13 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 463/1413/25 пров. № А/857/28941/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
з участю секретаря Волчанського А.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 01 липня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі № 463/1413/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПП у Львівській області ДПП, Департаменту патрульної поліції НП України про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції Білоус Ю.Б.,
час ухвалення рішення 01.07.2025 року,
місце ухвалення рішення м.Львів,
дата складання повного тексту рішення 04.07.2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №463/1413/25, провадження 2-а/463/37/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПП у Львівській області ДПП, Департаменту патрульної поліції НП України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01 липня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти постанову про задоволення заяви повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 26 травня 2025 року Личаківським районним судом м. Львова у справі №463/1413/25 було прийнято рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, поданого до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (УПП ДПП) та Департаменту патрульної поліції (ДПП). Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3094634 від 20.09.2024 скасовано. Однією з позовних вимог у позовній заяві поданої 13.02.25 була прохання повернути всі судові витрати, понесені при оскарженні постанови серії ЕНА №3094634 від «20» вересня 2024 р. Ці витрати становили 5055,34 грн, з яких 4965,4 грн судові збори · подання позовної заяви до Личаківського районного суду (30.09.24) - 605,6 грн.; · подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного суду (8.12.24) - 1453,2 грн.; · подання позовної заяви до Личаківського районного суду (13.02.25) - 484,48 грн.; · подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного суду (5.03.25) - 2422,4 грн., та 89,94 грн. - сервісні збори. У позовній заяві поданій 13.02.25 було викладено аргументи, чому заявлено вимогу про повернення витрат понесених при поданні позовної заяви 30.09.24 та апеляційної скарги 8.12.24, а саме виникнення правової колізії, через те, що ним було подано позов до неналежного відповідача. Причиною її виникнення є те, що суд першої інстанції мав повідомити про зміну неналежного відповідача, або ж зробити це з власної ініціативи перед прийняттям рішення по справі. Апеляційний суд при цьому теж не міг належно вирішити справу, тобто не міг змінити відповідача. Тому справедливо повернути йому ці витрати - 2058,8 грн. = 605,6 грн.+1453,2 грн. Ці витрати покладаються на нього у зв'язку з тією правовою колізією, що виникла з неправильних процесуальних дій суду у справі №463/9189/24, а тому повинні бути повернуті мені. У рішенні суду по справі №463/1413/25 від 26 травня 2025 року оцінки неправомірності цих процесуальних дій та їх наслідків не проведено.
ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 01 липня 2025 року скасувати та прийняти постанову, якою заяву задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, апеляційний розгляд проведено у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1-2 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21.
Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 26.05.2025 року у справі №463/1413/25, Провадження №2-а/463/37/25, вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3094634 від 20.09.2024 року, якою до ОСОБА_1 , застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, - скасувати, а справу провадженням закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,00 (одна тисяча двісті одинадцять гривень нуль копійок) гривень.
Як вбачається з мотивувальної частини вказаного судового рішення при ухваленні такого судом в порядку ст.132,139 КАС України було вирішено питання про долю судових витрат.
Зокрема, у судовому рішенні зазначено про наступне.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні первісного позову був сплачений судовий збір у розмірі 605,60грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова (головуюча-суддя Ціпивко І.І., справа №463/9189/24) було відмовлено у задоволенні позовних вимог, та вирішено питання судових витрат шляхом залишення таких за Позивачем в силу вимог ст. 139 КАС України.
В подальшому Позивачем було подано апеляційну скаргу на дане рішення та сплачено судовий збір у розмірі 1453,20грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025року апеляційна скарга ОСОБА_1 , була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі ст. 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Отже, вимоги заяви Позивача про компенсацію судових витрат в цій частині не ґрунтуються на законності і не підлягають до задоволення.
Щодо компенсації іншої частини судових витрат Позивача то такі, на переконання суду, підлягають до часткового задоволення, враховуючи наступне.
Так, при поданні повторного адміністративного позову до суду першої інстанції (шляхом підсистеми Електронний суд) Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 484,40грн., що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір».
В подальшому, позивач не погодився з позицією суду першої інстанції у відмові у відкритті провадження та оскаржив таку ухвалу, подавши апеляційну скаргу сплативши при тому судовий збір в розмірі 2422,40грн.
Так, рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 26.05.2025 року у справі №463/1413/25, провадження №2-а/463/37/25, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку 06.06.2025 року, позовні вимоги задоволені та виирішено питання розподілу судових витрат. Суд наголошує, що таке рішення сторонами не оскаржувалось.
Зважаючи на те, що у рішенні суду від 26.05.2025 року у справі №463/1413/25, провадження №2-а/463/37/25, вирішено питання про судові витрати, долю яких позивач ОСОБА_1 просить повторно вирішити шляхом ухвалення додаткового рішення, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 01 липня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі № 463/1413/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року.