Справа № 320/21054/23 Головуючий у І інстанції - Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
13 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Кузьменка В.В., Собківа Я.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити з 24 лютого 2022 року по 10 серпня 2022 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував, що у період з лютого по серпень 2022 року він не отримував в повному обсязі передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_1 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 10.08.2022 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Військова частина НОМЕР_1 , згідно функціонального призначення та специфіки завдань, які вона виконує, не веде бойові дії, відповідно, особовий склад військової частини не приймає безпосередньої участі у бойових (воєнних діях). Крім того, Відповідач зазначає, що не входить до складу військових частин, яка веде воєнні дії у складі діючих Угрупувань військ Сил оборони держави, а безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, Відповідач вказує, що матеріалами справи не підтверджено безпосередню участь Позивача у бойових діях, крім того, будь яких доказів та документів на право виплати Позивачем до суду не надано.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач проходить строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 починаючи з 23 грудня 2020 року.
Відповідно довідки № 361 від 02.08.2023 року (а.с. 46), Позивач, в період з 24.02.2022 року по 10.08.2022 року, перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 і у відрядження, для виконання службових обов'язків, в зону проведення бойових дій, не відбував.
Згідно функціональних обов'язків оператора-водія електрогазового взводу (а.с. 41), відповідно до своїх функціональних обов'язків, оператор-водій Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у мирний та воєнний час відповідає за збереження закріпленого за ним спеціального автомобіля, постійну його справність та готовність до використання.
Позивач вважає, що виплата йому додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виплачувалась не в повному обсязі, а саме, не в розмірі 100 000 грн з розрахунку на місяць.
Отже, на думку Позивача, така бездіяльність Відповідача є протиправною, оскільки порушує його права та соціальні гарантії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд першої інстанції виходив з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно змісту ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1), який, неодноразово продовжувався та діє станом на даний час.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію 28.02.2022», Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану № 168 (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції від 28.02.2022), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було надіслано (адресовано) військовому командуванню Збройних Сил України телеграму № 248/1298 від 25.03.2022.
У пункті 1 вищезазначеної телеграми зазначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бонових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти, зокрема, виконання військовослужбовцем бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
07.07.2022 Урядом України була прийнята Постанова № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (набрала чинності 19.07.2022, оскільки вперше була опубліковано в газеті Урядовий кур'єр від 19.07.2022 № 156), згідно якою були внесені відповідні зміни до Постанови № 168.
Так, згідно з пунктом 2.1 Постанови № 168 (в редакції від 07.07.2022), порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Також, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було видано окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення Міністра оборони).
Пунктом 13 Окремого доручення Міністра оборони, вважається такими, що не застосовуються з 01.06.2022 телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 № 248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529.
Згідно пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони, під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Так, пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000,00 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бонових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30000,00 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Пункт 3 Окремого доручення, зазначає, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Окремим дорученням Міністра встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Колегія суддів звертає увагу на доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, а саме, на те, що Військова частина НОМЕР_1 не входила до складу військових частин, які вели воєнні дії у складі діючих угрупувань військ Сил оборони держави та не була на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань.
При цьому, не є підставою для включення військовослужбовця в наказ на виплату додаткової винагороди: перебування військовослужбовця в районні ведення бойових дій та невиконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини, яка веде бойові дії; перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій, якого включено до складу груп по охороні та обороні військових об'єктів (крім випадків виконання бойових завдань із відбиття збройного нападу па об'єкти, що охороняються (згідно з даними журналу бойових дій); перебування військовослужбовців на військових об'єктах, по яких здійснювалось вогневе ураження противником.
Отже, ті завдання, які визначені у пункті 1 Окремого доручення, при виконанні яких військовослужбовці вважаються такими, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, відповідно до своїх функціональних обов'язків, які визначені у Положенні про батальйон аеродромно-технічного забезпечення НОМЕР_2 бригади тактичної авіації, затвердженого наказом командира бригади тактичної авіації від 25.03.2021 № 94, оператор-водій електрогазового взводу, у мирний та у воєнний час відповідає за збереження закріпленого за ним автомобіля, постійну його справність, та готовність до використання.
У позовній заяві Позивач стверджує, що приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, проте, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження даних обставин.
При цьому, з довідки № 361 від 02.08.2023 року вбачається, що в період з 24.02.2022 року по 10.08.2022 року, Позивач перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 і у відрядження, для виконання службових обов'язків, в зону проведення бойових дій, не відбував.
Крім того, за спірний період щодо Позивача відсутні бойові розпорядження, бойові накази, журнали бойових дій тощо.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що безпосередня участь Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, не є доведеною.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами Відповідача про те, що позовна заява містить лише загальні твердження про наявність у Позивача права на спірні виплати через виконання бойових наказів, проте будь-яких документів та доказів на право виплати в підвищеному розмірі 100000,00 гривень, Позивачем не було надано до суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що додаткова грошова винагорода нараховується залежно від районів бойових дій та складності завдань, які виконують військовослужбовці, зокрема, 30 000,00 грн виплачується військовослужбовцям, які виконують завдання в районах бойових дій, але не беруть безпосередньої участі в боях із противником, пропорційно часу виконання завдань, а також тим хто перебуває на бойовому чергуванні і бере участь у відбитті повітряних нападів противника, незалежно від району виконання завдання.
З матеріалів справи, зокрема, довідки про доходи від 27.07.2023 № 339 (а.с. 48), вбачається, що саме таку додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн отримував Позивач.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для визнання бездіяльності Відповідача щодо неповного нарахування та виплати додаткової винагороди в підвищеному розмірі відсутні.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та надані сторонами докази.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: В.В. Кузьменко
Я.М. Собків