Справа № 640/3560/20 Головуючий у І інстанції - Іщук І.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
12 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Кузьменка В.В., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мініс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про відшкодування ТОВ «Мініс» суми податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «Мініс» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нараховану за грудень 2012 року та січень 2013 року;
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мініс» суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень);
Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень), нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року скасовано.
Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості - закрито.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мініс» звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року.
Постановою Верховного суду від 16 травня 2023 року, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» задоволено частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року в частині закриття провадження у справі № 640/3560/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року скасовано.
Справу № 640/3560/20 в цій частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 21 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень), нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року - без змін.
Постановою Верховного суду від 21 березня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві задоволено частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року скасовано, а справу № 640/3560/20 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 29 травня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 640/3560/20 скасовано.
Вказану справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року прийнято до провадження справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нарахованої за період грудень 2012 року та січень 2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мініс» подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень 2013 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
Проте, податковим органом не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Мініс», та не включено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТОВ «Мініс» (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн.
У зв'язку з невключенням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про Позивача, останній звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив зобов'язати податковий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Позивачу суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень) та стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та січень 2013 року за період з 30 квітня 2013 року по 21 лютого 2018 року у розмірі 2 465 374,50 грн, а також та встановити контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Відповідача подати до суду звіт про виконання постанови суду у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у справі № 826/3463/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, позов ТОВ «Мініс» задоволено: зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мініс» суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень) та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та січень 2013 року за період з 30 квітня 2013 року по 21 лютого 2018 року у розмірі 2 465 374,50 грн (два мільйона чотириста шістдесят п'ять тисяч триста сімдесят чотири гривні).
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року зобов'язано податковий орган подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали.
Відповідно до копії адвокатського запиту від 11 грудня 2019 року вих.№ 133-19, представник Позивача звернувся до Державної податкової служби України з проханням повідомити його про причини невиконання судового рішення по справі № 826/3463/18, яке набрало законної сили, та повідомити про необхідні дії, які Позивачеві необхідно вчинити для отримання відшкодування суми податку на додану вартість за період - грудень 2012 року та січень 2013 року, у розмірі 5 687 408,00 грн.
Головне управління ДПС у м. Києві листом від 27 грудня 2019 року № 1396/АДВ/26-15-43-2-04 на адвокатський запит від 11 грудня 2019 року повідомило про те, що не вносить інформацію до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та Єдиного реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та не є розпорядником зазначених реєстрів. Водночас, на даний час чинним законодавством не передбачено порядок ведення, механізму відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру, та структуру такого реєстру. Крім того Головне управління ДПС у м. Києві зазначило про те, що невиконання судового рішення мало місце із поважних причин, а саме у зв'язку з реорганізаційними питаннями, оскільки обов'язок щодо виконання рішення суду та подання відповідного звіту було покладено на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка станом на дату набрання рішенням у справі № 826/3463/18 законної сили, такі функції не здійснювала.
У зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду, що набрало законної сили та невідшкодуванням податку на додану вартість з Державного бюджету України у розмірі 5 687 408,00 грн, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління ДПС у м. Києві за наслідками розгляду справи № 826/3463/18 не вчинив жодних дій щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн, тому з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року по справі № 826/7380/15 наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року.
Закриваючи провадження у справі колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від від 27 жовтня 2020 року дійшла висновку, що Позивач, звертаючись з новим позовом, фактично просить суд зобов'язати податковий орган виконати рішення суду в іншій справі (№ 826/3463/18), відповідно до якого контролюючий орган зобов'язано внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачеві суми податку на додану вартість.
Постановою Верховного Суду від 16 травня 2023 року скасовано вказану постанову суду апеляційної інстанції від 27 жовтня 2020 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а справу у вказаній частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у цій справі заявлено не лише вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення до Реєстру заяв на повернення суми бюджетного відшкодування (що вже було предметом розгляду у справі № 826/3463/18), а й окрему вимогу про безпосереднє стягнення коштів, яка ще не розглядалася в межах згаданої справи.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року в частині позовних вимог щодо стягнення бюджетного відшкодування залишено без змін.
Верховний Суд постановою від 21 березня 2024 року скасовано зазначену у попередньому абзаці постанову апеляційного суду, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження питання дотримання Позивачем строку звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків шляхом стягнення відповідних сум у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою з урахуванням усталеної судової практики.
За результатами нового розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення бюджетного відшкодування.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28 травня 2024 року зазначила, що станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює. Крім того, чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум податку на додану вартість, включену до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.
У зв'язку з цим ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права Позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28 травня 2024 року відхилила доводи податкового органу, і зазначила що строк на звернення до суду з даним позовом слід обраховувати з моменту виникнення у Позивача права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки питання про наявність у нього права на таке відшкодування вирішено в рамках справи № 826/3463/18, тоді як позов у межах справи, яка розглядається, обумовлено виключно невиконанням податковим органом рішення суду, що набрало законної сили.
Верховний Суд у постанові від 29 травня 2025 року у даній адміністративній справі звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 140/1770/19 чітко зазначила, що такі обставини, як зміна правового регулювання або способу захисту порушеного права, не скасовують самого факту пропущення строку звернення до суду. Вказані обставини можуть бути підставою лише для поновлення пропущеного строку, якщо Позивач відповідним чином заявив таке клопотання та довів поважність причин такого пропуску.
Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28 травня 2024 року мала спочатку чітко встановити, чи дійсно строк звернення до суду був пропущений Позивачем, а потім, у разі підтвердження цього факту, оцінити поважність причин такого пропуску з урахуванням наведених вище критеріїв.
Проте, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28 травня 2024 року цього не зробила, не визначивши чітко юридичний факт пропущення строку звернення та не перевіривши, чи було заявлене Позивачем клопотання про поновлення такого строку.
Отже, питання дотримання строку звернення до суду та наявності підстав для поновлення строку (у разі його пропуску), як не встановленої обставини при розгляді справи, вже було фактичною підставою направлення справи на новий розгляд Верховним Судом. Проте фактично колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28 травня 2024 року не дотрималася наведених вище вимог статті 353 КАС України й не врахувала також мотивів, за яких справа направлялась на новий розгляд.
На підставі вищевикладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у цій справі, зважаючи на викладену Великою Палатою Верховного Суду позицію, зокрема у справі № 140/1770/19, яка лягла фактично в основу попереднього направлення справи на новий розгляд Верховним Судом, а також з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення обставин у справі та оцінки доказів, Верховний Суд у постанові від 29 травня 2025 року дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки під час розгляду справи не перевірено важливих доводів Скаржника й не враховано відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду для цілей розгляду цієї справи.
Згідно з частиною шостою ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
На виконання вимог Верховного Суду, для повного та всебічного з'ясування обставин у даній адміністративній справі ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, зокрема визнано явку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» в суді апеляційної інстанції обов'язковою.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мініс» подати клопотання (заяву) про поновлення строку звернення до суду та/або надати письмові пояснення з урахуванням висновків, наведених в постанові Верховного Суду у постанові від 29 травня 2025 року у даній адміністративній справі.
Визначено, що зазначене клопотання (письмові пояснення) надати в строк до 25 липня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду (м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 30, суддя Мельничук В.П.).
Відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості до 29 липня 2025 року.
Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мініс» отримано через електронний кабінет 09.07.2025 року, що підтверджується відповідною довідкою.
Також, Позивачу засобами поштового зв'язку було надіслано копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, (номер відправлення Укрпошти 0601168635048) за якою його зобов'язано було подати клопотання про поновлення строку звернення до суду та/або надати письмові пояснення з урахуванням висновків, наведених в постанові Верховного Суду у постанові від 29 травня 2025 року у даній адміністративній справі.
Зазначене відправлення було повернуто з відповідною довідкою Укрпошти ф.20 «Про причини повернення/досилання» - за закінченням терміну зберігання.
29 липня 2025 року розгляд справи було призначено на 12 серпня 2025 року.
Проте, ані станом на 29 липня 2025 року, ані станом на 12 серпня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мініс» витребувані докази не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною 3 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також, відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники справи зобов'язані, зокрема, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживанням процесуальними правами є, зокрема, дії, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Так, відповідно до частини 4 статті 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Колегія суддів вказує, що в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року було чітко визначено вимоги до Позивача, а саме зобов'язано подати клопотання про поновлення строку звернення до суду та/або надати письмові пояснення з урахуванням висновків, наведених в постанові Верховного Суду у постанові від 29 травня 2025 року у даній адміністративній справі.
Разом з тим, всупереч положенням статей 14, 44, 45 КАС України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мініс» не виконано процесуальний обов'язок, покладений на останнього судом, а саме: не з'явилося в судове засідання за викликом суду, явка якого визнавалась обов'язковою; не виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, що є невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, невиконанням процесуальних обов'язків та зловживання правами, що призводить до безпідставного затягування судового процесу.
Статтею 144 КАС України встановлено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Відповідно до положень статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних,
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків;
2) неодноразового зловживання процесуальними правами;
3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Згідно з частиною другою ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відтак, з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мініс» не виконувалися процесуальні обов'язки, покладені на нього судом, що призвело до суттєвого затягування судового процесу та є грубим порушенням норм процесуального права та фактично ігноруванням судового рішення, яке набрало законної сили, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» в дохід Державного бюджету України штрафу у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 9 084,00 грн (3028,00 грн*3) за невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Керуючись ст. ст. 44, 45, 149, 241, 242, 243, 248, 310, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стягнути в дохід Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» (адреса Боржника: вул. Новопирогівська, 52, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 30307964), штраф у сумі 9 084, 00 грн (дев'ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 коп.) на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог частини п'ятої статті 149 КАС України.
Строк пред'явлення до виконання три місяці, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мініс» (адреса Боржника: вул. Новопирогівська, 52, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 30307964).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: В.В. Кузьменко
Є.І. Мєзєнцев
Повний текст складено 12.08.2025 року.