справа № 361/5828/25 головуючий у суді І інстанції Гізатуліна Н.М.
провадження № 22-ц/824/13385/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
13 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ -БАНК» поданою представником - адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2025 року Шкапенко О.В. діючи в інтересах АТ «Акцент-Банк» на підставі довіреності звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 48 234,03 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року позовну заяву АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Євген Володимирович 23 червня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що звертаючись до суду з позовом, Банк не стверджував, що підписант позову - адвокат, також не вказував що позов підписано в порядку самопредставництва.
Банк при подання даної позовної заяви керувався положеннями діючого ЦПК України, просив розглянути справу за позовом, яка є малозначною, тому представляти інтереси за нею може не лише адвокат чи представник в порядку самопредставництва, а і звичайний представник за довіреністю в порядку ст. 60 ч. 2 ЦПК України, однак суд не врахував цього.
Вказав, подібні випадки неправильного застосування положень ЦПК України вже були предметом розгляду Верховного Суду у справі №546/1283/23, де суд вказав, що головною підставою для прийняття вказаної довіреності слугує статус справи, як малозначної.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2025 року суддею відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ -БАНК» поданою представником - адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження направлено за адресою проживання ОСОБА_1 вказаною банком у позовній заяві та за даними рекомендованого поштового повідомлення отримано ним 22 липня 2025 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції встановив, що позовна заява подана від імені АТ «А-БАНК» та підписана представником Шкапенком О.В., який на підтвердження своїх повноважень додав до матеріалів справи довіреність. Разом з цим, до матеріалів позовної заяви не долучено документів, які б підтверджували, що Шкапенко О.В. перебуває у трудових відносинах з АТ «А-БАНК», керівником якого видано відповідну довіреність, що виключає можливість самопредставництва. Встановивши, що належних документів, які б засвідчували право Шкапенка О.В. на здійснення представництва АТ «А-БАНК» він не надав, суд першої інстанції вважав, що наведені недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі та є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з нижченаведених підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статі 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьома статті 177 ЦПК України).
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).
За правилами частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
В процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва органу державної влади, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками органу державної влади. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такого органу державної влади без додаткового уповноваження. Подібні висновки зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі №667/7582/15-ц.
В той же час, під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).
Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.
Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
У цій справі повноваження Шкапенка О.В. на представництво інтересів АТ «Акцент-Банк» підтверджуються довіреністю №22908652-К-Н-О від 23 січня 2024 року, якою АТ «А-Банк» уповноважив керівника напрямку технології стягнення проблемної заборгованості АТ «А-Банк» Шкапенка О.В. представляти інтереси банку в усіх органах державної влади, в тому числі і в судах.
Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши ціну позову у розмірі 48 234,03 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн x 30 = 90 840 грн), тобто ця справа на момент подачі позову була малозначною відповідно до закону, а тому представництво АТ «А-Банк» у суді першої інстанції особою, яка не є адвокатом чи законним представником банку (в порядку самопредставництва) на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 06 березня 2024 року у справі №760/10973/21, від 25 червня 2024 року у справі №546/1283/23.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції залишив поза увагою фактичні обставини справи, у зв'язку з чим обмежив право позивача на доступ до суду.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення позовної заяви згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ -БАНК» подану представником - адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем - задовольнити.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова