13 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2748/25 пров. № А/857/21265/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Волчанського А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №300/2748/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,-
суддя в 1-й інстанції - Панікар І. В.,
дата ухвалення рішення - 16 травня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просило визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови від 09 квітня 2025 року ВП №76949121 про накладення штрафу протиправними; скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09 квітня 2025 року ВП №76949121 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року позов задоволено. Визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови від 09 квітня 2025 року ВП №76949121 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн протиправними. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09 квітня 2025 року ВП №76949121 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №76949121 від 24 січня 2025 року до дати винесення постанови про накладення штрафу від 09 квітня 2025 року, боржник не скористався своїми правами, встановленими Законом №1404-VIII, а саме: не звернувся до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Враховуючи наведені вище обставини, оскаржувану постанову про накладення штрафу державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII. Крім того, вказує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено, що свідчить про те, що під час винесення спірної постанови від 09 квітня 2025 року про накладення штрафу відповідач діяв у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на день винесення постанови про накладення штрафу рішення суду не виконане. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що пенсійним органом на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/7710/23 внесено відомості до електронної бази Пенсійного Фонду України з підсистеми Реєстр судових рішень, а саме: внесено відомості про спадкоємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 . У свою чергу внесення до Реєстру судового рішення вказує на визначення зобов'язань перед позивачем у сумі 180692,81 гривень, що свідчить про те, що позивач вжив та продовжує вживати усіх передбачених чинним законодавством можливих та залежних від нього дій для забезпечення виконання судового рішення, в тому числі в частині виплати перерахованого розміру пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2022 року шляхом занесення рішення суду до відповідного Реєстру. Наступним етапом є виділення із Державного бюджету України відповідних коштів і їх перерахування боржнику в порядку черговості та в межах наявних бюджетних призначень. Отже невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів (розрахованої доплати в сумі 180692,81 грн), за відсутності відповідного фінансового забезпечення із Державного бюджету України, за умови дотримання чинних положень пунктів 3, 4, 10 Порядку №649, не може вважатись невиконанням рішення суду без поважних причин. Отже, позивачем добровільно вчинено весь обсяг дій і прийнято достатньо правових рішень, які забезпечили виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/7710/23. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник відповідача (апелянта) - Гулька В. С. у судовому засіданні у режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про розгляд справи без їхньої участі, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/7710/23 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті та залишилися недоодержаними, у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягали виплаті та залишилися недоодержаними у зв'язку з смертю ОСОБА_1 згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року у справі №300/1621/22.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/7710/23 набрало законної сили 06 серпня 2024 року.
17 вересня 2024 року видані виконавчі листи по справі №300/7710/23 (а.с.36).
За заявою ОСОБА_2 від 20 грудня 2024 року (а.с.37) старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Іваночко В. 24 січня 2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76949121 з виконання виконавчого листа №300/7710/23, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17 вересня 2024 року, направлено для виконання Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с.38-39).
Згідно зі змістом пункту 2 коментованої вище постанови, скерованої органу пенсійного забезпечення, старшим державним виконавцем доведено до відома боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 31 січня 2025 року №0900-0804-5/6189 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило державного виконавця, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/7710/23 виконано у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження (а.с.39-41).
Позивач наголосив на тому, що фактично виконавче провадження №76949121 з виконання виконавчого листа №300/7710/23, виданого судом 17 вересня 2024 року, відкрито 24 січня 2024 року, після того як ОСОБА_2 в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, здійснено перерахунок пенсії за змістом резолютивної частини рішення суду.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гулькою В. 09 квітня 2025 року при примусовому виконанні виконавчого листа №300/7710/24, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17 вересня 2024 року, винесено постанову про накладення штрафу, згідно з якою за невиконання боржником рішення суду на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на підставі статей 63,75 Закону України “Про виконавче провадження», накладено штраф у розмірі 5100 грн (а.с.5-6).
Не погодившись з такими діями відповідача та цією постановою, позивач звернуся у суд за захистом свого порушеного права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у межах своєї компетенції вчинив дії для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_2 на виконання рішення суду у справі №300/7710/23 відповідної суми заборгованості, проте її невиплата зумовлена виключно відсутністю необхідних бюджетних асигнувань, які мали б бути виділені з державного бюджету на цю мету, що свідчить про відсутність підстав для накладення штрафу за невиконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Ч.3 ст.14 КАС України передбачає, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, ч.1 ст.18 вищезазначеного Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.1 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.16, п.18 вищезазначеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
За змістом ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.1 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Ч.3 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За змістом ст.75 Закону України “Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/7710/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягали виплаті та залишилися недоодержаними, у зв'язку з смертю ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягали виплаті та залишилися недоодержаними у зв'язку з смертю ОСОБА_1 згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року у справі №300/1621/22.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/7710/23 повернуто.
24 січня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 24 січня 2025 року ВП №76949121 та направлено для виконання Головному управлінню.
Листом №0900-0804-5/6189 від 31 січня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомлено державного виконавця про виконання рішення суду, зокрема зазначено, що внесено зміни в реєстр судових рішень шляхом внесення відомостей про спадкоємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Доплату за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2022 року в сумі 180692,81 грн включено в реєстр, виплата за яким буде проведена лише при наявності фінансування з Державного бюджету, так як відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України
Згідно з ч.1,2 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.20,23 ст.116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Казначейства України.
Підпунктом 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
За змістом пп.4 п.4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.
Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм вбачається, що пенсійні виплати здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України, в тому числі і позивачем, виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат територіальними органами Пенсійного фонду України не має. Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення територіальним органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Матеріалами справи стверджується, що пенсійним органом на вимогу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь №0900-0804-5/20034 від 16 квітня 2025 року, зі змісту якої, зокрема вбачається, що видатки на виплату заборгованості з пенсійних виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, за рішеннями суду, щорічно визначаються КМУ при затвердженні бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік. Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України 2025 рік після його затвердження» (а.с.45-46).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення особи до відповідальності та накладення, у цьому випадку, штрафу.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що інформація про рішення суду в справі №300/7710/23 включена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (реєстраційний номер рішення в реєстрі 731185) (а.с.14), що свідчить про те, що позивач в межах своєї компетенції вчинив дії для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_2 на виконання рішення суду у справі №300/7710/23 відповідної суми заборгованості, проте її невиплата зумовлена виключно відсутністю необхідних бюджетних асигнувань, які мали б бути виділені з державного бюджету на цю мету.
При цьому, невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у розглядуваному випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано оцінки наявності поважних причин непроведення позивачем виплати заборгованості ОСОБА_2 та вжиття пенсійним органом заходів щодо виділення бюджетних коштів для здійснення відповідної виплати, не встановлено вини та умислу щодо невиконання виконавчого листа, не встановлено факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин, що зумовило протиправне прийняття спірної постанови.
Матеріалами справи стверджується, що пенсійним органом добровільно (без втручання органів державної виконавчої служби) вчинено весь обсяг дій і прийнято достатньо правових рішень, якими до 24 січня 2025 року (день відкриття виконавчого провадження №76949121) забезпечено виконання рішення суду у справі №300/7710/23.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення у справі №300/7710/23, однак не змогло здійснити виплату ОСОБА_2 нарахованої за період з грудня 2019 року по червень 2022 року доплати пенсії у розмірі 180692,81 грн у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування, що свідчить про відсутність підстав для накладення штрафу за невиконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.195, 242, 243, 250, 268, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №300/2748/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року.