13 серпня 2025 року
м. Київ
справа №520/10188/24
провадження №К/990/30078/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження питання про внесення виправлень до ухвали Верховного Суду від 11 серпня 2025 року у справі № 520/10188/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2025 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 120/7851/24 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, з огляду на приписи пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, оскільки посада публічної служби, яку обіймала позивач та у зв'язку зі звільненням з якої виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Однак, під час технічного виготовлення та оформлення тексту ухвали суду касаційної інстанції від 11 серпня 2025 року в тексті допущено описку, а саме: невірно зазначено сторін у справі, а також судові рішення судів попередніх інстанцій.
Приписами частини першої статті 253 КАС України обумовлено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд з власної ініціативи вважає за необхідне виправити вказанні описки в ухвалі Верховного Суду від 11 серпня 2025 року.
На підставі викладеного, керуючись статтею 253 КАС України,
Внести виправлення до ухвали Верховного Суду від 11 серпня 2025 року у справі № 520/10188/24 та замість тексту:
«перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
15 липня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Радишевська О. Р. з 28 липня 2025 року по 01 серпня 2025 року перебувала у відрядженні на підставі наказу від 23 липня 2025 року № 2418/0/6-25, з 04 серпня 2025 року по 08 серпня 2025 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 25 липня 2025 року № 3497/0/5-25, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за період з 20 травня 2023 року по 29 травня 2024 року (але не більш як за шість місяців). Також просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати такого.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 153500,05 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 15 серпня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 15 серпня 2023 року, а саме за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати індексації.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Військова частина НОМЕР_3 подала касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Суд звертає увагу, що покликання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 120/7851/24 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.», вважати правильним такий текст:
«перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
15 липня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Радишевська О. Р. з 28 липня 2025 року по 01 серпня 2025 року перебувала у відрядженні на підставі наказу від 23 липня 2025 року № 2418/0/6-25, з 04 серпня 2025 року по 08 серпня 2025 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 25 липня 2025 року № 3497/0/5-25, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ), в якій просила:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають в утримані (відрахуванні) грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44739,50 грн із грошового забезпечення та інших виплат виплачених ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з військової служби;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44739,50 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 520/10188/24 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 520/10188/24 скасовано, прийнято постанову, якою задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають в утримані (відрахуванні) грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 44739,50 грн із грошового забезпечення та інших виплат виплачених ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з військової служби.
Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі 44739,50 грн.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Військова частина НОМЕР_2 подала касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Суд звертає увагу, що покликання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_2 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 520/10188/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська