Справа № 703/1066/25 Суддя (судді) першої інстанції: Ю. В. Крива
12 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2025 року (місце ухвалення: місто Сміла, Черкаська область, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 21.04.2025) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову № 309 від 13 лютого 2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2025 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 виписано повістку № 927648 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , для уточнення даних на 14 год 00 хв. 09.11.2024.
Повістка про виклик ОСОБА_1 направлена ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою позивача проживання позивача, вказаній у повістці, рекомендованим листом за № 0610202283848.
Відомості щодо вручення/не вручення вказаного поштового відправлення в матеріалах справи відсутні.
13 лютого 2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 309 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 отримав повістку від 31.10.2024 № 927648 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09.11.2024 о 14:00, але в порушення мобілізаційного законодавства, не виконав вимоги повістки та не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив абзац 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив в особливий період адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою , факт допущення позивачем вказаного правопорушення належним чином доведений відповідачем.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Стаття 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2024 року повістку про виклик ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 14:00 годину 09.11.2024 для уточнення даних направлено рекомендованим листом за адресою місця реєстрації позивача, номер поштового відправлення № 0610202283848.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, вказане поштове відправлення отримано позивачем 08.11.2024.
Поряд із цим, матеріали справи не місять доказів таких висновків відповідача. До матеріалів справи додано лише копію опису вкладення поштового відправлення.
Приписами підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, встановлено, що:
«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2)у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Відповідно до змісту Постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вважається належним чином оповіщеним до ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до абз. 4 пп 2 п 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Слід зауважити, що підпункт 4 пункту 41 Порядку складається з трьох абзаців, а з урахуванням відсутності будь-яких доказів вручення повістки від 31.10.2024, підтвердити факт належного повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09.11.2024 о 14:00 год для уточнення даних не являється можливим.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення на нього штраф у сумі 17 000,00 гривень прийнято із складанням протоколу.
Поряд із цим, матеріали справи не місять копії такого протоку. Більш того, як стверджує апелянт, копію такого не надано ні на його вимогу ні на адвокатський запит.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що такий прокол складено у присутності ОСОБА_1 , який пояснив, що на виклик 09.11.2024 року не з'явився свідомо, оскільки 08.11.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 вже уточнив свої персональні дані.
Поряд із цим, матеріали справи свідчать, що позивач взагалі не викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Натомість, в матеріалах справи наявна копію повістки від 22.01.2025 № 471 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 13.02.2025 для уточнення персональних даних.
Приписами ст. 277 КУаАП встановлено, що справу про адміністративне правопорушення розглядає керівник ТЦК та СП у 15-денний строк за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 268 КпАП України). За результатами розгляду виноситься постанова у справі, яка оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копію постанови протягом трьох днів вручають (надсилають) посадовій особі підприємства, щодо якої її винесено (ст. 285 КпАП України).
Окремої уваги заслуговує та обставина, що відповідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 викликався повісткою на 09.11.2024 року для уточнення облікових даних. Зазначений виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є первинним чи єдиним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 08.11.2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 уточнив свої персональні дані та у той же день отримав повістку № 125 на 05.12.2024 о 09:00 також, для уточнення своїх персональних даних.
При цьому, жодних доказів, що 08.11.2024 позивачу повідомлялось, що йому слід також з'явитись і 09.11.2024, а не 05.12.2024 (як це вказано у повістці № 125) матеріали справи не місять.
Крім того, повісткою від 22.01.2025 ОСОБА_1 знову викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 13.02.2025 року о 09:00 год - для уточнення своїх персональних даних.
Надані суду докази свідчать, що принаймні з жовтня 2024 року по березень 2025 року позивач відвідує ІНФОРМАЦІЯ_4 , за викликами (повістками) останнього для уточнення свої персональних даних. При цьому, які дані особі було слід уточнювати щомісяця, які відповідач не змозі отримати самостійно, матеріали справи не містять.
Наведені обставини, підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити.
Крім того, відповідно до приписів ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом понесено витрати із сплати судового збору за звернення до суду із даними адміністративним позовом до суду першої інстанції та за апеляційний розгляд, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
Колегія суддів вважає, що витрати понесені позивачем є належним чином підтверджені, а відтак, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 13.02.2025 № 309 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень ).
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя В. Ю. Ключкович
(Повний текст постанови складено 12.08.2025)