05 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.06.2025 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 19.08.2025 включно, у межах строку досудового розслідування.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 573 800 гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_6 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із міста Луцька без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12025000000000937 від 01.04.2025;
Справа № 757/29758/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5070/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про недоведеність обставин, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 368 КК України.
ОСОБА_6 , обіймаючи посаду головного державного інспектора-кінолога управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Волинської митниці, не мав спеціальних повноважень та не був наділений організаційно-розпорядчими функціями, а отже не є службовою особою, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, внаслідок чого не є суб'єктом кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 368 КК України.
Також апелянт зазначав, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких не підтверджується жодними доданими до клопотання доказами.
Ризик переховування від органів досудового розслідування обґрунтовується виключно тяжкістю інкримінованих ОСОБА_6 злочинів та інтенсивністю і характером вчинення кримінальних правопорушень. При цьому, слідчий не розкриває, в чому саме полягає зміст цих понять та які обставини на це вказують.
Твердження про можливість переховування ОСОБА_6 шляхом виїзду за межі України або на непідконтрольну Україні територію є лише припущенням, яке не підтверджено жодним доказом.
Твердження слідчого про наявність ризиків створення штучних доказів та підбурювання ОСОБА_6 до дачі особами завідомо неправдивих показань є заздалегідь уявним створенням недовіри до доказів сторони захисту й очевидним порушенням кримінального процесуального закону.
Крім того, свідки сторони обвинувачення вже допитані під час досудового розслідування та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а отже зміна ними своїх показань призведе до притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Ризики знищення, спотворення або переховування речей чи документів, вчинення іншого кримінальних правопорушень є абстрактним та нічим не підтверджений. ОСОБА_6 не вчиняв кримінальні правопорушення, які б вказували на їх системність, і в доданих до клопотання матеріалах відсутні будь-які дані про те, що підозрюваний вчиняв аналогічні злочини.
На думку апелянта, визначений слідчим суддею розмір застави є необґрунтований та завідомо непомірним для ОСОБА_6 .
До матеріалів клопотання не додано жодних даних, які б свідчили про спроможність підозрюваного внести визначений слідчим суддею розмір застави, який у вісім разів перевищує одержану, за версією слідства, неправомірну вигоду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000937 від 01.04.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368 КК України.
Згідно даних клопотання, ОСОБА_11 , обіймаючи посаду головного державного інспектора-кінолога управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Волинської митниці, 22.05.2025, діючи умисно та цілеспрямовано, в порушення присяги державного службовця, вимог ЗУ «Про запобігання корупції», контракту, посадової інструкції, положення про Волинську митницю, положення про відділ кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Волинської митниці, положення про управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Волинської митниці, достовірно знаючи про наявність готівкових незадекларованих грошових коштів в автомобілі ОСОБА_12 , вчинив всі дії, що входять до його компетенції, спрямовані на невиявлення незадекларованих грошових коштів та забезпечив ОСОБА_12 безперешкодний проїзд Державного кордону України через пункту пропуску «Устилуг» та вивезення іноземної валюти в готівці, за що отримав неправомірну вигоду в розмірі 4000 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 22.05.2025 - 165 744 гривень).
30.05.2025 ОСОБА_11 , достовірно знаючи про наявність готівкових незадекларованих грошових коштів в автомобілі ОСОБА_12 , повторно вчинив всі дії, що входять до його компетенції, спрямовані на невиявлення незадекларованих грошових коштів та забезпечив ОСОБА_12 безперешкодний проїзд Державного кордону України через пункту пропуску «Устилуг» та вивезення іноземної валюти в готівці, за що отримав неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 30.05.2025 - 83 057 гривень).
Крім того, 23.06.2025 ОСОБА_12 для забезпечення безперешкодного вивезення готівкових коштів через державний кордон України, повторно передав на виконання прохання ОСОБА_6 раніше обумовлену ОСОБА_6 суму грошових коштів в розмірі 2000 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 23.06.2025 - 83 660 гривень).
Згідно даних протоколу затримання від 23.06.2025, цього ж дня ОСОБА_6 затримано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
23.06.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в проханні та отриманні неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчинення дій такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого їй службового становища, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 368 КК України; та у проханні та отриманні неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчинення дій такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого їй службового становища, вчиненого повторно, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 368 КК України
24.06.2025 старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у виді 1321 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 3 999 998 гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.06.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 19.08.2025 включно, у межах строку досудового розслідування.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 573 800 гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_6 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із міста Луцька без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12025000000000937 від 01.04.2025;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368 КК України.
Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Крім того, як вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, слідчим доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно здійснення впливу на свідків, інших підозрюваних, можливість знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчинення інкримінованих йому дій.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 із визначенням застави у порядку ч. 3 ст. 183 КПК, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінальних правопорушень, винуватості особи в його вчиненні, оцінка належності та допустимості зібраних у справі доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_6 не є службовою особою, а відтак не є суб'єктом інкримінованих йому дій, колегія суддів вважає передчасними.
Доводи захисника про недоведеність вказаних у клопотанні ризиків ретельно перевірялися колегія суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених злочинів, та дані про особу підозрюваного.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України при визначенні підозрюваному застави у виді 850 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 573 800 гривень, та не обгрунтував необхідність визначення застави в такому розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Хоча кримінальним процесуальним законодавством і передбачено можливість слідчого судді у виключних випадках призначати вищий розмір застави, ніж передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, однак таке рішення слідчого судді має надати ретельний аналіз обставин справи, щоб обґрунтувати таку «виняткову» заставу.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя в своїй ухвалі не надав ретельну оцінку всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення ОСОБА_6 розміру застави, та не навів жодного обгрунтування визначення розміру застави на такому високому рівні.
Той факт, що затриманий залишається під вартою після прийняття рішення про можливість звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не виявили необхідної ретельності при встановленні належного розміру застави («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 73; «Колакович проти Мальти» (Kolakovic v. Malta), § 72).
Якзазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштований.
Відомостей про майновий стан підозрюваного, який би давав підстави для висновку про можливість внесення підозрюваним застави у визначеному слідчим суддею розмірі, до апеляційної скарги не долучено та в ході апеляційного розгляду не надано.
З урахуванням наведених обставин, а також враховуючи загальну суму неправомірної вигоди в розмірі 332 461 гривень (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день отримання), одержання якої інкриміновано ОСОБА_6 у період з травня 2025 по червень 2025 року, на переконання колегії суддів, визначена слідчим суддею застава у виді 850 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 573 800 гривень, є такою, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_6 , та необхідність у її застосуванні в такому розмірі у кримінальному провадженні не доведена, на підставі чого колегія суддів вважає її завідомо непомірною для підозрюваного.
Враховуючи вищевказані відомості та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків здатна застава у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень у національній грошовій одиниці.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючим в кримінальному провадженні ризиками, особою підозрюваного, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави.
При постановленні нової ухвали, колегія суддів враховує вимоги ч. 4 ст. 196 КПК України, відповідно до якої, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями.
При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження № 12025000000000937 ОСОБА_6 затримано 23.06.2025.
Відтак, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 196, ч. 1 ст. 197 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити строк тримання під вартою ОСОБА_6 у межах строку досудового розслідування на 60 днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 21.08.2025 включно.
Визначаючи строк дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, колегія суддів, з урахуванням вимог ч. 7 ст. 194, п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, вважає за необхідне визначити строк дії таких обов'язків на два місяці, однак у межах строку досудового розслідування, тобто до 23.08.2025 включно.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21.08.2025, із визначенням застави у виді 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень у національній грошовій одиниці, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком до 23.08.2025.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_8 ,погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування кримінального провадження, а саме до 21 серпня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- не відлучатися із міста Луцька без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12025000000000937 від 01.04.2025;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 23 серпня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3