13 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1592/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2024 року в адміністративній справі №280/1592/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 00082360715 від 11.06.2021 року щодо заборгованості (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску у розмірі 89 158,14 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення №00082370715 від 11.06.2021 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (Додаток 13), яким на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції у розмірі 13 068,67 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 00082440715 від 11.06.2021 року щодо заборгованості (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 700,82 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення №00082450715 від 11.06.2021 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (Додаток 13), яким на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції у розмірі 4 350,41 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.06.2021 № Ф-00082360715 в частині сплати заборгованості (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску у розмірі 48831,94 грн.
Визнано протиправною та скасовано рішення № 00082370715 від 11.06.2021 року про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі в частині застосування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску у розмірі 7380,60 грн.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 00082440715 від 11.06.2021 року щодо заборгованості (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 700,82 грн.
Визнано протиправною та скасовано рішення №00082450715 від 11.06.2021 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4350,41 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 692,59 грн. (шістсот дев'яносто дві гривні 59 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки сума єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 Закону України №2464 розраховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Проведеною перевіркою встановлено, що ППФО ОСОБА_1 допущено завищення витрат, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу (порушення зазначені у п.п.2.1.2. акту перевірки).
Вважає, що за результатами проведеної експертизи (з врахуванням додатково наданих платником первинних документів) не спростовано порушення, що встановленні в ході проведення документальної перевірки позивача та відображенні в акті перевірки від 22.03.2021 року №2082/08-01-07-15/3402408776.
Також, скаржник не погоджується з визначеною судом першої інстанції сумою витрат на правничу допомогу, яка стягнута судом на користь позивача, вважає таку суму не співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 у період з 03.05.2019 до 29.09.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису 20910000000004623. Види діяльності за КВЕД: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 56.30 Обслуговування напоями; 56.29 Постачання інших готових страв; 56.21 Постачання готових страв для подій; 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Для здійснення зазначеної господарської діяльності у позивача наявні ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (термін дії з 06.06.2019 року до 06.06.2020 року), ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (термін дії з 06.06.2019 року до 06.06.2020 року), ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (термін дії з 06.06.2020 року до 06.06.2021 року), ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (термін дії з 06.06.2020 року до 06.06.2021 року).
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заступником начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Аллою Децик винесено наказ від 09.03.2021 року № 610-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 з 09.03.2021 року тривалістю 5 робочих днів. Наказано провести перевірку за період діяльності з 03.05.2019 року по 01.10.2020 року з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У зв'язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області складено запит від 09.03.2021 року № 825/12/08-01-07-15-09 про надання інформації та документального підтвердження, що пов'язані з предметом перевірки за період з 03.05.2019 року по 01.10.2020 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 22.03.2021 № 2082/08-01-07-15/3402408776, яким встановлено наступні порушення:
1. пункт 177.2, підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з заниженням податку на доходи фізичних осіб із суми чистого оподатковуваного доходу, що сплачується до бюджету за період з 03.05.2019 по 01.10.2020 на загальну суму 74500,67 грн., у тому числі за 2019 рік - 35531,06 грн., за 2020 рік - 38969,61 грн.;
2. підпункт 164.1.3 пункт 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України, у зв'язку з заниженням суми військового збору із суми чистого оподатковуваного доходу, що сплачується до бюджету за період з 03.05.2019 по 01.10.2020 на загальну суму 6208,39 грн., у тому числі за 2019 рік - 2960,92 грн., за 2020 рік - 3247,47 грн.;
3. пункт 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з заниженням суми єдиного соціального внеску із суми чистого оподатковуваного доходу за період з 03.05.2019 року по 01.10.2020 року на загальну суму 89158,14 грн., у тому числі за 2019 рік - 41528,62грн., за 2020 рік - 47629,52 грн.;
4. підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, статті 51, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у зв'язку з поданням не в повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ)) за звітні періоди 2 квартал 2019 року - 3 квартал 2020 року;
5. підпункт 168.1.1, підпункт 168.1.2, підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2. статті 176, пункту 177.7., пункту 177.8 статті 177 ПК України у зв'язку з не нарахуванням та неперерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб із сум орендної плати за нерухоме майно у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду за період з 06.05.2019 року по 30.09.2020 року на загальну суму 19818,09 грн., у тому числі за 2019 рік - 9918,09 грн. (липень 2019 року - 3618,09 грн.; серпень 2019 року - 3600,00 грн.; вересень 2019 року - 2700,00 грн.), за 2020 рік - 9900,00 грн. (липень 2020 року - 3600,00 грн.; серпень 2020 року - 3600,00 грн.; вересень 2020 року - 2700,00 грн.).
6. підпункт 168.1.1, підпункт 168.1.2, підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункт 176.2. статті 176, пункт 177.7, пункт 177.8 статті 177, пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у зв'язку з не нарахуванням та неперерахуванням до бюджету військового збору із сум орендної плати за нерухоме майно у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду за період з 06.05.2019 року по 30.09.2020 року на загальну суму 1651,51 грн., у тому числі за 2019 рік - 826,51 грн. (липень 2019 року - 301,51 грн.; серпень 2019 року - 300,00 грн.; вересень 2019 року - 225,00 грн.), за 2020 рік - 825,00 грн. (липень 2020 року - 300,00 грн.; серпень 2020 року - 300,00 грн.; вересень 2020 року - 225,00 грн.);
7. підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.1, підпункт 168.1.2 пункту 168.1, статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 7118,84 грн, у тому числі за 2019 року - 3007,07 грн. (липень 2019 року - 881,77 грн., серпень 2019 року - 1309,77 грн., вересень 2019 року - 815,52 грн.), за 2020 рік - 4111,77грн (червень 2020 року - 254,85 грн, липень 2020 року - 1472,96 грн., серпень 2020 року - 1623,77 грн., вересень 2020 року - 763,199 грн.);
8. підпункт 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.1, підпункт 168.1.2 пункту 168.1, статті 168, пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, загальна сума не нарахованого та не перерахованого військового збору становить 593,24 грн., у тому числі за 2019 рік - 250,59 грн. (липень 2019 року - 73,48 грн., серпень 2019 року - 109,15 грн., вересень 2019 року - 67,96 грн.), за 2020 рік - 342,65 грн. (червень 2020 року - 20,99 грн., липень 2020 року - 122,75 грн., серпень 2020 року - 135,31 грн., вересень 2020 року - 63,60 грн.);
9. пункт 1 статті 7 розділу III «Порядок нарахування, обчислення та виплати єдиного внеску» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункт 1 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 року №393), у зв'язку із не нарахуванням та неперерахуванням єдиного соціального внеску до бюджету становить 8700,82 грн., у тому числі за 2019 рік - 3675,31 грн (липень 2019 року - 1077,72 грн, серпень 2019 року - 1600,83 грн., вересень 2019 року - 996,75 грн.), за 2020 рік - 5025,51 грн. (червень 2020 року - 307,82 грн., липень 2020 року - 1800,28 грн., серпень 2020 року - 1984,61 грн., вересень 2020 року - 932,79 грн.)
10. частина 6 статті 153 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) у зв'язку зі здійсненням реалізації алкогольних напоїв на розлив без наявності статусу суб'єкта громадського харчування у періоді з 14.06.2019 року по 04.06.2020 року;
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 (зі змінами та доповненнями, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 748), у зв'язку із здійсненням роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни у періоді з 14.06.2019 року - 21.09.2020 року;
12. стаття 12 Закону України «Про оплату праці», Кодексу Законів про працю України у зв'язку з не забезпеченням дотримання мінімальних державних гарантії для працівників та норм оплати праці за роботу у вечірній та нічний час, а також у вихідні та святкові дні без доплати у підвищеному розмірі, встановлюваному законодавством (том №1 а.с.128-215).
На підставі акту перевірки від 22.03.2021 року № 2082/08-01-07-15/3402408776 відповідачем прийняті:
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.06.2021 року № Ф-00082360715, відповідно до якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 89158,14 грн.
- рішення № 00082370715 від 11.06.2021 року про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції у розмірі 13 068,67 грн.;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00082440715 від 11.06.2021 року щодо заборгованості (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 700,82 грн.;
- рішення №00082450715 від 11.06.2021 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції у розмірі 4 350,41 грн.
Не погодившись з цими рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами Укр
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).
Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.
Приписами підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
За змістом абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.06.2021 № Ф-00082360715 та рішення № 00082370715 від 11.06.2021 про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску суд першої інстанції зазначив наступне.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат (ТМЦ, що реалізовані), пов'язаних із здійсненням діяльності за період з 03.05.2019 року по 01.10.2020 року, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2019 рік та за 2020 рік, встановлено розбіжності з даними перевірки на загальну суму 413892,62 грн., в т.ч. за 2019 рік - 197394,78 грн., за 2020 рік - 216497,84 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, перевірка проведена на підставі даних чеків РРО Системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій, первинних документів платника щодо придбання. Зведені дані щодо придбаних та реалізованих товарів, а також їх залишків за період з 03.05.2019 року - 01.10.2020 року наведено у Додатках №1, № 2 до акту.
На підставі наведеного податковий орган дійшов висновку про порушення:
- п.177.2, п.п.177.4.5 п.177.4 ст. 177 ПК України, у зв'язку з заниженням податку на доходи фізичних осіб із суми чистого оподатковуваного доходу, що сплачується до бюджету за період 03.05.2019 року - 01.10.2020 року на загальну суму 74500,67 грн., в т.ч. за 2019 рік - 35531,06грн., за 2020 рік - 38969,61грн.;
- пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України у зв'язку з заниженням суми військового збору із суми чистого оподатковуваного доходу, що сплачується до бюджету за період 03.05.2019-01.10.2020 на загальну суму 6208,39грн., в т.ч. за 2019р. - 2960,92 грн., за 2020 рік - 3247,47 грн.
Податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.06.2021 №00082330715 та №00082350715.
Змістом порушення, що призвели до донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору стало включення позивачем до податкової декларації документально непідтверджених витрат.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/2343/22 від 07.03.2024 року, яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.07.2024 року було залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.06.2021 року №00082330715 у частині збільшення суми грошового зобов'язання ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 49578,77 грн., у тому числі податкове зобов'язання - 43907,08 грн. та штрафні санкції - 5671,69 грн. та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.06.2021 року №00082350715 у частині збільшення суми грошового зобов'язання ОСОБА_1 з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4131,56 грн., у тому числі податкове зобов'язання - 3658, 92 грн. та штрафні санкції - 472,64 грн. були визнані протиправними та скасовані.
Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд при розгляді справи № 280/2343/22 дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено та не вбачається з акту перевірки, з урахуванням виду діяльності позивача (діяльність бару, виготовлення напоїв), яким чином розраховано не підтвердження витрат в частині відсутності підтверджуючих документів та в частині непідтвердження факту отримання/виробництва вказаних ТМЦ в межах господарської діяльності.
Предметом цієї справи є встановлення відповідачем заниження нарахованого єдиного соціального внеску за 2019 рік у сумі 41528,62 грн. та за 2020 рік у сумі 47629,52 грн., чим порушено п. 1 ч. 2 ст. 6 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до вимог п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподаткований дохід, у урахуванням особливостей визначених цим розділом.
Загальний оподаткований дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковується за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 ПК України.
Об'єктом оподаткування згідно пункту 177.2 статті 177 ПК України є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.
Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати.
Отже, положення пункту 177.4 статті 177 ПК України не пов'язують витрати з поняттям «операційної діяльності», разом з тим, прямо пов'язують витрати із безпосереднім отриманням доходу. Таким чином, для набуття права на облік витрат відповідно до положень зазначеної статті має бути наявним прямий зв'язок між понесеними витратами з отриманим доходом. При цьому зазначені у вказаній правовій нормі види витрат умовно можна віднести до категорій: прямі матеріальні витрати, на оплату праці, на сплату ЄСВ, інші витрати (загальновиробничі, адміністративні тощо).
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Судом встановлено, що у зв'язку із необхідністю спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку щодо підстав віднесення до складу витрат та документального їх підтвердження, судом у межах справи № 280/2343/22 було призначено судово-економічну експертизу.
Згідно з Висновком експерта №355 за результатами проведення економічної експертизи від 29.12.2023 року висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки Головного управління ДПС України у Запорізькій області від 22.03.2021 року №2082/08-01-07- 15/3402408776 в частині заниження суми єдиного соціального внеску із суми чистого оподатковуваного доходу за період з 03.05.2019 року по 01.10.2020 року складає на загальну суму 40326,20 грн., в т.ч.: 2019 рік - 16554,53 грн.; 2020 рік - 23771,68 грн.
Отже, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.06.2021 року № Ф-00082360715 та рішення № 00082370715 від 11.06.2021 року про застосування про застосування штрафних санкцій суд першої інстанції обґрунтовано визнав частково обґрунтованими, що в свою чергу зумовило їх часткове скасування:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.06.2021 року № Ф-00082360715 в частині сплати заборгованості (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску у розмірі 48831,94 грн., а саме: за 2019 рік - 24974,09 грн.; за 2020 рік - 23857,84 грн.;
- рішення № 00082370715 від 11.06.2021 року про застосування про застосування штрафних у розмірі 7380,60 грн., з них: за 2019 рік - 4994,82 грн.; за 2020 рік -2385,78 грн.
Щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 00082440715 від 11.06.2021 року та рішення №00082450715 від 11.06.2021 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску суд зазначає наступне.
Так, в межах розгляду справи № 280/2343/22 судом досліджувалось правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.06.2021 року №00082430715 та №00082420715.
Підставою для прийняття вищезгаданих податкових повідомлень-рішень було встановлене відповідачем порушення, яке полягало у не нарахуванні та не виплаті доходів (заробітної плати) найманим працівникам за роботу у вечірній час, вихідні та святкові дні, опис яких наведено у п.п.2.4.1. акту перевірки, що в свою чергу призвело до несплати військового збору.
Зведені дані щодо не нарахованих сум заробітної плати найманим працівникам за роботу у вечірній час, святкові, вихідні дні за перевіряємий період, а також сум відповідних податків та зборів із заробітної плати за роботу у вечірній час, святкові, вихідні дні відповідачем наведено у Додатку 4 до акту перевірки. У Додатку №4 до акту перевірки містяться суми нарахованих: податку з доходів фізичних осіб (18%), військового збору (1,5%), єдиного соціального внеску (22%). Зазначене порушення було встановлені на підставі даних чеків РРО (касових стрічок), Z-звітів, трудових договорів ОСОБА_1 з найманими працівниками.
Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 11.06.2021 року №00082430715 та №00082420715 Запорізький окружний адміністративний суд при розгляді справи № 280/2343/22 дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснило донарахування податку на доходи фізичних осіб з доходу, який не був нарахований та виплачений роботодавцем, а тому за відсутності об'єкта оподаткування (доходу) немає передбачених ПК України підстав для утримання податку на доходи фізичних осіб та, відповідно, військового збору, у зв'язку з чим донарахування відповідачем грошового зобов'язання, штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, є передчасним.
Предметом розгляду даної справи є правильність нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) встановлені порушення, опис яких наведено у п.п. 2.4.1 акту перевірки (відсутність доплат за роботу у вечірній час, святкові, вихідні дні).
З урахуванням вищевикладеного, у зв'язку із скасуванням податкових повідомлень-рішень від 11.06.2021 року №00082430715 та №00082420715, якими було здійснено донарахування податку на доходи фізичних осіб з доходу, який не був нарахований та виплачений роботодавцем та, відповідно, військового збору, суд першої інстанції правильно вважав, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00082440715 від 11.06.2021 року та рішення №00082450715 від 11.06.2021 року про застосування штрафних санкцій також є протиправними та підлягають скасуванню.
При цьому, посилання представника позивача на порушення порядку проведення перевірки, зокрема, направлення запитів про надання інформації та її документального підтвердження та обґрунтування відповідачем неприйняття результатів судово-економічної експертизи судом не беруться до уваги, оскільки ці питання вже були предметом розгляду у межах справи № 280/2343/22 та судом з цього приводу надана оцінка.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так встановлено, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір 1152,78 грн.
Таким чином, враховуючи вимоги частини третьої статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 692,59 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги №27/21 від 24.05.2021 року з Додатковою угодою №1 від 28.12.2021 року, рахунок №04/01 від 14.01.2022 року, квитанцією №0.0.2424642394.1 від 19.01.2022 року, акт приймання-передачі послуг правової допомоги від 19.01.2022 року.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем понесено витрати на правову допомогу в даній справі на суму 8 000,00 грн., оскільки предмет правової допомоги співвідноситься з предметом спору в даній справі, доведено узгоджений сторонами розмір гонорару адвоката, підтверджено сплату коштів на користь адвокатського об'єднання, адвокат якого здійснював представництво інтересів позивача у даній справі на підставі ордеру від 14.01.2022 року серія АР №1078700, виданого Адвокатським об'єднанням «Легес», підписав та подав позовну заяву в даній справі.
Так, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а тощо.
Проте, наданими доказами підтверджується зв'язок понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн. у зв'язку з розглядом даної справи, оскільки відповідні документи містять посилання на предмет спору, розмір понесених витрат відповідає домовленості сторін договору про надання правничої допомоги від 24.05.2021 року щодо розміру фіксованого гонорару, надано докази оплати, позов підписано та подано до суду представником позивача адвокатом Голіковою Г.В., яка діє на підставі ордеру від 14.01.2022 року серія АР №1078700, виданого Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС».
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно з частиною першою статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/1592/22 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/1592/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко