справа № 361/8043/20 головуючий у суді І інстанції Петришин Н.М.
провадження № 22-з/824/956/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
(ДОДАТКОВА)
13 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження питання про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича щодо розподілу судових витрат по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданою представницею - адвокаткою Кочмарьовою Тетяною Сергіївною на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданою пожежею, стягнення моральної шкоди,-
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 подану представницею - адвокаткою Кочмарьовою Тетяною Сергіївною залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2024 року залишено без змін.
24 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака О.В. щодо розподілу судових витрат.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що при ухваленні постанови суду від 24 червня 2025 року апеляційним судом не вирішено питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 понесла у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.
Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року матеріали цивільної справи за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича щодо розподілу судових витрат по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданою представницею - адвокаткою Кочмарьовою Тетяною Сергіївною на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданою пожежею, стягнення моральної шкоди, призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до квитанції №3815702 від 24 червня 2025 року копію заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками заявник направив до електронного кабінету представниці ОСОБА_2 - адвокатки Кочмарьої Т.С. Того ж дня заяву доставлено до електронного кабінету адресата.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення від ОСОБА_2 чи її представника до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегією суддів встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 вказав, що очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.
Наявність договірних відносин між адвокатом та ОСОБА_1 підтверджується договором про надання правової допомоги від 18 березня 2025 року, укладеним з АБ «Іванов», а також ордером серії АА №1555095 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом АБ «Іванов» - Єрмаком О.В.
За умовами договору, клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту в Київському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги у справі №361/8043/20 на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору (п. 2.1).
У пункті 11.1 Договору, сторони погодили розмір гонорару, за надання послуг визначених в п. 2.1 Договору, який становить суму в розмірі 15 000,00 грн, та який клієнт сплачує бюро в порядку встановленому даним договором.
До розміру гонорару входять наступні послуги (консультація з питань подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №361/8043/20, збір та підготовка документів для подання до суду, ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу у справі №361/8043/20, складання та подання до суду всіх необхідних процесуальних документів (заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань) під час розгляду справи у суді, представлення інтересів клієнта у судових засіданнях у Київському апеляційному суді незалежно від кількості судових засідань під час розгляду справи. Клієнт сплачує всю суму гонорару під час укладення даного Договору.
Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 24 червня 2025 року адвокатським бюро надано, а клієнтом прийнято надання правової допомоги на суму 15 000,00 грн, з яких:
складання та направлення до суду заяви про ознайомлення - 0,5 год;
ознайомлення з апеляційною скаргою та додатками до неї - 2 год;
аналіз та консультація ОСОБА_1 стосовно подання відзиву на апеляційну скаргу - 3 год;
складання та направлення до Київського апеляційного суду та іншим учасникам справи відзиву на апеляційну скаргу - 4 год;
участь у судовому засідання 24 червня 2025 року у приміщенні Київського апеляційного суду - 0,5 год.
У Акті зазначено, що за умовами договору про надання правових послуг сума гонорару є твердою та не залежить від обсягу наданих послуг та витраченого часу на процесуальні дії. Умовами договору не передбачено двостороннього підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг), даний акт складено виключно для надання суду інформації про обсяг виконаних/ наданих послуг за умовами договору.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 18 березня 2025 року ОСОБА_1 сплатила АБ «Іванов» 15 000,00 грн за Договором про надання правової допомоги від 18 березня 2025 року.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що Лавровською О.В. доведено достатніми, належними та допустимими доказами надання адвокатом послуг правничої допомоги.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
З аналізу ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов'язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.
Клопотання та/або заперечення щодо зменшення заявленого ОСОБА_1 розміру витрат на професійну правничу допомогу від ОСОБА_2 на адресу суду не надходило.
Колегія суддів проаналізувала надані представником ОСОБА_1 докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат з фіксованим розміром гонорару, а також враховуючи фінансовий стан обох сторін, з урахуванням положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді в сумі 15 000,00 грн за рахунок відповідачки ОСОБА_2 , оскільки заявлений до стягнення розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака О.В. та ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 270, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича щодо розподілу судових витрат по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданою представницею - адвокаткою Кочмарьовою Тетяною Сергіївною на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданою пожежею, стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення у справі.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч гривень) 00 копійок.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова