справа № 753/19173/24
головуючий у суді І інстанції Цимбал І.К.
провадження № 22-ц/824/5972/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
13 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Седун Дарини Володимирівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2024 року позивач, звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що у жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
14.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови.
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 11.07.2024 року утворилася заборгованість, що становить 84 708,59 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 14.09.2020 року у розмірі 84 708,59 грн, станом на 11.07.2024 року, та судові витрати у розмірі 3 028 грн судового збору.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року задоволено позов АТ «Універсал Банк».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 84 708,59 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн, а всього стягнути 87 736,59 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 11.07.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 84 708,59 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Седун Д.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що назви документів, вказані в Анкеті-заяві від 14.09.2020 року різняться від тих, що розміщені на сайті банку та наданим суду документів в якості додатків.
Тобто, позивач надав суду інші документи, а суд першої інстанції незаконно поклав їх в основу рішення, на які здійснено посилання в «Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг», а це мало суттєве значення, адже таким чином, ні суд, ні відповідач не могли фактично проаналізувати такий документ, який є невід'ємною частиною договору про надання банківських послуг.
Більше того, позивач приклав до позову Умови і правила обслуговування АТ «Універсла Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universalbank», чинні з 27.11.2021 року. При цьому анкета-заява до договору про надання банківських послуг була оформлена з банком 14.09.2020 року.
Крім того зазначала, що долучені до матеріалів справи Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» не підписані відповідачем, а тому згідно з роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17,з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної з сторін.
Однак, суд першої інстанції не надав цьому оцінки, не визначив яка редакція має бути застосовано, що на думку відповідача свідчить про поверхневий розгляд справи.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник відповідача також вказувала, що згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 12.08.2023 року за відповідачем утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 84 708,59 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 84 708,59 грн.
Проте наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг, тарифи не містять підпису відповідача.
Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування, не містить даних про розмір кредитних коштів.
Наголошувала, що у анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, яка картка була видана відповідачу, строк дії цієї картки, а також доказів про встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.
Представник відповідача зазначала, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Вказувала, що рух операції по особовому рахунку має підтверджуватися випискою по особовому рахунку, яка має містити визначений перелік обов'язкових реквізитів, проте такої виписки позивачем до суду не надано, що в свою чергу не давало можливості суду дійти висновку про належність оформлення договірних відносин щодо кредитування та відповідно видачі кредиту у встановленій сумі.
Вважає, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом наявності заборгованості.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані також зокрема тим, що оскільки кредитний ліміт становить 40 000 грн, отже вищої суми за тілом, аніж ця виникнути не може, іншій же частині заборгованості має бути інша природа її виникнення.
Так, оглянувши розрахунок, складений банком видно, що починаючи з 30.11.2021 року банком нараховувалися, а відповідачем сплачувалися відсотки (графа 9), втім з 02.02.2023 року всі прострочені відсотки стали тілом, що на переконання сторони відповідача є абсурдом.
09.04.2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Універсал Банк» - Македона О.А., просив відмовити у задоволені апеляційної скарги відповідача на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 1066, 1069 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
В силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2020 року відповідач підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank (а.с. 10).
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідач вказав, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.
Також відповідач погодилась з тим, що банк має право в односторонньому порядку змінювати розмір кредитного ліміту, а про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
У пункті 6 Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг monobank відповідач надав згоду вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогів (у тому числі його електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті ним у банку.
Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка використовуватиметься для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення дій відповідача згідно з договором.
Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту були надані банком відповідачу через мобільний додаток.
Відповідно до пункту 2.1 розділу I Умов і правил обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Правління ПАТ «Універсал банк» (Протокол № 46 від 24.11.2021 року), банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно з умов договору, в тому числі платіжної картки «Master Card», та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
У п.п. 5.3, 5.8.1 пункту 5 розділу I вказаних Умов визначено, що клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в мережі Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
Для надання послуг банк видає клієнту картку (платіжну картку). Платіжна картка передається клієнту не активованою, активується банком при додаванні інформації з картки на мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код, який є аналогом власноручного підпису клієнта (п.п. 2.4, 2.5 розділу II Умов).
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку відповідач має заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.09.2020 року, яка станом на 11.07.2024 року становить 84 708,59 грн, що складає заборгованість по тілу кредиту (а.с. 6-9).
Також, позивачем до матеріалів справи долучено: витяг з Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи (а.с. 11-23); роздруківку паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank (а.с. 24-28), завірену позивачем копію паспорта відповідача (а.с. 29-30); картку платника податків відповідача (а.с. 30 зв.); банківську ліцензію № 92 від 10.10.2011 року (а.с. 32); виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ «Універсал Банк» (а.с. 33); витяг зі статуту АТ «Універсал Банк» (а.с. 34-35).
В суді апеляційної інстанції, звертаючись з відзивом на апеляційну скаргу представником позивача долученого до нього, на спростування тверджень сторони відповідача, надав виписку про рух коштів по картці відповідача від 09.04.2025 року за період з 14.09.2020 року по 11.07.2024 року, з якої вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Водночас, апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.08.2022 року у справі № 761/24136/15-ц (провадження № 61-20393св21), згідно з якого судом касаційної інстанції було зазначено, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що поданий заявником під час апеляційного провадження доказ (лист ДВС), не подавався до суду першої інстанції і який під час апеляційного розгляду може бути прийнятий лише у виняткових випадках, оскільки він не є новим доказом у розумінні статті 367 ЦПК України, а лише підтверджує раніше подані докази, які містяться у матеріалах справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що надані позивачем додаткові докази, зокрема, деталізована виписка про рух коштів по картці відповідача, за своєю правовою природою не є новим доказом та лише додатково свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи позовні вимоги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що між сторонами 14.09.2020 року було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси у повному обсязі.
Як вбачається із виписки про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , остання користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача, як не спростовано і розрахунку заборгованості та її відсутності.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем Умови і правила в АТ «Універсал Банк» не містять підпису апелянта і не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 14.09.2020 року шляхом підписання Анкети-заяви, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зі змісту Анкети-заяви від 14.09.2020 року вбачається, що відповідач власноручним підписом погодилась, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посилання www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучені позивачем до позовної заяви Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» набули чинності з 27.11.2021 року, водночас анкета-заява була оформлена з банком задовго до того, а саме 14.09.2020 року, судом апеляційної інстанції відхиляються як неспроможні. Оскільки для вирішення заявленого спору має значення обізнаність позичальника із умовами кредитування на час підписання ним анкети-заяви, тобто 14.09.2020 року. Натомість, приєднані позивачем до позову Умови і правила надання банківських послуг в редакції, затвердженій Протоколом правління №46 від 24.11.2021 та набувають чинності з 27.11.2021, тобто не могли бути надані відповідачу для ознайомлення, у зв'язку з набуття ними чинності задовго після укладення договору.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Натомість, їх оприлюднення на офіційному сайті банку не звільняє позивача від обов'язку доказування у індивідуальному судовому спорі погодження позичальником умов кредитування шляхом їх підписання. Наведене забезпечує автономію волі та приватного інтересу кожної особи без порушення прав позичальника, як слабшої сторони.
Доводи апеляційної скарги про те, що в анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про, що відповідач отримав платіжну картку, строк дії цієї картки та що на його ім'я відкрито поточний рахунок, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки з матеріалів справи вбачається та підтверджено належними доказами, що 14.09.2020 року відповідач ознайомилась з умовами кредитування банком за договором про надання банківських послуг monobank, що вбачається з Анкети-заяви, додатку і копії паспорту споживчого кредиту, в яких міститься необхідна інформація (про умови кредитування та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, тарифи і додаткова інформація тощо).
Підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодила такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання, а тому її твердження про те, що жодних документів, які б підтверджували погодження із нею сплату грошових коштів, не відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем на підтвердження про належність оформлення договірних відносин не надано виписку по особовому рахунку відповідача, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються безпосередньо матеріалами справи, так позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано виписку про рух коштів по картці відповідача від 09.04.2025 року за період з 14.09.2020 року по 11.07.2024 року, з якої вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач безпідставно автоматично включив до тіла кредиту відсотки за користування кредитом, оскільки необхідно на переконання апелянта першочергового зараховувати внесення коштів на погашення заборгованості саме за тілом кредиту, суд апеляційної інстанції також вважає помилковими, оскільки такі твердження апелянта ґрунтуються на неправильному розумінні умов укладеного договору та норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, з огляду на наступне.
Як вже встановлено судом відповідно до пункту 3 Анкети-заяви підписанням договору відповідачка беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
Відповідно до наданої позивачем виписки про рух коштів на рахунку відповідачки баланс на кінець періоду складає (мінус) 44 708,59 грн, а загальна сума заборгованості складає 84 708,59 грн.
Ця заборгованість складається з повністю використаного відповідачем кредитного ліміту у сумі 40 000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить 44 708,59 грн.
Відповідно до п. 5.22 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.20 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту.
У зв'язку з тим, що відповідачка лише частково здійснювала операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла вказана позивачем заборгованість.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції практики Верховного Суду по даній категорії справ, зокрема, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказана правова позиція висловлена щодо відмінних за своєю правовою природою відносин.
Правові висновки у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду зроблені судом касаційної інстанції щодо інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами та сторонами, зокрема у кредитних відносинах, які виникли на підставі договору укладеного у письмовій формі відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України.
Однак у цій справі кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі, тому правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 не можуть бути застосовані апеляційним судом.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Седун Дарини Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська