06 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 з доповненнями та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погодженого прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, в певний період доби, а саме, з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступної доби за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного _____________________________________________________________________________
Справа № 757/30224/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5094/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
захисту, одночасно зобов'язавши підозрюваного прибувати до органів досудового розслідування та суду на дату та час проведення процесуальних дій, відповідно до отриманих ним повідомлень.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну за винятком паспорта громадянина України;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали визначено в межах строку досудового розслідування до 21.08.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подали апеляційні скарги з подальшими доповненнями.
Прокурор ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
28.07.2025 від прокурора надійшли доповнення, в яких він зазначав, що враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину та тяжкість покарання, наявність ризиків, передбачених п.п. 1- 4 ч. 1 ст. 177 КПК, жоден інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання завдань кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
24.07.2025 від захисника ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт вказував про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також відсутність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Апелянт зазначав, що первісно неправильне трактування органом досудового розслідування визначення санкційних активів, призвело до необґрунтованості повідомлення підозри ОСОБА_6 та клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які безумовно свідчать про відсутність події та складу кримінального правопорушення, і фактично вказують про фабрикування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42022000000000455 від 14.04.2022.
Наведені органом досудового розслідування докази, якими начебто обґрунтовується підозра, зокрема: показання самого ОСОБА_6 , допитаного в якості свідка; показання свідків, протоколи обшуків; висновок експертизи та інші, жодним чином не доводять вину ОСОБА_6 .
Крім того, апелянт зазначав, що наведені у клопотанні слідчого ризики носять формальний характер, ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому не можуть бути підставами для застосування до ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу.
Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування сторона обвинувачення взагалі не обґрунтовує, зазначаючи лише про існування такого ризику на підставі тяжкості інкримінованого злочину, який є особливо тяжким.
Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є формальним, не доведений стороною обвинувачення та є виключно припущенням.
Ризик незаконного впливу на свідків не обґрунтований, оскільки у клопотанні слідчий не зазначає, на яких саме свідків може впливати ОСОБА_6 , а ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи особу підозрюваного, його життєвий та професійний шлях, взагалі є безпідставним.
Також апелянт вказував, що при вирішенні питання щодо запобіжного заходу необхідно врахувати відсутність вагомих доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, міцність його соціальних зв'язків, позитивну характеристику ОСОБА_6 , який має на утриманні неповнолітню дитину, незадовільний стан здоров'я підозрюваного та відсутність у нього судимостей.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив задовольнити апеляційну скаргу з доповненнями сторони обвинувачення, вислухавши думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту з наведених у ній підстав, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що подані прокурором та захисником апеляційні скарги з доповненнями задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 254, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.
21.06.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у свпіввиконанні набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинені організованою групою в особливо великому розмірі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
21.06.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, в певний період доби, а саме, з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступної доби за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, одночасно зобов'язавши підозрюваного прибувати до органів досудового розслідування та суду на дату та час проведення процесуальних дій, відповідно до отриманих ним повідомлень.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну за винятком паспорта громадянина України;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали визначено в межах строку досудового розслідування до 21.08.2025 включно.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши щодо нього більш м'якого запобіжного заходу - у виді домашнього арешту в нічний час доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
Крім того, слідчий суддя врахував доводи слідчого про існування зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; знищення приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваного та конкретних обставин інкримінованого йому злочину, інші запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на неї процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З урахуванням наведених обставин, як обгрунтовано зазначено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту в нічний час доби, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та тяжкості покарання, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співрозмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід - у виді домашнього арешту в нічний час доби, не здатен запобігти вищевказаним ризикам.
Фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 з моменту застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, та спроб вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не надано.
Разом з тим, колегія суддів не убачає підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого у повному обсязі, про що порушено питання в апеляційній скарзі сторони захисту, оскільки, на переконання колегії суддів, встановлені обставини у кримінальному провадженні свідчать про наявність обгрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення даного кримінального провадження у виді запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому злочину.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника підозрюваного про відсутність події та складу інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а також неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, є передчасними.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Як встановлено колегією суддів, ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 196, 372 КПК України, містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші доводи апеляційних скарг з доповненнями прокурора та захисника підозрюваного висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційних скарг з доповненнями.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 з доповненнями та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 з доповненнями залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3