з 01 по 31 травня 2023 р., однак на вказаних копіях платіжних документах не якісна та не нерозбірлива відмітка банку, також відповідно до виписки за смарт-рахунком НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_1 за період з 01 травня 2023 року по 11 вересня 2023 року у травні 2023 року ТОВ «Речовий максимум» здійснено оплату лише по 4 платежах, однак судом вказані доводи проігноровано.
34. Для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов'язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту, а отже обов'язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № 826/4567/15, від 27 червня 2019 року у справі №826/16685/17).
35. Судом не надано оцінки, що враховуючи, загальний об'єм орендованих приміщень, пояснення свідка, відомості щодо огляду приміщення, то здобуті в ході огляду відомості та інформація підтверджують висновки акту перевірки, що об'єм придбаного товару значно перевищує загальну вмістимість складу та свідчить про неможливість зберігання кількості товару, що зазначений в додатку 2 та додатку 3 Акту перевірки.
36. У свою чергу, покликаючись на усталену судову практику вирішення спорів цієї категорії, відповідач наголошує на тому, що відсутність вироку в кримінальному провадженні не звільняє суд від обов'язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій.
37. У цілому скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує висновки акта перевірки, норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує в лапках уривки з них, а саме постанови Верховного Суду від 17 грудня 2024 року у справі № 320/8946/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 855/2/24, 20 листопада 2023 року у справі № 460/11281/21, 27 травня 2020 року у справі № П/811/1439/16, від 22 травня 2024 року у справі № 640/34282/21, від 02 травня 2025 року у справі № 640/12674/19, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторного зазначення не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
38. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
39. Аналіз змісту касаційної скарги та доводів скаржника свідчить про те, що предметом касаційного оскарження є висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволених позовних вимог.
40. Оскільки судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, враховуючи окреслені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду, підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів попередніх інстанцій у межах даного касаційного провадження відсутні.
41. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
42. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
43. Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
44. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (підпункт 44.2 статті 44 ПК України).
45. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
46. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
47. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
48. Датою виникнення податкових зобов'язань із постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
49. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
50. Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
51. За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
52. Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
53. Також пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
54. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено приписами статті 200 ПК України.
55. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
56. Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
57. За змістом пункту 200.4 цієї статті при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
58. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
59. Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
60. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
61. Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
62. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
63. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
64. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
65. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
66. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
67. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
68. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
69. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
70. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
71. Як встановлено судами попередніх інстанцій, що у справі, що розглядається, в основу складу податкових правопорушень покладено, зокрема, взаємовідносини позивача з його контрагентами.
72. З урахуванням встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій за результатами дослідження і оцінки первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, дійшли висновку, що вони підтверджують фактичне виконання умов договорів укладених з контрагентами-постачальниками, свідчать про фактичне отримання від таких контрагентів товарно-матеріальних цінностей, відображають зміст господарських операцій. Видаткові накладні і товарно-транспортні накладні містять інформацію про найменування товару, його кількість (вагу), перевірену якість, вартість (з урахуванням ПДВ). Окрім того, в акті перевірки підтверджена реєстрація контрагентами позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності.
73. При цьому, представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.
74. Водночас, сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Разом з тим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженнями, відсутністю трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок товарів.
75. Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
76. Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Речовий максимум» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
77. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
78. Суд не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність окремих документів, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, зокрема, змісту робіт, послуг, що надаються, тощо. При цьому, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо із інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
79. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
80. Слід також зазначити, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.
81. Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди.
82. Під час судового розгляду судами попередніх інстанцій, не виявлено фактів визнання недійсними установчих документів контрагентів, також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства чи видачу податкових накладних від цих підприємств, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в самого позивача.
83. Судами обґрунтовано враховано, що позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспорті накладні, що спростовують твердження відповідача щодо реальності здійснення господарських операцій.
84. Також судами досліджений відеозапис проведення огляду нежитлових приміщень за адресою: м. Львів вул. Персенківка, 19, який не може свідчити про безтоварність операцій, так як судом надано дозвіл на огляд приміщення під літ.« 3-3», а фактично проведено під літ. «н-3» у вересні 2023 року, про що зазначав представник позивача при проведенні огляду (Т.6, а.с.223-224).
85. Суди попередніх інстанцій, з поміж іншого, розглянули посилання відповідача на факт порушення кримінального провадження, які об'єктивно не прийняті до уваги, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.
86. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
87. Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб'єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
88. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.
89. Тут слід додати й про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 07 липня 2022 року по справі № 160/3364/19, у якій ВП ВС відступила від висновку Верховного Суду України про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємництва (несумісність з легальною підприємницькою діяльністю), й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб'єктами господарювання.
90. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
91. Водночас, ані на момент проведення податкової перевірки позивача та фіксації її наслідків, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час її перегляду в суді апеляційної інстанції, суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, та жодних доказів, встановлених у ході здійснення кримінальних проваджень, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами.
92. Так, до матеріалів справи долучені копії матеріалів кримінального провадження № 42023180000000064, яке стосується службових осіб ГУ ДПС, які зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби, сприяють окремим суб'єктам господарювання у незаконному відшкодуванні ПДВ, спричинило інтересам держави тяжкі наслідки (Т.6, а.с.217-250).
93. Серед долучених документів є наявною вилучена інформація про рух коштів по банківському рахунку позивача за період з 01 травня 2023 року по 11 вересня 2023 року.
94. На підставі вказаної інформації про рух коштів податковий орган дійшов до висновку про відсутність фактичної сплати коштів ТОВ «Речовий максимум» постачальникам ТОВ «Дельта-С Компані» та ТОВ «Гуру Пром» на загальну суму 24 464 985 грн., що є необхідною умовою для здійснення бюджетного відшкодування.
95. Водночас, колегія суддів критично оцінює такий висновок податкового органу, оскільки з представлених документів неможливо встановити вилучення слідчим повної чи вибіркової інформації про рух коштів по рахунку ТОВ «Речовий максимум». Разом з ти, як зазначили суди, відповідного застереження протокол слідчої дії не містить.
96. Також, як слушно звернуто увагу судом апеляційної інстанції, письмовий дозвіл слідчого на розголошення окремих відомостей досудового розслідування, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 42023180000000064, наданий 19 лютого 2024 року під час судового розгляду, тобто, після винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
97. Така зміна кваліфікації підстави прийняття рішення, як акту індивідуальної дії, суб'єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб'єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав; запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб'єктів владних повноважень.
98. В частині доводів податкового органу про неподання позивачем під час перевірки первинних документів колегія суддів наголошує на такому.
99. Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.
100. Згідно з вимогами пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
101. Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
102. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).
103. Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
104. Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
105. Згідно приписів пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
106. Тобто, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акту перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
107. Водночас, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі № 824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі № 640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі № 822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі № 814/876/16 тощо.
108. У постановах від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 31 січня 2020 року у справі № 826/15328/18, від 03 жовтня 2023 року у справі № 420/534/20 Верховний Суд сформулював такі висновки. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
109. Поряд з цим у постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
110. Також у постановах від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19, від 04 березня 2020 року у справі № 0440/5658/18 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов'язаний призначити та провести позапланову перевірку.
111. У постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
112. Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
113. Отже, після початку перевірки, яка в даному випадку була позаплановою невиїзною, саме на позивача було покладено обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити. Право контролюючого органу під час проведення перевірок додатково запитувати документи не означає, що за відсутності відповідного запиту вважається, що документи були надані у повному обсязі.
114. Ненадання у повному обсязі документів, що стосується предмету перевірки під час проведення та до її завершення, не позбавляло можливості платнику податків подати такі документи, які на думку податкового органу не було надано до перевірки, до прийняття ППР, після його прийняття при оскаржені в адміністративному порядку, чи до суду.
115. Колегія суддів зазначає, що нехтування таким своїм обов'язком з боку платника податків та не скориставшись такою можливістю під оскарження, тоді, коли на думку платника мова йде про безпідставне не прийняття, неврахування контролюючим органом усіх необхідних документів у випадку їх надання під час перевірки, прийняття рішення за її наслідками, не дає можливості вважати за таких обставин, що Товариство у повному обсязі належним чином виконало свій обов'язок та спростував сам факт порушення.
116. Як встановили суди, 14 серпня 2023 року (дата вхідної реєстрації) відповідач отримав від позивача первинні документи для проведення позапланової невиїзної перевірки від позивача, тоді як перевірка проводилась з 07 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року.
117. Згідно пояснень представника позивача вказані документи були своєчасно подані відповідачу 11 серпня 2023 року, однак через закінчення робочого дня були зареєстровані останнім датою наступного робочого дня 14 серпня 2023 року.
118. Так, в Акті перевірки № 7426/Ж5/17-00-07-03/45124112 від 17 серпня 2023 року зазначено про те, що первинних документів для перевірки платником податків не надано, про що складені відповідні акти.
119. Разом з тим, як встановлено судами, копію наказів № 1062-п від 29 червня 2023 року та № 1115-п від 07 липня 2023 року, прийнятих ГУ ДПС, та письмове повідомлення № 265/Ж4/17-00-07-03 від 07 липня 2023 року, лист про надання документів № 5057/Ж12/17-00-07-03-07 від 07 липня 2023 року та щодо проведення інвентаризації та огляду приміщення № 5052/Ж12/17-00-07-03 від 07 липня 2023 року щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено засобами електронного зав'язку в електронній формі на електронний кабінет платника.
120. Також копії таких документів скеровано 07 липня 2023 року на податкову адресу ТОВ «Речовий максимум»; вказане відправлення повернуто до ГУ ДПС 09 серпня 2023 року за закінченням терміну зберігання.
121. Копію наказу № 1115-п від 07 липня 2023 року, повідомлення № 275/Ж4/17-00-07-03 від 13 липня 2023 року, лист про надання документів № 5185/Ж12/17-00-07-03 від 13 липня 2023 року та щодо проведення інвентаризації та огляду приміщення № 5184/Ж12/17-00-07-03 від 13 липня 2023 року надіслано 13 липня 2023 року на податкову адресу ТОВ «Речовий максимум»; вказане відправлення повернуто до ГУ ДПС 01 серпня 2023 року за закінченням терміну зберігання (Т.4, а.с.161-174, 176-196).
122. Крім того, копію наказу № 1062-п від 29 червня 2023 року, із змінами і доповненнями відповідно до наказів № 1115-п від 07 липня 2023 року та № 1151-п від 13 липня 2023 року, повідомлення № 275/Ж4/17-00-07-03 від 13 липня 2023 року про проведення перевірки вручено 11 серпня 2023 року представнику позивача адвокату Скроботу І. О. (Т.4, а.с.174-175).
123. В подальшому позивач направив на адресу податкового органу витребовувані документи для перевірки згідно описів вкладення (Т.2, а.с.166-167; Т.3, а.с.217-218).
124. Разом з тим, листом від 15 серпня 2023 року податковий орган повідомив позивача про те, що документи не можуть бути враховані при формуванні висновків перевірки, так як отримані після проведення перевірки (на час апеляційного розгляду вказані документи продовжувались перебуватись у відповідача) (Т.6, а.с.183-185).
125. Копії вказаних документів долучені до матеріалів розглядуваної справи.
126. Отже, як вбачається з установлених обставин справи, що в розглядуваному випадку платник податків представив податковому органу до моменту прийняття рішень за результатами проведеної перевірки необхідний пакет документів, які стосуються розглядуваних господарських операцій в рамках предмета перевірки.
127. Проте, відповідач не прийняв до уваги вказані документи і не врахував останні під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, чим фактично ухилився від перевірки останніх.
128. Доказів, які б підтверджували факт того, що Товариство ухилялося від обов'язку надати усі наявні у нього документи до перевірки контролюючий орган під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не надав та в касаційній скарзі не зазначив.
129. Стосовно сумнівів податкового органу щодо дійсності та реальності поданих позивачем платіжних доручень, слід зазначити наступне.
130. Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом не надано докази, які свідчать про те, що кошти (суми), які вказані в платіжних дорученнях не надходили до контрагентів та не списувалися з рахунку позивача на рахунки контрагентів. Наявні в матеріалах справи платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.
131. Під час судового розгляду позивач надав платіжні інструкції, отримані за допомогою системи «Клієнт-Банк», якими підтверджується факт перерахування коштів на рахунки контрагентів ТОВ «Дельта-С Компані» та ТОВ «Гуру Пром» в якості оплати за придбані товари.
132. Згідно довідки Рівненської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» від 07 вересня 2023 року позивач ТОВ «Речовий максимум» зареєстрований в системі «Клієнт-Банк» (Т.6, зворот а.с.243).
133. Суд зазначає, що Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 передбачено, що ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі.
134. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги (пункт 9 Інструкції).
135. Відповідно до пункту 37 Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника;4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис (и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Платник заповнює обов'язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.
Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.
Надавач платіжних послуг платника та платник у разі ініціювання платником платіжної операції із застосуванням засобів дистанційної комунікації мають право у відповідному договорі встановити перелік реквізитів платіжної інструкції, які надавач платіжних послуг платника за наявності технічної можливості заповнює автоматично на підставі інформації, отриманої в процесі ідентифікації платника.
136. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
137. Статтею 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
138. Судами першої та апеляційної інстанції досліджено надані позивачем (наявні в матеріалах справи) роздруковані з системи «Клієнт-Банк» платіжні інструкції щодо перерахування грошових коштів та встановлено, що такі платіжні інструкції містять усі необхідні реквізити. Крім того, в платіжних інструкціях зазначено, що «документ підписано електронним підписом», вказано ПІБ підписувача та номер сертифікату. Також на платіжних інструкціях у графі «підпис надавача платіжних послуг» наявний відбиток штампу банківської установи з зазначенням, що такий «сформовано засобами Системи дистанційного обслуговування».
139. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем підтверджено факт проведеної оплати за поставлений товар на рахунки спірних контрагентів.
140. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 грудня 2024 року у справі № 420/34504/23, від 19 лютого 2025 року у справі № 420/11599/24.
141. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 320/5697/20 також дійшов висновку, що оскільки чинним законодавством визначено, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів, підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу, підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення оригіналу, який розміщений в системі «Клієнт-Банк», не потребує його скріплення печаткою та підписом банку.
142. Водночас, як встановлено судами, позивачем надавались акти взаємних розрахунків із контрагентами, в яких містяться відомості щодо дат здійснення позивачем оплати товару, а також якими підтверджується відсутність заборгованості позивача перед контрагентами (Т.2, а.с.160).
143. Вказане вище, не спростовано відповідачем жодними належними, достовірними та достатніми доказами.
144. Щодо відомостей інвентаризації товарно-матеріальних цінностей судами встановлено, що позивачем на підставі наказу про проведення інвентаризації № 01-08-І від 08 серпня 2023 року здійснено інвентаризацію ТМЦ за адресою складських приміщень: м. Львів, вул. Персенківка, 19, за наслідком якої складені інвентаризаційний опис, Акт контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей станом на 09 серпня 2023 року, які були скеровані на адресу ГУ ДПС (Т.2, а.с.144-151, 152-158, 159).
145. Отже, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог податкового законодавства, оскільки визначені відповідачем підстави для прийняття спірних ППР були безпідставними та спростовуються наявними доказами наданими стороною позивача на спростування таких підстав.
146. Як вбачається з касаційної скарги, доводи скаржника не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях (відзиві) на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
147. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у акті перевірки, запереченнях на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
148. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
149. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
150. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з правовою оцінкою юридичним фактам при дослідженні спірних правовідносин, наданою судами попередніх інстанції щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, контролюючий орган в касаційній скарзі не спростував висновки суду першої та апеляційної інстанцій, висловленими в оскаржуваних рішеннях, що дає підстави для відмови у задоволенні касаційної скарги.
151. Суд вказує на те, що обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
152. Як зазначено вище, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скаржника з посиланням на приписи пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
153. Водночас, Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
154. Проте, скаржником не була вказана норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, яка повинна врегульовувати спірні правовідносини.
155. У свою чергу, надаючи оцінку доводам касаційної скарги Верховним Судом встановлено, що подана відповідачем касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушені, вказівки, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду.
156. Крім того, у касаційній скарзі відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладених у постановах зазначених вище, що виключає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
157. При цьому, посилання податкового органу на практику Верховного Суду із зазначенням відповідних постанов (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
158. Суд звертає увагу на те, що доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновок щодо застосування окремих положень Податкового кодексу України стосовно реальності/фіктивності господарських операцій формується в залежності від конкретних фактичних обставин кожної справи.
159. Довід відповідача щодо наявності підстави касаційного оскарження судового рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, також не знайшов підтвердження.
160. Фактично довід саме щодо цієї підстави касаційного оскарження стосується переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, про що свідчить зміст касаційної скарги.
161. При цьому посилання на недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і умова для скасування судових рішень, може бути визнана прийнятною при касаційному оскарженні судового рішення (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України) у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
162. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
163. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - відсутні.
164. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
165. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі № 380/26019/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов