справа № 382/722/24
головуючий у суді І інстанції Савчак С.П.
провадження № 22-ц/824/7557/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
13 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
13.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Діжди Фінанс» (надалі по тексту - позивач, кредитодавець, товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості у розмірі 40 030 грн за договором про споживчий кредит № 4760329 від 11.05.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4760329, відповідно до умов якого відповідачу були перераховані грошові кошти у сумі 10 000 грн, на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Кредит надано на 30 днів, починаючи з 11.05.2021 року. Проценти за користування кредитом становлять 30 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним. Стандартна процента ставка за користування кредитом 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, а тому має заборгованість у розмірі 40 030 грн з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 30 030 грн - заборгованість за відсотками за період з 11.05.2021 по 09.08.2021 року.
13.09.2021 року між позивачем та ТОВ «Мілоан» було укладено договір № 07Т за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4760329 від 11.05.2021 року.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року задоволено позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість у розмірі 40 030 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладення договору про споживчий кредит саме відповідачем підтверджується даними зазначеними у реквізитах сторін де зазначено П.І.Б. відповідача, його код РНОКПП, дані паспорту (серії та номер), адреси місця реєстрації.
Укладення договору про споживчий кредит саме відповідачем підтверджується листом АТКБ «Приватбанк» від 17.12.2024 року № 20.1.0./7-241216/57063-БТ та випискою по рахунку ОСОБА_1 за якою йому на картку № НОМЕР_2 - 11.05.2021 року надійшов переказ коштів «Viplata zaima Miloan» у розмірі 10 000 грн. Отримання коштів саме від ТОВ «Мілоан» підтверджується також, платіжним дорученням 45968770 від 11.05.2021 за яким ТОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 на кредит рах. № 516875*91 гроші у розмірі 10 000 грн.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення договору про споживчий кредит та отримання ним кредиту в розмірі визначеному договором. Відповідачем не надано доказів того, що інша особа уклала від його імені договір та/або використала без його згоди отриманні кредитні кошти, які надійшли на його банківський рахунок.
Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на повернення кредиту та отримання процентів за користування відповідачем кредитними коштами, а тому суд першої інстанції вважав, що позов підлягає задоволенню та заборгованість зі сплати кредиту, процентів слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем понесені судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023 року з додатковою угодою до нього від 09.02.2024 року, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 20.02.2024 року. Від позивача до суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу внаслідок їх не співмірності, а тому оскільки позов задоволено повністю вказану суму витрат на правничу допомогу понесену позивачем слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 19.02.2025 року справу призначено судді-доповідачу ОСОБА_2 , у складі колегії: Желепа О.В., Немировська О.В.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 05.03.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 10.04.2025 року звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.
У зв'язку із настанням обставин, які унеможливлюють участь судді-доповідача ОСОБА_2 у розгляді цієї справи, відповідно до пункту 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та підпункту 5.4 пункту 5 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 16.04.2025 року для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мостова Г.І., судді: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.
Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги, суд в своєму рішенні дійшов висновку про те, що заборгованість відповідає умовам укладеного між сторонами 11.05.2021 року договору про споживчий кредит № 4760329, проте з такими висновком суду першої інстанції відповідач не погоджується.
Вказував, що відповідно до пункту 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 11.05.2021 року (строк кредитування).
Пункт 1.6 договору передбачає стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом - 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.2.3 договору визначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.
Апелянт зазначав, що з долучених до матеріалів справи відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ТОВ «Мілоан» безпідставно здійснювалося нарахування відсотків поза межами кредитного строку, а саме по 09.08.2021 року. Водночас, строк нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушує баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилався на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.
17.03.2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенка М.Е., де останній просив рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Також просив стягнути з апелянта на користь позивача витрати, понесені ним на оплату професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції за складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у розмірі 6 000 грн.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача зазначав те, що у договорі сторонами був обумовлений строк нарахування відсотків, а саме відсотки нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки на даний момент заборгованість по кредитам погашена не була, позивач вважає, що первісним кредитором обґрунтовано були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення (а.с. 28-43 том 2).
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 11.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 4760329, за умовами якого товариство зобов'язується надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 10 000 грн на строк визначений у п. 1.3. договору у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін (а.с. 84-91 том 1).
Відповідно до п. 1.2., 1.3., 1.4. договору сума кредиту становить 10 000 грн, кредит надається строком на 30 днів, термін повернення кредиту та процентів за користування кредитом 10.06.2021 року.
Відповідно до п.п. 1.5.2., п. 1.6. договору проценти за користування кредитом 30 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 2.2.3 договору визначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена у п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.
Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
Пунктом 2.3.1.1. договору визначені умови пролонгації строку кредитування на пільгових умовах, відповідно до яких позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua (далі - сайт товариства) і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позивальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту на певну частку заборгованості по кредиту. Строк кредитування можливо продовжити на наступних умовах: на 3 дні - 3% від поточного залишку кредиту; 7 днів - 5% від поточного залишку кредиту; 15 днів - 10% від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.
Пунктом 2.3.1.2. договору визначені умови пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах, відповідно яких позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах до 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється у разі, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховується за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Відповідно до п.п. 2.4.1., п. 4.2. позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4., а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
У разі прострочення позичальника зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою передбаченою п. 1.6. договору в якості процентів порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6. договору.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронного повідомлення на мобільний електронний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору.
Відповідно до п. 6.3. договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 6.4. договору укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
В додатку №1 до договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками у розмірі 10 030 грн (а.с. 92 том 1).
В додатку № 2 до договору міститься паспорт споживчого кредиту № 4760329, яким передбачено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00% від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10% від суми поточного залишку кредиту (а.с. 93-94 том 1).
Відповідно до скрін-шоту першого листа договору про споживчий кредит № 4760329 від 11.05.2021 року, доданого до додаткових пояснень позивача у справі, договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором R81272 час: 11.05.2021 року 18:35 (а.с. 190 том 1).
Згідно з платіжним доручення № 45968770 від 11.05.2021 року платник ТОВ «Міалон» здійснив переказ грошових коштів у розмірі 10 000 грн для отримувача ОСОБА_1 , банк отримувача MASTERCARD 516875*91 (а.с. 83 том 1).
13.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором № 4760329 від 11.05.2021 року (а.с. 70-75 том 1).
27.09.2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило досудову вимогу на адресу ОСОБА_1 , в якій було повідомлено останнього про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши при цьому інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 4760329 від 11.05.2021 року (а.с. 62-63 том 1). Однак відповідач вимогу не задовольнив, погашення заборгованості не здійснив.
З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Діджи Фінанс» вбачається, що визначеним розміром заборгованості по тілу кредиту є 10 000 грн, а по відсоткам 30 030 грн, загальна сума боргу визначена у розмірі 40 030 грн (а.с. 15-17 том 1).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пунктів 5, 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача.
При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання».
Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.
Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. Указаний висновок міститься у пункті 35 Постанови.
Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 40 030 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10 000 грн; заборгованість за процентами становить 30 030 грн за період з 12.05.2021 року по 09.08.2021 року; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування.
Стягуючи відсотки у сумі 30 030 грн за договором про споживчий кредит №4760329 від 11.05.2021 року, суд першої інстанції погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості, який кредитодавець обчислив на день відступлення ним права вимоги за кредитним договором, що є помилковим з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Пунктом 2.2.1 договору визначено, що у випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, у сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.
Як було зазначено вище, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв'язку з цим сплачував комісії, визначені п. 2.2.1 договору, матеріали справи не містять.
В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 30-ти денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.
Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, у договорі визначається як стандартна процентна ставка (п. 1.6 договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.3 договору строк кредитування) 30-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.
Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (п. 2.2.1 договору) за змістом укладеного договору, пов'язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.3 договору строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений п.1.4 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 2.2.1 договору (сплати комісій за продовження дії договору) є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.
В цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 30 грн за період з 12.05.2021 року по 10.06.2021 року, виходячи з умов договору (10 000 грн*0,01%*30 днів).
З огляду на це, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту слід залишити без змін, а рішення суду в частині стягнення відсотків за користування підлягає зміні шляхом зменшення розміру відсотків з 30 030 грн до 30 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення відсотків слід відмовити.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до положень частин 1,2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При подачі позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
На підтвердження понесення таких витрат представник позивача надав договір про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023 року (а.с. 65-69 том 1), акт про підтвердження факту надання (правової) допомоги адвокатом від 20.02.2024 року на суму 6 000 грн (а.с. 58 том 1).
Відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення.
Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених ним на правову допомогу, а відповідач не заявляв про їх неспівмірність складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (25%), а саме у розмірі 1 500 грн (6 000 грн*25%).
При подачі позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 113 том 1). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (25%), а саме у розмірі 605,60 грн (2 422,40 грн*25%).
При подачі апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір у загальному розмірі 4 542 грн (а.с. 3, 16 том 2). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (75%), а саме у розмірі 3406,50 грн (4 542 грн *75%).
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що подаючи відзив на апеляційну скаргу, представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати позивача на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн (а.с. 28-33 том 2).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції сторона позивача надала копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 11.12.2023 року (а.с.40-42 том 2), копію додаткової угоди № 003377311612 до договору№42649746 від 11.12.2023 року (а.с. 43), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 15.03.2025 року (а.с. 38 том 2), детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с. 39 том 2).
Відповідно до п.4.4 вказаного договору про надання правової допомоги за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається адвокатом факсимільним зв'язком або поштою.
Згідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 15.03.2025 року клієнту ТОВ «Діджи Фінанс» було надано виконавцем - адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» такі послуги:
аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів. - 1 год.-750 грн,
правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» 1,5 год. - 2 250 грн,
складання апеляційної скарги, в тому числі, попередній ( орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, 3 год. - 3 000 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс зводяться до єдиної дії - підготовка та подання процесуальних документів, зокрема, відзиву на апеляційну скаргу і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.
За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, часткове задоволення апеляційної скарги, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та пропорційним у межах розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн (6 000 грн*25%).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, з ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути на користь ОСОБА_1 різницю між сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу, у розмірі 2 800,90 грн (3 406,50 грн - 605,60 грн).
Витрати на правову допомогу, понесені позивачем у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3 000 грн (у суді першої інстанції - 1 500 грн, в суді апеляційної інстанції - 1500 грн).
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4760329 від 11 травня 2021 року у розмірі 10 030 грн, яка складається з 10 000 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 30 грн - заборгованості за відсотками.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2800 грн 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: 07405, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ 42649746
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська