13 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/32351/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 року в адміністративній справі №160/32351/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській, в якому просила:
- визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення пенсії ОСОБА_1 , визнати протиправним, дискримінаційними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2023 року № 160/10018/19 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.07.2023 року, та визнати протиправними та дискримінаційними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.04.2015 на вказаний нею банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило у поновленні пенсії ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2023 року № 160/10018/19 про відмову у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в в Дніпропетровській області поновити з 01.03.2016 року виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що не передбачено подання заяви про призначення (перерахунок) пенсії представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Вважає, що право позивача на одержання грошової компенсації втрати частини доходів виникне у майбутньому, а саме в день виплати заборгованості з перерахованої пенсії, позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є передчасними і задоволенню не підлягають, оскільки правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією її паспорта громадянина України, виданого 13.11.1996 Ворошиловським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області.
25.10.2006 року позивачу було видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 .
З доданих до відзиву РС-розрахунку та розрахунку стажу встановлено, що пенсію за віком було призначено позивачу з 31.08.2006 року, страховий стаж становить 35 років 08 місяців 26 днів.
Згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року у справі № 160/10018/19, яке набрало законної сили 29.05.2023 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені в листі від 10.07.2019 року № 3025/03.05-12 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подану заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Як встановлено судом першої інстанції у вказаному рішенні, ОСОБА_2 з 01.10.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як внутрішньо переміщена особа. Після досягнення пенсійного віку позивачу було призначено пенсію за віком, яка виплачувалась їй Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька. 10.09.2014 року позивач звернулася до управління з особистою заявою щодо запиту пенсійної справи з Ворошиловського району м. Донецька. Розпорядженням управління від 26.02.2016 року пенсійну справу позивача знято з виплати з 01.03.2016 року до з'ясування місця її проживання. 25.06.2019 року від імені ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся представник - Вадим Меламед із заявою, в якій, керуючись ст.ст. 45, 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, просив поновити виплату пенсії позивачу. На підтвердження повноважень ним було надано такі документи: оригінал довіреності представників; нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України; нотаріально засвідчена копія посвідчення особи; нотаріально засвідчена копія ІПН; нотаріально засвідчена копія трудової книжки; нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення; оригінал апостильованої особистої заяви про поновлення пенсії. Відділом з питань призначення та перерахунку пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 10.07.2019 року № 3025/03.05-12 надано відповідь на вказане звернення.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 міститься її заява від 10.09.2014 року, адресована начальнику управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, про запит її пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька у зв'язку з тимчасовим переселенням до Жовтневого району м. Дніпропетровська. У заяві зазначено, що раніше заявниця проживала у м. Донецьку, отримувала пенсію за віком. Просила виплачувати пенсію через банківську установу.
01.12.2014 року ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська із заявою про долучення до матеріалів пенсійної справи довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та зміну адреси проживання.
Розпорядженням управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 26.06.2016 року знято пенсійну справу ОСОБА_1 з виплати до з'ясування місця проживання пенсіонера.
До позовної заяви додано копію листа ОСОБА_3 вих. № 4676 від 25.06.2019 року «Про поновлення пенсії ОСОБА_1 », у якому зазначено, зокрема, що 01.10.2014 року ОСОБА_1 виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїля, де була взята на консульський облік у консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. До виїзду за кордон пенсія виплачувалася їй УПФУ м. Дніпра, на облік у якому вона стала в 2014 році. З 01.04.2015 року пенсію не отримує.
У заяві ОСОБА_1 від 09.04.2019 року про призначення/перерахунок пенсії, адресованій уповноваженому управлінню Пенсійного фонду України, містяться, зокрема, відомості про адресу її місця проживання в Ізраїлі, прохання перерахувати, поновити пенсію з 02/2016, яку виплачувати на банківський рахунок, зазначений у заяві.
На підтвердження звернення представника позивача до відповідача з листом вих. № 4676 від 25.06.2019 року та додатками до нього, у тому числі оригіналом апостильованої особистої заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії, до позовної заяви додано докази надіслання вказаних документів засобами поштового зв'язку 26.06.2019 року.
Представник позивача - адвокат Меламед В.Б. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою вих. № 7252 від 27.06.2023 року про добровільне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року у справі № 160/10018/19, у якій просив перераховувати належні ОСОБА_1 кошти на її особистий банківський рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», реквізити якого вказані у цій заяві, та надіслати представнику позивача копії документів щодо виконання рішення суду, в тому числі розпорядження, протоколи, розрахунки.
Листом відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010305-8/97600 від 05.07.2023 року «Про надання інформації на ОСОБА_1 » повідомлено представника позивача, що відділом перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових судсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року у справі № 160/10018/19, яким було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, прийнято рішення про відмову у поновленні виплати пенсії.
До листа було додано копію рішення відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2023 року № 160/10018/19 про відмову у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . У рішенні зазначено, що ОСОБА_1 було поставлено на пенсійний облік 01.10.2014 року як внутрішньо переміщену особу. Виплату пенсії припинено розпорядженням від 26.02.2026 року. Рішення містить посилання, зокрема, на положення постанови Кабінету міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 365 від 08.06.2016 року. Вказано, що на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання та прийнято рішення про призупинення виплати пенсії, починаючи з березня 2016 року. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Особа яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. 2 ст. 25).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Таку позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 489/5194/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20 та від 29.11.2024 у справі № 160/20613/21.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Як зазначено в пункті 3.3. Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Виходячи із положень чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.
Також, у пункті 3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
Зазначена позиція неодноразово була висловлена Верховним судом за подібних обставин, зокрема, у постанові від 14 лютого 2019 року у справі №766/15025/16-а. У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:
1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України - за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-IV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
У подальшому, Верховний Суд підтримав наведену позицію в постановах від 13 червня 2019 року у справі № 204/1134/17(2а/204/91/17), від 30 вересня 2019 року у справі № 475/164/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18 та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
Отже, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України відновлено право осіб на виплату призначеної їм пенсії незалежно від фактичного місця проживання.
Відповідно, з урахуванням неведених обставин, у відповідача станом на 26.02.2016 року (дату розпорядження територіального органу Пенсійного фонду про зняття пенсійної справи позивача з виплати, на підставі якого з 01.03.2016 року припинено виплату пенсії) були відсутні правові підстави для припинення виплати позивачу пенсії з підстави її постійного проживання за кордоном.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, підставою відмови у поновленні виплати пенсії позивачу фактично стало те, що заяву про поновлення виплати пенсії подано через представника за довіреністю, а не позивачем (особою, яка звертається за пенсією).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.5 розділу І Порядку № 22-1 (тут і далі у редакції, що діяла на час звернення ОСОБА_1 із заявою від 09.04.2016 року про поновлення виплати пенсії) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Пунктом 1.7 розділу І Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Згідно з пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 року у справі № 815/1226/18 сформувала правову позицію щодо застосування норм права у вирішенні спорів пов'язаних із поновленням виплати раніше призначених пенсій громадянам України, які проживають за її межами, де вказала на наступні аспекти.
Так, пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
Водночас, пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. При цьому, пенсія стає нарахованою в момент призначення пенсії і залишається такою (нарахованою) до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що пенсія позивачу підлягає поновленню з дня припинення її виплати, тобто з 01.03.2016 року, а не як помилково зазначає позивач з 01.04.2015 року, з компенсацією втрати частини доходів.
Належним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2023 року № 160/10018/19 про відмову у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком та зобов'язання відповідача поновити з 01.03.2016 року виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забезпечить ефективне поновлення прав позивача.
При цьому, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для додаткового визнання протиправними бездіяльності відповідача щодо не поновлення виплати пенсії та дій, що полягають у відмові в поновленні її виплати.
Щодо вимоги позивача про поновлення пенсії з одночасним проведенням індексації, то така задоволенню не підлягає, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому в разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав до суду. Отже, вимоги ОСОБА_1 щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках. Згідно з п. 4 Порядку № 1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Цим же пунктом Порядку № 1596 передбачено, що пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон виплачуються органами Пенсійного фонду, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача в уповноваженому банку.
Згідно з п. 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596), яка може бути подана пенсійному органу, відповідно до п. 10 Порядку № 1596, двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.
Також у матеріалах справи відсутні відомості про подання позивачем разом із заявою про поновлення виплати пенсії заяви про виплату пенсії (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596) або надходження відповідної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від установи уповноваженого банку. У межах спірних правовідносин поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії не відбулось, відповідач не визначав, у який спосіб здійснювати виплату поновленої пенсії, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно визначив, що підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/32351/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/32351/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко