12 серпня 2025 року
м. Київ
справа №520/11178/22
адміністративне провадження №К/990/31556/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі №520/11178/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду 24.07.2025 надійшла касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі №520/11178/22.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025, задоволено позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2022 №197/3500040336, яким до позивача застосовано штраф згідно в сумі 2 281 752,85 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано вдруге, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 17.07.2025.
Скаржником зазначено, що первинну касаційну скаргу подано в межах строку касаційного оскарження, повторно касаційну скаргу подано з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 17.07.2025.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм пункту 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України в сукупності з вимогами Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України у подібних правовідносинах (питання застосування правил для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податкових обов'язків в частині сфери дії прийнятого рішення контролюючого органу про неможливість виконання податкових обов'язків виключно відносно переліку податкових обов'язків зазначених платником податків у поданій заяві, що зумовлює подальше звільнення платника від відповідальності за не виконання тих обов'язків, які зазначені у заяві).
На думку скаржника, у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку у відповідності до правил, затверджених Порядком від 29.07.2022 №225, до такого платника податків не застосовується відповідальність за невиконання/несвоєчасне виконання податкових обов'язків згідно переліку податкових обов'язків, який визначено платником у поданій заяві про відсутність такої можливості.
Також контролюючим органом зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України в сукупності з пунктом 120-1.1 ст. 120-1 ПК України у подібних правовідносинах (питання звільнення платника від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії воєнного стану внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) згідно підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України без наявності відповідного сертифікату, що виданий уповноваженим органом).
На думку скаржника, згідно вимог підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України з метою звільнення платника від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень, обставини непереборної сили (форс-мажору) повинні бути засвідчені відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.
Податковим органом вказано про відсутність судових рішень Верховного Суду, де б останній надав комплексні висновки щодо питання сукупного застосування пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України в сукупності з вимогами Порядку від 29.07.2022 №225, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України в частині визначення сфери дії прийнятого рішення контролюючого органу про неможливість виконання податкових обов'язків. За доводами контролюючого органу прийняте рішення щодо неможливості виконання податкових обов'язків розповсюджується виключно відносно переліку податкових обов'язків, зазначених платником податків у поданій заяві, що зумовлює подальше звільнення платника від відповідальності за не виконання обов'язків, зазначених у заяві
Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Скаржником не обґрунтовано в чому полягає неправильне застосування норми матеріального права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та як така норма має застосовуватися, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.
Податковим органом не враховано, що на даний час наявна практика Верховного Суду щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах.
Також контролюючим органом зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема ст. 44, ст. 77, ч. 4 ст. 78, ст. 80, ч. 1 ст. 90, ч. 3 ст. 196, ч. 3 ст. 242, ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 207 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі №520/11178/22 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
М.М. Гімон ,
Судді Верховного Суду