Справа № 600/3893/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
12 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по травень 2016 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язано НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по травень 2016 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по червень 2017 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язано НОМЕР_7 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по червень 2017 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2017 по 13.07.2017, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язано Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2017 по 13.07.2017, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачі - Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17.09.2015 № 886-ОС позивача призначено начальником організаційно-планової групи (місце дислокації відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділення внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації НОМЕР_5 прикз).
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 27.04.2016 № 345-ОС позивача призначено начальником групи розробок (з місцем дислокації відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділення внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації НОМЕР_7 прикз).
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 25.05.2016 № 452-ОС позивача зараховано у списки особового складу та всі види забезпечення Окремого відділу внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_6 з 18.05.2016. Визнано таким, що прибув до виконання обов'язків за посадою начальника групи розробок (з місцем дислокації відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділення внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації НОМЕР_7 прикз), з 18.05.2016.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 13.06.2017 № 195-ос позивача зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13.06.2017, який наказом Голови Державної прикордонної служби України від 06.05.2017 № 448-ОС зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 та прибув з ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 13.06.2017.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 12.07.2017 № 248-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13.07.2017.
Відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.12.2019 № 105, ІНФОРМАЦІЯ_7 було зараховано на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Позивач звернувся із запитом до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, за результатами розгляду якого НОМЕР_5 прикордонний загін листом від 15.07.2024 повідомив позивача, що відповідно до розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 03.03.2020 №Т/116-1743 виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв'язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України. Враховуючи вищевикладене, для виплати недоотриманої індексації грошового забезпечення запропоновано позивачу звернутися до органу Держприкордонслужби, з якого він було виключено зі списків частини, у зв'язку із звільненням з військової служби.
Позивач звернувся із заявою до НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, за результатами розгляду якої НОМЕР_7 прикордонний загін листом від 16.07.2024 повідомив позивача, що відповідно до пункту 293 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, остаточний розрахунок з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, у тому числі з індексації грошового забезпечення, здійснюється при його звільненні саме за останнім місцем проходження військової служби тим органом (прикордонним загоном), який звільняє військовослужбовця з військової служби. Стосовно інформації щодо розмірів індексації грошового забезпечення буде надано після надходження відповіді з НОМЕР_5 прикордонного загону.
Позивач звернувся із заявою до НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, за результатами розгляду якої НОМЕР_8 прикордонний загін листом від 23.07.2024 повідомив позивача, що ІНФОРМАЦІЯ_7 перебувало на забезпеченні у НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України починаючи з 01.01.2020. Перевіривши облік військовослужбовців в період з 01 по 13 липня 2017 року не підтверджено факт перебування позивача на фінансовому забезпеченні в прикордонному загоні. З огляду на наведене, відсутня можливість нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2017 по 13.07.2017.
Судом також встановлено, що 18.03.2024 позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив провести нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 13.07.2017. Вказана заява надіслана рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 18.03.2024.
Доказів розгляду вказаної заяви відповідач до суду не надав.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.07.2017, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078). Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з п. 1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до п. 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2015 році (грудень до грудня попереднього) становив 143,3 %; у 2016 році (грудень до грудня попереднього) становив 112,4 %; у 2017 році (грудень до грудня попереднього) становив 113,7 %; у 2018 році (грудень до грудня попереднього) становив 109,8 %.
Таким чином, судом встановлено, що у 2016-2017 роках грошове забезпечення позивача підлягало обов'язковій індексації відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Суд вірно звернув увагу, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є само по собі належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, оскільки відповідачем не доведено, що у бюджеті відповідного рівня, з якого здійснюється відповідне фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним надсилалися до вищестоящого органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17 та від 05.02.2020 у справі № 825/565/17.
Стосовно неврахування відповідачем та другими відповідачами січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
З аналізу положень Закону № 2011-XII і Закону № 1282-XII видно, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20.
Розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у згаданих справах № 400/1118/21 і 420/3593/20 Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Одночасно з цим, Верховний Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Зрештою на основі аналізу наведених норм Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Правовідносини у наведених справах і справі, що розглядається є подібними, тому указаний висновок є релевантним до цієї справи.
У цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Указана постанова була чинна з 01.01.2008 до 01.03.2018.
З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по день звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
Згідно службової записки начальника фінансово-економічного управляння - головного бухгалтера Адміністрація Державної прикордонної служби України від 05.09.2024 №09/138152/24-Вн, з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу у зв'язку із направленням у розпорядження Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України ОСОБА_2 перебував на фінансовому забезпеченні: з січня 2016 року по травень 2016 року - у ІНФОРМАЦІЯ_11 ; з червня 2016 року по червень 2017 року - у ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 1 по 13 липня 2017 року - у ІНФОРМАЦІЯ_12 . Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 № 43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби» ліквідовано ІНФОРМАЦІЯ_8 як юридична особа публічного права.
Оскільки з січня 2016 року по травень 2016 року позивач проходив службу та перебував на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_11 , а з червня 2016 року по червень 2017 року - у ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому на переконання суду, вказані прикордонні загони відповідальні за належне нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, із застосування січень 2008 року як базового місяця.
Стосовно проходження позивачем служби з 1 по 13 липня 2017 року у ІНФОРМАЦІЯ_12 , суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 № 43 "Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби" (далі Постанова № 43) постановлено ліквідувати, у тому числі, ІНФОРМАЦІЯ_8 як юридичну особу публічного права територіальний орган Адміністрації Державної прикордонної служби України, а Адміністрації Державної прикордонної служби забезпечити здійснення функцій і повноважень територіальних органів, що ліквідується.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , припинено.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі № 815/1637/17.
Тому, з 05.02.2020 (дата прийняття Постанови № 43) ІНФОРМАЦІЯ_7 втратило повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, тому відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов'язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов'язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій іншому органу у зазначеній сфері, яким є Адміністрація Державної прикордонної служби України.
У спірних правовідносинах Адміністрація Державної прикордонної служби України є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_7 , отже саме на відповідача мають бути покладені обов'язки щодо відновлення порушених прав позивача.
Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем та другими відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій (бездіяльність) у спірних правовідносинах. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо проведення індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року.
З огляду на вказане, суд дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача та других відповідачів щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а також зобов'язання відповідача та других відповідачів нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, застосовуючи місяць обчислення індексу споживчих цін для проведення грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.