13 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7174/25 пров. № А/857/24889/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізка І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Костецьким Н.В. у м. Львові) у справі № 380/7174/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) щодо відмови здійснити перерахунок та виплату з 03 липня 2024, у тому числі з 01 січня 2025 і 01 березня 2025, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 у справі № 380/15337/24 пенсії ОСОБА_1 (далі - позивач) без обмеження грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату з 03 липня 2024, у тому числі з 01 січня 2025 і 01 березня 2025, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 у справі № 380/15337/24 пенсії ОСОБА_1 без обмеження грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо застосування з 01 січня 2025 і 01 березня 2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1), при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити в порядку пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2025 № 116 «Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 № 1» доплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 і 01 березня 2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1, без обмеження грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії, а також з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок його пенсії, застосувавши обмеження максимального розміру грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску - нормою п. 4 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» (не більше п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати) та застосувавши понижуючі коефіцієнти відповідно до п. 2 Постанови № 1.
Позивач також вказує, що у результаті приведення його пенсійної справи у відповідність з цією Постановою до 25 лютого 2025 його пенсія підлягала збільшенню, унаслідок чого йому має бути здійснена доплата за період з 01 січня 2025. Протиправні дії відповідача, на думку позивача, порушують його право на належне пенсійне забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 позов задоволено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV положень п.5 Порядку № 124 є протиправним. Абзац 1 в сукупності з абзацом 2 п.5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з ч.2 ст.42 Закону № 1058-ІV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що при визначенні розміру пенсії позивачу застосовані чинні положення стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і Постанови № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», які прийнятті в умовах воєнного стану для забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту, а застосувана з 01 березня 2025 індексація пенсії позивача в розмірі 1500 гривень перевищує максимальний розмір пенсійних виплат в 23610 гривень і не було предметом розгляду в справі № 380/25525/24, в якій рішенням від 28 січня 2025 знято обмеження розміру пенсії позивача лише з 03 липня 2025 (а не на майбутнє, у тому числі з 01 березня 2025), тому правомірно застосовані обмеження, визначені ст. 43 Закону № 2262-ХІІ.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що він з 2015 має статус учасника бойових дій та особою, що приймала участь в антитерористичній операції, а тому стосовно нього не може бути застосовані понижуючі коефіцієнти, передбачені Постановою № 1, про такий свій статус відповідачу неодноразово повідомляв, а також застосування понижуючих коефіцієнтів вже після фактичного підтвердження в порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів України відомостей з Єдиного державного реєстру ветеранів стосовно позивача (лист Мінветеранів від 31 березня 2025) та незабезпечення відповідачем відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 116 від 04 лютого 2025 протягом 14 робочих днів підтвердження його статусу шляхом інформаційної взаємодії з Мінветеранів, як особи, зазначеної у пункті 2 Постанови № 1.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №380/15337/24 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови в поновленні з 03.07.2024 пенсії ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та її перерахунку з 03.07.2024 відповідно до ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 28.12.2022 № 314 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2022.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 03.07.2024 переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 03.07.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 28.12.2022 № 314 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2022, у відповідності до ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Відповідачем з 03.07.2024 здійснено перерахунок пенсії позивача на виконання вказаного рішення суду та застосовано обмеження пенсійної виплати максимальним розміром (підсумок пенсії з надбавками - 80070,8 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.), у тому числі з обмеженням грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №380/25525/24 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 03 липня 2024 з обмеженням її максимального розміру. Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області провести з 03 липня 2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним, із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат.
Відповідачем з 01.04.2025 здійснено перерахунок пенсії позивача на виконання вказаного рішення суду із застосуванням коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі як і раніше - Постанова №1), за результатами якого розмір його пенсії з надбавками становить 81945,8 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 80070,8 грн., пониження суми 80070,8 згідно з Постановою № 1 від 03.01.2025 - 34450,28 грн., у тому числі з обмеження грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску.
Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо перерахунку його пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1.
Листом від 27.01.2025 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії на підставі довідки від 28.12.2022 № 314 без обмеження максимальним розміром та вказав, що, оскільки розмір пенсії позивача не перевищує десять прожиткових мінімумів та становить 23610,00 грн., то коефіцієнти відповідно до норм Постанови № 1.
Листом від 14.03.2025 відповідач повідомив позивача, що, у зв'язку із застосуванням коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1, розмір пенсії, який підлягає виплаті з 01.04.2025, становить 34450,28 грн. (23610+ 1180,50 + 1888,80 + 2833,20+ 1888,80 + 3048,98). Відповідач також вказав, що оскільки наразі відсутні відомості з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, що підтверджують безпосередню участь позивача в антитерористичній операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, розмір пенсійної виплати з 01.01.2025 обчислено за нормами п. 1 Постанови № 1.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20250423-00026885 від 23.04.2025, позивач має статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни.
Вказаний статус позивача підтверджується також посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.10.2022.
Відповідно до довідки Штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 25.12.2014 № 4853ог, позивач з 08.09.2014 по 25.12.2014 приймав безпосередню участь у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
Листом від 07.05.2025 відповідач повідомив позивача про те, що у відомостях з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманих Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів у квітні 2025, відсутня інформація, яка дає право на отримання позивачем пенсії в повному розмірі відповідно до п. 2 Постанови № 1. Відповідач також вказав, що після отримання відповідних відомостей, розмір пенсії позивача буде переглянуто.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
Згідно з абзацом першим преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі як і раніше - Закон 2262-ХІІ) цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Абзацом третім преамбули Закону № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою і третьою статті 11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини сьомої статті 43 вказаного Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності вказаним Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений вказаним Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому зазначеним Законом.
Якщо внаслідок прийняття вказаного Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України такого Рішення.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до зазначеного Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Приписами частини сьомої статті 43 зазначеного Закону (у редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Колегія судів при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 14.05.2019 у справі № 591/2109/17.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (яка визнана неконституційною і втратила чинність) зміни щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії, є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім цього, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Зважаючи на викладені висновки, суд вважає безпідставними покликання відповідача, як на підставу для обмеження пенсії позивача максимальним розміром на встановлений статтею 43 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, правові підстави для обмеження пенсійної виплати позивача максимальним розміром - відсутні.
Щодо застосування до пенсійної виплати коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1, колегія судів зазначає наступне.
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» та Постановою № 1 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.
У Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Таким чином, оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував такий правовий висновок:
«…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.
При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.
Колегія судів зазначає, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Абзац 3 статті 11 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у Рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону».
У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.».
Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», є протиправним.
Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Суд звертає увагу, що пунктом 2 Постанови № 1 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2025 № 116) установлено, що у період воєнного стану у 2025 коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.
Із Витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20250423-00026885 від 23.04.2025 суд першої інстанції встановив, що позивач має учасника бойових дій і особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни
Відповідно до довідки Штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 25.12.2014 №4853ог, позивач з 08.09.2014 по 25.12.2014 приймав безпосередню участь у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Позовні вимоги в частині обмеження грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску обгрунтовані наступним.
Положеннями статті 43 Закону № 2262-Х1І встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У преамбулі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI встановлено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до частини першої статті 2 дія Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 12 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиною внеску, встановленої цим Законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму праці (обсяг робіт).
Згідно з пп. 8 п.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
З вищенаведених вимог чинного законодавства слідує, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску і не може слугувати підставою для обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки у випадку отримання доходу, який перевищує максимальну величину бази нарахування, сплата єдиного внеску, розрахованого в межах максимальної величини бази нарахування, вважається належною.
Таким чином, положення частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ не передбачає обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску.
Враховуючи вищевикладене, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що пенсія позивача як така, що була йому призначена на підставі Закону № 2262-ХІІ, обмеженню максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску та максимальним розміром не підлягала, що обумовлює протиправність дій відповідача щодо її обмеження та наявність правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску.
Таким чином, виплата відповідачем пенсії у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом, порушує гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право позивача мирно володіти своїм майном.
За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, колегія судів робить висновок, що оскільки законних підстав для обмеження пенсії позивача максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску не було, то дії відповідача в цій частині є також протиправними.
Відповідно достатті 7 КАС Українисуд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Відтак, аналізуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що пенсія позивача повинна нараховуватись без обмеження грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії, у тому числі без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судубез змін.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності дост.139 КАС Українине здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року в справі № 380/7174/25 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М. А. Пліш