Справа № 320/44781/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Кушнова А.О.
Іменем України
12 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , за період з 05.07.1987 по 15.07.1987 без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.08.2024 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 1968,16 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05.07.1987 по 15.07.1987 без обмеження пенсії максимальним розміром..
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 05.07.1987 по 15.07.1987 без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.08.2024 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з заробітної плати в сумі 1968,16 крб. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім крб. 16 коп.), одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05.07.1987 по 15.07.1987, без обмеження пенсії максимальним розміром..
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований та проживає у м. Бровари Київської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 01.02.2012.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та одержує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим «безстроково» Київською обласною державною адміністрацією 29.08.2019.
У період з 05.07.1987 по 30.07.1987 позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За його роботу в населених пунктах зони відчуження м.Чорнобиль по місцю роботи Вишгородський РВ на посаді інспектора ППС була виплачена заробітна плата за 26 днів в сумі 1968,16 крб., що підтверджується довідкою №1261 вих. від 15.07.2016, яка видана ГУ МВС України у Київській області.
Позивач 22.07.2024 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії, виходячи з заробітної плати одержаної за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період з 05.07.1987 по 30.07.1987 в розмірі 1968,16 крб та виплатити пенсію без обмеження граничного розміру індексації та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 05.08.2024 №2103-22705/К-02/8-1000/24 повідомило, що провело умовний розрахунок пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за період роботи з 05.07.1987 по 30.07.1987. До листа відповідач надав умовний розрахунок пенсії позивача, відповідно до якого розмір пенсії позивача зменшується.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач передчасно, формально при умовному розрахунку пенсії дійшов помилкового висновку про недоцільність перерахунку на підставі довідки №1261 вих. від 15.07.2016, виданої ГУ МВС України у Київській області, а починаючи з 21.03.2024 пенсія по інвалідності ЧАЕС підлягає нарахуванню та виплаті без обмеження максимальним розміром.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Щодо перерахунку та виплати пенсії, виходячи з заробітної плати в сумі 1968,16 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05.07.1987 по 15.07.1987.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Так, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Частиною п'ятою цієї статті встановлено, що порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Порядок №1210).
Відповідно до пункту 1 Порядку №1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Згідно з підпунктом 4 пункту 3 Порядку №1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Відповідно до п. 7 Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Пункт 9 вказаного Порядку містить формулу, за якою визначаються пенсії по інвалідності, і ця формула враховує й заробітну плату за роботу в зоні відчуження у 1986 -1990 роках.
При цьому, пункт 9-1 Порядку №1210, на незастосовність якого вказує відповідач, був виключений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1307.
Таким чином, при розрахунку пенсії позивача, підлягає врахуванню заробітна плата за період його роботи (участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи) у зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Як вірно встановив суд першої інстанції, Головним управлінням МВС України в Київській області було видано ОСОБА_1 довідку №1261 вих. від 15.07.2016, згідно даних якої позивачу за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобиль з 15.07.1987 по 30.07.1987 по місцю роботи Вишгородський РВ на посаді інспектора ППС була виплачена заробітна плата 1968,16 крб.
Так, згідно вказаної довідки заробітна плата за роботу в зоні відчуження розрахована виходячи з посадового окладу 165,00 крб: оплата праці за 26 днів роботи в зоні ЧАЕС становить 329,84 крб, збережена заробітна плата за дні роботи в зоні становить 138,32 крб., премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження 1500,00 крб; всього 1968,16 крб.
Таким чином, сума заробітної плати 1968,16 крб за роботу в зоні відчуження за період роботи з 15.07.1987 по 30.07.1987 має бути врахована відповідачем при розрахунку пенсії позивача.
Водночас, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції наголосив на тому, що як вбачається з умовного розрахунку розміру пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за період з 15.07.1987 по 30.07.1987, який здійснено відповідачем на звернення позивача, розрахунок заробітної плати проведено з посадового окладу 165,00 крб з урахуванням кратності 2, 3 за 26 днів роботи позивача, тобто без урахування премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження 1500,00 крб.
Жодного спростування вказаним мотивам суду, а також і будь-яких пояснень щодо неврахування отриманої позивачем премії у 1500,00 крб, оплати праці за 26 днів роботи у 329,84 крб та збереженої заробітної плати у 138,32 крб відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав вважати помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для перерахунку та виплати пенсії позвиачу, виходячи з заробітної плати в сумі 1968,16 крб. одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05.07.1987 по 15.07.1987
Щодо виплати пенсії без її обмеження максимальним розміром.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VІ), що набрав чинності з 01.10.2011.
Згідно статті 2 Закону №3668-VІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №796-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічне положення з 01.10.2011 передбачене частиною третьою статті 67 Закону №796-XII, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.
Отже, із ухваленням Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, так само, як і приписи статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, оскільки їх визнано неконституційними, з огляду на що, відповідач не мав правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 дійшов висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону 3668-VI, що поширює свою дію на Закон № 796-XII та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024.
У згаданій постанові Верховний Суд підкреслив, що, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Таким чином, зважаючи, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 01.08.2024, то підстави для обмеження його пенсії максимальним розміром відсутні. При цьому, відповідач в апеляційній скарзі самостійно вказує доводи про відсутність підстав для обмеження пенсії у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя В.В. Кузьменко