11 серпня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 359/9992/23
номер провадження №22-ц/824/7883/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Мясков О.Є.,
представник відповідача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
представника товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - Даниляк Олени Сергіївни
на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2025 року /суддя Чирка С.С./
представника товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - Панченка Юрія Володимировича
на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2025 року /суддя Чирка С.С./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом, просив суд зобов'язати відповідача усунути загрозу газорозподільній станції «Осокорки-1» Ду 100 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу огорожі та фундаменту на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2684 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2025 року позов залишено без задоволення. /т. 3 а.с. 202/
Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2025 року заяву задоволено частково. Доповнено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.01.2025 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортниї системи України» до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, таким змістом:
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» ЄДРПОУ 42795490, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Любомира Гузара, 44 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн. витрати за проведення експертизи в розмірі 24 000 грн. В задоволенні вимог заяви в іншій частині відмовлено. /т. 4 а.с. 111-113/
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представники ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» Даниляк О.С. і Панченко Ю.В. звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити, заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційних скаргах, апелянти посилались на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що охоронні зони магістральних трубопроводів встановлюються автоматично з моменту введення об'єкта в експлуатацію відповідно до Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», і реєстрація таких обмежень не є обов'язковою, оскільки вони безпосередньо встановлені законом. Апелянти наголошували, що ГРС «Осокорки-1» є об'єктом підвищеної небезпеки, а спорудження огорожі та фундаменту в охоронній зоні становить загрозу безпеці, посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №509/3712/16-ц, де вказано, що підприємство не зобов'язане доводити небезпеку, а має право вимагати усунення порушень. Крім того, апелянти заперечували висновки експертизи, стверджуючи, що питання експерта не стосувалися суті позову, а обмеження діють незалежно від реєстрації в кадастрі.
Вирішуючи питання судових витрат, апелянт стверджував, що стягнення витрат на правову допомогу та експертизу є необґрунтованим, оскільки експертиза не впливала на вирішення справи по суті, її висновки не стосувалися позовних вимог, зокрема щодо наявності охоронної зони після введення ГРС в експлуатацію. Апелянти посилалися на ст. 134 ЦПК України, зазначаючи, що суд не мав права стягувати витрати без врахування критеріїв реальності та розумності, а також ігнорував доводи позивача про відсутність необхідності такої експертизи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти її задоволення, посилаючись на те, що земельна ділянка була надана ОСОБА_3 у 2000-2002 роках, до будівництва ГРС «Осокорки-1» у 2010 році, і на той момент жодних обмежень не існувало. Відповідач наголошував, що обмеження в охоронних зонах підлягають реєстрації відповідно до ст. 111 ЗК України, а їх відсутність у Державному земельному кадастрі та реєстрі прав підтверджує законність використання ділянки. Крім того, відповідач посилався на висновки земельно-технічної експертизи, яка підтвердила відсутність обмежень станом на 2000-2002 роки та в подальшому, а також на погодження розміщення господарського двору в охоронній зоні від Боярського УМГ у 2002 році. Щодо судових витрат, відповідач стверджував, що вони стягнуті правомірно, оскільки експертиза була необхідною для спростування позовних вимог, а витрати на правову допомогу обґрунтовані та відповідають критеріям розумності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання - представників позивача та відповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а судові рішення скасуванню з задоволенням позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» є балансоутримувачем газорозподільної станції «Осокорки-1» Ду 100 мм Ру 5,5 МПа, яка є об'єктом підвищеної небезпеки з охоронною зоною 150 метрів від огорожі. Земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності з 2022 року, утворена шляхом об'єднання ділянок, наданих ОСОБА_3 у 2000-2002 роках для ведення фермерського господарства. На ділянці розташовані огорожа та фундамент.
Також встановлено, що земельно-технічна експертиза на замовлення відповідача, підтвердила відсутність обмежень станом на 2000-2002 роки та в подальшому. Відповідач наголошував на тому, що ГРС побудована після надання землі, а обмеження охоронної зони не поширюються на існуючі на той момент споруди.
Також встановлено, що представником ТОВ «Оператор ГТС України» та Золочівської сільської ради, за участю відповідача складено Акт від 08.06.2023 про те, що проведено обстеження охоронної зони ГРС «Осокорки-1», яка розташована на території с. Гнідин Золочівської ОТГ Бориспільського району Київської області, охоронна зона якої, відповідно до ст. 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», становить 150 метрів від огорожі ГРС. В результаті обстеження було встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266, встановлено залізобетонну огорожу по периметру земельної ділянки (на відстані близько 93 метрів від огорожі ГРС) та відбувається будівництво цегляної будівлі (на відстані близько 126 метрів від огорожі ГРС).
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 65, 111 ЗК України, про те, що використання земель транспорту регулюється законом, а обтяження прав на земельні ділянки (крім безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації; ст. 1, 5, 7, 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», про те, що охоронна зона встановлюється з моменту введення об'єкта в експлуатацію, але для існуючих споруд обмеження не застосовуються ретроспективно; ст. 7, 11, 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт», про те, що магістральний трубопровідний транспорт є державною власністю, а охоронні зони встановлюються для забезпечення безпеки, але з урахуванням погоджень та відсутності реєстрації обмежень.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що земельна ділянка була надана відповідачу (через попередніх власників) до будівництва ГРС, обмежень у використанні не зареєстровано, споруди існували до введення ГРС в експлуатацію, розміщення погоджено уповноваженим органом, тому порушення режиму охоронної зони відсутнє, а позов не підлягає задоволенню.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, спеціальним Законом який визначає організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об'єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій) є Закон України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» охоронна зона об'єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності. Правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів - установлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також підприємствами магістральних трубопроводів, що встановлюється в межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів для забезпечення належних умов їх експлуатації, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому.
Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов'язані з використанням земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів, незалежно від форми власності на землю і об'єкти магістральних трубопроводів (стаття 4 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів»).
Як було зазначено вище, згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» до складу об'єктів магістральних трубопроводів, уздовж яких встановлюються охоронні зони, належать об'єкти магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, газопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів. До складу об'єктів магістральних газопроводів, розташованих у межах охоронної зони, належать, зокрема, лінійна частина магістральних газопроводів з відгалуженнями, лупінгами, запірною арматурою, переходами через природні та штучні перешкоди, вузлами підключення компресорних станцій, вузлами пуску і прийому, газорозподільні станції (частина 3 статті 5 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів»).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» на використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» встановлено, що обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об'єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію.
Так, ТОВ «Оператор ГТС України» 01.01.2020 отримано у господарське відання магістральні газопроводи в тому числі газорозподільна станція «Осокорки-1». Газорозподільна станція «Осокорки-1» Ду 100 мм Ру 5,5 МПа відповідно до пункту 2.1 «СНиП 2.05.06-85 Магистральные трубопроводы» відносяться до 1 класу.
Відповідно до листа Головного управління Держпраці у Київській області від 26.03.2020 № 54/20/866, магістральній газопроводи, газопроводи, відгалуження до ГРС та ГРС, у тому числі газорозподільна станція «Осокорки-1», внесені до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних газопроводів» для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об'єктів магістральних газопроводів, встановлюються охоронні зони для газопровіду I класу, прирівняний до нього етиленопровід (кваліфікований відповідно до будівельних норм і правил для магістральних газопроводів), умовним діаметром до 300 міліметрів - 150 метрів.
Отже, охоронна зона газорозподільної станції «Осокорки-1» становить 150 метрів з кожної сторони.
Після отримання 01.01.2020 у користування газопроводів та інших об'єктів газотранспортної системи, під час обстеження охоронної зони газорозподільної станції «Осокорки-1», працівниками ТОВ «Оператор ГТС України» у 2023 році виявлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 - ОСОБА_2 в адміністративних межах села Гнідин Золочівської ОТГ Бориспільського району Київської області, в охоронній зоні на ділянці газорозподільної станції «Осокорки-1» здійснюється порушення охоронної зони, а саме: наявний фундамент та огорожа.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Вказану земельну ділянку ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2021 року.
Вказаним договором, зокрема пунктом 11 передбачено, що продавець і покупець повідомляють та стверджують, що земельна ділянка вільна від будь-яких будівель, споруд та будівельних матеріалів.
Водночас, на відстані 92,9 метрів від огорожі газорозподільної станції «Осокорки-1» встановлено огорожу, а на відстані 126,1 метрів від огорожі газорозподільної станції «Осокорки-1» проведено несанкціоновані будівельні роботи з заливки фундаменту, що є порушенням вимог частини 4 статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», у відповідності до вимог якого заборонено будувати житлові будинки та будівлі на земельних ділянках в охоронній зоні об'єкту магістрального трубопроводу. Вказане порушення відображено в Акті від 08.06.2023.
Крім того, порушення вимог частини 4 статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» підтверджується даними Топографічного знімання відображеному в Ситуаційному плані М 1:1000 № 013440-ІВ з чітким позначенням меж охоронної зони на місцевості саме на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266, фундамент та огорожа, а також точна відстань об'єктів порушень до газорозподільної станції «Осокорки-1».
Так, згідно вказаного Ситуаційного плану земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 перебуває в охоронній зоні газорозподільної станції «Осокорки-1», а на відстані 92,3 метрів від огорожі газорозподільної станції «Осокорки-1» встановлено огорожу, а на відстані 126,1 метрів від огорожі газорозподільної станції «Осокорки-1» проведено несанкціоновані будівельні роботи з заливки фундаменту.
Вказані обставини свідчать про порушення охоронної зони передбаченої статтею 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» у розмірі 150 метрів..
Відповідно до статті 14 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», статті 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» та пункту 8 «Правил охорони магістральних трубопроводів», земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилучаються у їх власників і користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цими нормативно-правовими актами. Згідно пункту «е» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані дотримуватися обмежень, пов'язаних з встановленням охоронних зон. Частиною 1 статті 20 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» фізичні та юридичні особи, власники та користувачі земельних ділянок при провадженні господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів зобов'язані дотримуватися особливого режиму їх використання та встановлених обмежень, не пошкоджувати розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження трубопроводу та його об'єктів і споруд, а також дотримуватися інших обмежень, встановлених нормативно-правовими актами для земель охоронних зон. Відповідно до частини 4 статті 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
Відповідно до пункту 12 «Правил охорони магістральних трубопроводів» будівельні, ремонтні, земляні (інші) роботи на земельних ділянках розташованих у межах охоронних зон проводяться лише за письмовою згодою підприємств магістрального трубопровідного транспорту. За змістом частини 2 статті 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об'єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію. Абзацом 3 статті 9 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» визначено, що власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства магістральних трубопроводів вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів. Тобто, наведені норми є імперативними і їх дотримання та виконання є обов'язковим для власників та користувачів земельних ділянок.
Отже, суд апеляційної інстанції вказує, що у даному випадку ретроспективний аналіз суду першої інстанції щодо відсутності обмежень використання земельної ділянки у попередніх власників правового значення не має, при цьому суд першої інстанції не звернув уваги на листи ОСОБА_3 в яких він повідомлявся у 2012 році про відсутність права зведення будь-яких забудов. /т. 2 а.с. 68/
Крім того, відповідач ОСОБА_2 - теперішній власник самостійно звертався до підпорядкованих структур позивача з заявою щодо існуючих обмежень земельної ділянки, що перебуває у його власності, та був обізнаний щодо обмежень можливого будівництва на його земельній ділянці. /т. 1 а.с. 54, 88-89, 92/ Більше того, після виявлених порушень, ОСОБА_2 пояснював, що встановлено тимчасову огорожу для зберігання саджанців, по проведенню весняних садово-польових робіт огорожу буде демонтовано. /т. 1 а.с. 75/
Норми Закону України № 3041-VI «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних газопроводів», почали діяти з моменту опублікування в «Голос України» 25.03.2011. Відтак, після введення Закону в дію є встановленою заборона на будівництва об'єктів на відповідній земельній ділянці в охоронній зоні.
Ситуаційним планом №013540 наданим позивачем, чітко визначено розташування ГРС та земельної ділянки відповідача з розташованими на ній об'єктами в охоронній зоні ГРС. / т. 1 а.с. 36/
Отже, висновки суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують перебуванням господарської споруди зведеної відповідачем в охоронній зоні магістрального газопроводу-відводу до газорозподільчої станції «Іванків» Ду 500 мм Ру 5,5 МПа, а тому у відповідності до статті 376 Цивільного процесуального кодексу України дане рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі - у межах охоронної зони газопроводу 150 метрів.
Щодо додаткового рішення, за змістом ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Отже, скасування первісних судових рішень за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування й додаткових судових рішень.
Така правова позиція міститься у постановах ВП ВС від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21, ОП КГС ВС від 18 лютого 2022 року у справі №918/450/20, постанови КЦС ВС від 21 червня 2022 року у справі № 357/14242/19.
Отже, виходячи з вказаного, апеляційний суд вказує, що додаткове рішення також підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.
Стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає 2 684 грн, апеляційної 3220, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - Даниляк Олени Сергіївни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2025 року та апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - Панченка Юрія Володимировича на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2025 року - задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2025 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2025 року - скасувати.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути загрозу газорозподільній станції «Осокорки-1» Ду 100 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу огорожі та фундаменту на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:2266 у межах охоронної зони 150 метрів.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 2 684 грн
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 3220, 80 грн.
Дані сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», адреса 03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44 ЄДРПОУ 42795490;
відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: