12 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5157/25
(суддя Златін С.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/5157/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 16 лютого 2025 року звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050023205 від 10.01.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні пенсії за віком за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 17 від 03.01.2025 та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 05.04.2012 по 09.06.2017 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:
- зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 період роботи з 05.04.2012 по 09.06.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт»;
- з 03 січня 2025 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 17 від 03.01.2025.
Позов обґрунтовано тим, що записи трудової книжки позивача мають всі необхідні відомості для зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду з 05.04.2012 року по 09.06.2017 року. При цьому, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 позивач набула віку необхдіного для призначенні пенсії за віком за Списком № 1.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050023205 від 10.01.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 17 від 03.01.2025 та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 05.04.2012 по 09.06.2017р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 період роботи з 05.04.2012 по 09.06.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії від 03.01.2025 року. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи правову позицію рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 позивач має право на призначення пенсії при досягненні 45-річного віку у відповідності до п. «а» статті 13 Закону №1788-XII, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050023205 від 10.01.2025 року підлягає скасуванню. При цьому, суд зробив висновок про те, що трудова книжка містить всі необхідні відомості щодо роботи ОСОБА_1 у період з 05.04.2012 по 09.06.2017, також підтверджено, що період такої роботи відноситься до пільгового стажу за результатами атестації, а тому період роботи з 05.04.2012 по 09.06.2017 має бути зарахованим до пільгового стажу за Списком №1.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пункторм 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, оскільки заявниця не досягла віку 50 років. Також, відповідач зазначає про те, що записи в трудовій книжці на які посилається суд не містять повної та належної інформації щодо характеру роботи позивача, відпрацювання передбаченої положенням чинного законодавства норми трудової участі, а також можливих пропусків в роботи які не можуть бути враховані до пільгового стажу.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог просить залишити його без змін у цій частині.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , 03.01.2025 року звернулась до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.38).
За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 046050023205 від 10.01.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки право на призначення пенсії заявник має з дня, що настає за днем досягнення 50 річного віку. Додатково вказано, що страховий стаж особи становить - 25 років 11 місяців 07 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком 1 становить 15 років 11 місяців 28 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховані всі періоди. До пільгового стажу по Списку № 1 не зараховано: - період роботи в ТОВ «Промисловий ремонт» в якості машиніста крана з 05.04.2012 по 09.06.2017 згідно трудової книжки від 18.01.1996 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка відповідно до Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (а.с.47). Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення КСУ 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021 року прийнятій у справі №360/3611/20 зробила висновок про те, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання пенсійного фонду зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 05.04.2012 по 09.06.2017, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок - №637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, при цьому для зарахування до пільгового стажу роботи трудова книжка повинна мати записи щодо безпосередньої зайняті повний робочий день працівника на відповідних роботах, відомості щодо віднесення такої роботи до відповідного Списку, що затверджено Кабінетом Міністрів України, атестацію робочого місця.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , записи трудової книжки не містять відомостей про зайнятість позивача на відповідних роботах повний робочий день, що є необхідною умовою для зарахування такого періоду роботи до пільгового стажу роботи позивача за списком №1.
Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача не містять відомостей про зайнятість позивача на відповідних роботах повний робочий день, при цьому позивачем не надано уточнюючої довідки у відповідності до Порядку №637, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 період роботи з 05.04.2012 по 09.06.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт».
Ні підставі зазначеного колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 періоду роботи з 05.04.2012 по 09.06.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт» з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні цієї частини позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись: пунктами 1,2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/5157/25 - скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо визнання дій протиправними та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 період роботи з 05.04.2012 по 09.06.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт», та прийняти нову постанову, якою у задоволенні цієї частини позову відмовити.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/5157/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва