П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29360/24
Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 з 1.10.1991р. по 19.12.2004р. та щодо не проведення обчислення пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 1.10.1991р. по 1.07.2000р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 1.10.1991р. по 19.12.2004р. у ФОП ОСОБА_2 , врахувати заробітну плату за період роботи ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 з 1.10.1991р. по 1.07.2000р. для обчислення його пенсії за віком, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 18.03.2024р. з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Херсонського об'єднаного управління ПФУ від 20.03.2024р. йому призначено пенсію за віком. Для призначення і розрахунку пенсії пенсійним органом було враховано страховий стаж позивача у розмірі 22 роки 2 місяці 28 днів. Разом з тим, до страхового стажу не зараховано період роботи з 1.10.1991р. по 19.12.2004р. та не враховано під час обчислення розміру пенсії заробітну плату позивача у ФОП ОСОБА_2 ..
Не погодившись із такою бездіяльністю органу ПФУ, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 з 1.10.1991р. по 15.06.1993р., з 21.09.1996р. по 19.12.2004р. та щодо не проведення обчислення пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 1.10.1991р. по 1.07.2000р..
Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 1.10.1991р. по 15.06.1993р., з 21.09.1996р. по 19.12.2004р. та провести перерахунок пенсії за віком з 18.03.2024р. з урахуванням заробітної плати згідно архівної довідки №01-15/669 від 29.03.2021р., з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48грн..
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Херсонській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині та прийняття в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Крім того, суд вказав, що відсутність сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб - не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію, а отже позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків. Отже, відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи у ФОП ОСОБА_2 з 1.10.1991р. по 15.06.1993р. та з 21.09.1996р. по 19.12.2004р..
Також суд виходив з того, що до заяви про призначення/перерахунок пенсії від 29.09.2021р. позивач додав зокрема, архівну довідку №01-15/669 від 29.03.2021р., у якій зазначено заробітну плату позивача за період з січня 1992р. по грудень 1999р.. Разом з тим, вказану довідку пенсійний орган при призначенні пенсії протиправно не врахував.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу позивача періоду його роботи з 1.10.1991р. по 15.06.1993р., з 21.09.1996р. по 19.12.2004р. та провести перерахунок пенсії за віком з 18.03.2024р. з урахуванням заробітної плати згідно архівної довідки №01-15/669 від 29.03.2021р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції цілком не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду частково скасовує та приймає в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 10.03.2024р. ОСОБА_1 звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.
Вищевказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Херсонській області.
Рішенням від 20.03.2024р. за №213050024713 ГУ ПФУ в Херсонській області з 14.03.2024р. призначило позивачу пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.10).
З вказаного рішення вбачається, що Головним управлінням враховано до страхового стажу позивача 22 роки 2 місяці 28 днів.
Позивач зазначає, що під час призначення пенсії пенсійним органом не враховано період його робити та заробітну плату з 1.10.1991р. по 19.12.2004р. у ФОП ОСОБА_2 , що і стало підставою звернення до суду.
Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до положень ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є: 1) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Положеннями ст.26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст.62 ЗУ від 5.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2020р. у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020р. у справі №446/656/17, від 21 травня 2020р. у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021р. у справі №683/3705/16-а.
Крім того, Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.4 Постанови КМУ від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість зарахування пенсійним органом спірного періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 , оскільки інформація про вказані періоди роботи записана останніми записами про роботу, що не відповідає хронології, у зв'язку з чим, взагалі, не може бути взятою до уваги, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач:
- 1.10.1991р. прийнятий на посаду начальника майстерні до ФОП ОСОБА_2 (запис №36);
- відповідно до запису №37 від 1.10.1991р. - прийнятий за сумісництвом на посаду завідуючим складом, водій-експедитор;
- згідно із записом №38 від 19.12.2004р. - звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Вище зазначених записів міститься відмітка «Запис пропущено з 1.10.1991р. ФОП ОСОБА_2 ».
При цьому, всі записи щодо трудової діяльності позивача у ФОП ОСОБА_2 завірені підписом ОСОБА_2 та печаткою ФОП ОСОБА_2 (а.с.17).
Надаючи оцінку вказаному, апеляційний суд зауважує, що недоліки трудової книжки та первинних документів не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та інших документів, та не може нести негативні наслідки за окремі їх недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
У постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Окрім того, колегія суддів зазначає, у матеріалах справи наявні архівні довідки Комунальної установи «Трудовий Архів м.Херсона» від 29.03.2021р. №01-15/669, від 3.07.2024р. №01-15/616, від 3.07.2024р. №01-15/626, які підтверджують трудову діяльність позивача у ФОП ОСОБА_2 (а.с.18-21).
При цьому, як встановлено апеляційним судом, архівна довідка КУ «Трудовий Архів м.Херсона» від 29.03.2021р. №01-15/669 була надана позивачем до пенсійного органу під час первинного звернення із заявою по призначення пенсії за віком 29.09.2021р..
Відповідно до п.4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 7.07.2014р. №13-1) (далі - Порядок №22-1), заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Разом з тим, ГУ ПФУ не надавалась оцінка вищевказаній довідці, яка містилась у матеріалах пенсійної справи, сформованої за результатами звернення позивача від 29.09.2021р., під час призначення пенсії за віком згідно із заявою від 10.03.2024р..
Окрім того, згідно п.1.8 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Тобто, відповідач, встановивши, що у позивача порушена хронологія у заповненні трудової книжки, мав можливість витребувати у нього додаткові докази, що підтверджують спірний стаж роботи у ФОП ОСОБА_2 та витребувати необхідні документи, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку судової колегії, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження спірного періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 ..
Щодо посилань апелянта, що за період роботи позивача у ФОП ОСОБА_2 відсутня інформація у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про дохід та про сплату страхових внесків, колегія суддів зазначає, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу або відомості про сплату внесків не у повному обсязі не є підставою для позбавлення особи права на зарахування до стажу роботи періодів, за які відсутні такі відомості.
Оскільки позивач не може відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, це не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії вказаних періодів роботи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2020р. у справі №535/1031/16-а.
Отже, відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ПФУ не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у ФОП ОСОБА_2 ..
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав в частині визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не зарахування до страхового періоду трудової діяльності позивача у ФОП ОСОБА_2 ..
Разом з тим, як вбачається з розрахунку стажу позивача (Форма РС-право), пенсійним органом зараховано позивачу, зокрема, період з 1.01.2004р. по 19.12.2004р., що пересікається із визначеним судом першої інстанції періодом, який підлягає до зарахуванню до загального страхового стажу позивача, 21.09.1996р. по 19.12.2004р..
З метою уникнення подвійного зарахуванню до страхового стажу одних і тих же періодів роботи, до страхового стажу підлягають зарахуванню лише ті періоди, які незараховані пенсійним органом згідно із розрахунку стажу ОСОБА_1 , а саме: з 21.09.1996р. по 31.12.2003р..
Отже, в цій частині суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, зобов'язавши ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу період - з 21.09.1996р. по 19.12.2004р..
Щодо зобов'язання ГУ ПФУ зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 1.10.1991р. по 15.06.1993р., то колегія суддів зазначає, що в цій частині суд першої інстанції дійшов правильного висновку.
Щодо доводів апелянта про неможливість зарахування заробітної плати, зазначеної в архівній довідці КУ «Трудовий Архів м.Херсона» від 29.03.2021р. №01-15/669, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Як вже зазначалось вище, архівну довідку КУ «Трудовий Архів м.Херсона» від 29.03.2021р. №01-15/669 про заробітну плату за січень 1992р. по грудень 1999р. позивач надав пенсійному органу під час першого звернення із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказана архівна довідка видана на підставі первинних документів: ф.76-4, оп.1-ос, спр.3, арк.10-17: спр.10, арк.7, 13 (а.с.18-19).
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що період заробітної плати, за який просить врахувати позивач з 1.10.1995р. по 1.07.2000 - становить менше 60 місяців, що не відповідає приписам законодавства, оскільки вказане не відповідає обставинам справи.
Отже, оскільки апеляційним судом встановлено, що спірна довідка містить відомості щодо сум заробітної плати позивача із розбивкою по місяцях, видана на підставі первинних документів, про що прямо зазначено в довідці, а також підписи відповідальних осіб та печатку, то такі відомості про заробітну плату за період роботи у ФОП ОСОБА_2 підлягають врахуванню при обчисленні пенсії.
Таким чином, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції в цій частині.
Судова колегія зауважує, що інші доводи апеляційної інстанції ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права.
Окрім того, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції помилково визначено дату перерахунку - 18.03.2024р., оскільки згідно із рішенням про призначення пенсії №213050024713 позивачу призначено пенсію за віком з 14.03.2024р..
Таким чином, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 1.10.1991р. по 15.06.1993р., з 21.09.1996р. по 31.12.2003р. та провести перерахунок пенсії за віком з 14.03.2024р. з урахуванням заробітної плати згідно з архівною довідкою за №01-15/669 від 29.03.2021р., з урахуванням раніше виплачених сум.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку в частині періоду роботи позивача, який підлягає до зарахування до загального страхового стажу позивача, та дати, з якої необхідно провести перерахунок, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог з вищенаведених підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025р. скасувати в частині:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 01.10.1991 по 15.06.1993, з 21.09.1996 по 19.12.2004 та провести перерахунок пенсії за віком з 18.03.2024 з урахуванням заробітної плати згідно архівної довідки №01-15/669 від 29.03.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.».
Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 1.10.1991р. по 15.06.1993р., з 21.09.1996р. по 31.12.2003р. та провести перерахунок пенсії за віком з 14.03.2024р. з урахуванням заробітної плати згідно з архівною довідкою за №01-15/669 від 29.03.2021р., з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко