справа № 760/6280/24
головуючий у суді І інстанції Зуєвич Л.Л.
провадження № 22-ц/824/4343/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
13 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
15.03.2024 року до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк»(надалі по тексту - АТ «Акцент-Банк», позивач, кредитодавець), в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.04.2021 року у розмірі 10 706,71 грн станом на 23.02.2024 року, яка складається з: 6 412,42 грн - заборгованість за кредитом, 4 294,29 грн - заборгованість по відсоткам, а також просив стягнути судові витрати у розмірі 3 028 грн.
Позов обґрунтований тим, що 01.04.2021 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.
Зазначається, що відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
При цьому, в позові, звертається увага на те, що відповідно до п. 2.1.1.1.3 Умов та Правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Як стверджує позивач, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві.
Також позивач зазначає, що всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
В позові наголошується, що п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.10 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення Клієнта.
Як зауважує позивач, відповідно до п. 2.1.4.6.4. Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором банк має право вимагати сплати клієнтом штрафу та/або пені у встановленому розмірі.
Позивач акцентує, що свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
Зі слів позивача, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 23.02.2024 року має заборгованість у розмірі 10 706,71 грн, яка складається з: 6 412,42 грн - заборгованість за кредитом; 4 294,29 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просив стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги у розмірі судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині обґрунтованості стягнення процентів за кредитним договором, представник апелянта посилався на положення ч. 1 ст. 1054, ч. 1048 ЦК України та зазначав, що до матеріалів справи додано не тільки тарифи з сайту банку, а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого.
Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався в оскаржуваному рішення на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, оскільки вони є нерелевантними до спірних правовідносин.
Також в своїй апеляційній скарзі представник апелянта зазначав, що сумніви суду першої інстанції відносно заборгованості є необґрунтованими, з огляду на те, що на підтвердження вірності розрахунку позивач надав банківську виписку.
Щодо правової позиції відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
За відомостями від 21 березня 2024 року № 10942149 Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА встановлено, що відповідач був зареєстрований з 20 жовтня 2000 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41).
Відповідно до частини6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Апеляційний суд направляв на зареєстровану адресу відповідача повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою», що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта» 0610271990793.
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасника справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.
Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за місцем реєстрації), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 01.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» зі змісту якої вбачається, що відповідач погодився, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг становлять договір про надання банківських послуг (а.с. 8).
Крім того, відповідачем 01.04.2021 року підписано простим електронним підписом паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» (а.с.9).
Паперова копія електронного паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 9), що додана до позовної заяви, містить інформацію про основні умови кредитування, інформацію щодо суми ліміту кредиту, спосіб та строки надання кредиту, процентна ставка відсотків річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, порядок повернення кредиту, строк кредитування 240 місяців, зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.07.2021 року. Паспорт споживчого кредиту підписаний представником кредитодавця.
Згідно з довідкою за картками, відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня 2028 року; № НОМЕР_3 , строком дії до листопада 2028 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року (а.с. 14).
Відповідно до довідки за лімітами за кредитним договором від 01.04.2021 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 6 500 грн, який 28.11.2022 року зменшено до 6 412,42 грн, а станом на 22.07.2023 року становив 6 500 грн (а.с. 15).
В матеріалах справи міститься виписка по картці ОСОБА_1 за період з 01.04.2021 року по 23.02.2024 року, з якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість (а.с. 10-13).
З метою обґрунтування свої вимог, позивачем до матеріалів справи також долучено: витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент Банк» (а.с. 17-24), роздруківку Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» (а.с. 24-25), копію паспорту відповідача (зворотній бік а.с. 25-26), копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо АТ «Акцент Банк» (зворотній бік а.с. 26-27), копію витягу з статуту АТ «Акцент банк» (зворотній бік а.с. 28-34).
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 19 зв.).
Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку (а.с. 19 зв.).
Відповідно до п. 2.1.1.12.2.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної місячної процентної визначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в Тарифах, нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до договору не потребується (а.с. 22 зв.).
Також, позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості відповідача за договором № б/н від 01.04.2021 року станом на 23.02.2024 року за змістом якого загальна заборгованість відповідача становить 10 706,71 грн, яка складається з: 6 412,42 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) 4 294,29 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с. 6-7).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах та порядках нарахування.
Наявний у матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не містять підпису відповідача. Анкета-заява ОСОБА_1 містить лише його анкетні та контактну інформацію. Анкета-заява не містить даних про умови кредитування. В ній відсутня відмітка, яку саме картку просив видати відповідач.
Суд першої інстанції вважав, що надані суду розрахунок заборгованості, виписка з рахунку, довідка про видані кредитні картки, довідка за лімітами також не є документами, які посвідчують погодження сторонами умов щодо розміру та сплати процентів.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів на відкритому рахунку. Надана суду виписка по картці ОСОБА_1 , не містить даних про видачу йому кредитних коштів, як і інформації про встановлення будь-якого кредитного ліміту.
Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладений між сторонами даної справи договір має специфіку, не властиву укладенню кредитних договорів у паперовому вигляді. Банківське обслуговування клієнтів здійснюється дистанційно, а тому споживач самостійно розпоряджається наданими йому коштами. Погодження із Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичної особи шляхом проставляння електронного цифрового підпису особою свідчить про належне укладання кредитного договору.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Ацент-Банк» вказував на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд першої інстанції не звернув уваги на такі обставини.
Так, суд першої інстанції посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах.
Проте, відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач користувався кредитом, а тому ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Відповідно до частини 1 статті 641, частини 1 статті 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною та безумовною.
Доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення частини 2 статті 638, частини 2 статті 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
Щодо висновків суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів, то суд апеляційної інстанції зазначає, що за частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (частина 2 статті 638, частина 2 статті 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і повинен сплачувати процентну ставку.
Посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником.
В даному ж випадку до матеріалів справи додано не лише тарифи із сайту банку (як зазначив суд), а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені, зокрема умови кредитування, строки, процентна ставка та які підписані електронним підписом відповідача.
Отже, підписавши Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач добровільно погодилася у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.
Аналогічний висновок викладено й у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 284/157/20-ц та від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 26.12.2019 року у справі № 467/555/19, враховуючи, що шляхом ознайомлення відповідача під підпис з паспортом споживчого кредиту між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Як вбачається з матеріалів цієї справи Паспорт споживчого кредиту підписано боржником за допомогою електронного підпису.
Встановлено, що свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Так, зі змісту Анкети-заяви від 01.04.2021 року вбачається, що відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису. Також засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку ABank з метою засвідчення його дій згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 8).
Таким чином, вказані обставини спростовують висновки суду першої інстанції в частині щодо того, що відповідач не підписував Паспорт споживчого кредиту та не був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг в А-Банку.
Колегія суддів також не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами обслуговування рахунків фізичної особи документами відповідач був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 01.04.2021 року, а отже застосування у цій справі правового висновку Верховного Суду від 27.03.2020 року у справі №703/3063/18 є помилковим.
На підтвердження розміру заборгованості, до суду першої інстанції надано розрахунок.
Відповідачем не спростовано належним чином викладені банком доводи по суті заявлених у цій справі вимог.
Колегія суддів, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами, дійшов висновку, що він є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.
Апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), згідно з яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідач не надав суду докази, які б спростовували, як факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, з огляду на те, що звертаючись з позовною заявою позивач надав суду докази стосовно того, що відповідачу ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня 2028 року; № НОМЕР_3 , строком дії до листопада 2028 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року, а також виписку по картці відповідача (а.с. 14).
Доводи апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» слід задовольнити, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних у повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028 грн (а.с. 35), а за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції сплачено судовий збір у розмірі 4 542 грн.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 028 грн та за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість станом на 23 лютого 2024 року за кредитним договором № б/н від 01 квітня 2021 року у розмірі 10 706 грн 71 коп, яка складається з 6 412 грн 42 коп. - заборгованості за кредитом, 4 294 грн 29 коп - заборгованість по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн.
Реквізити сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ: 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська