12 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/8001/24
Суддя І інстанції Петренко О.С.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області від 19.11.2024 за №ПШ 053722.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу №ПШ053722 від 19.11.2024 року нарахування штрафу в розмірі 17000 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесеної відносно позивача постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Вказує на те, що відсутність у позивача статусу суб'єкта господарювання на момент перевірки, не звільняє позивача від відповідальності, оскільки під час перевірки встановлено, що ним здійснювались вантажні перевезення без обов'язкового документа, а частина 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачає застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, до яких, за визначенням статті 1 цього Закону, належить позивач.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.08.2024 посадовими особами відповідача на а/д М-30, Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине,586 км проведено рейдову перевірку.
Під час перевірки було зупинений транспортний засіб марки КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт" /водій ОСОБА_2 не надав інспектору документи - протокол перевірки технічного стану транспортного засобу та індивідуальну контрольну книжку водія або ж копію графіку змінності водіїв/.
За наслідком виявлених порушень, посадовими особами відповідача складено акт №АР013031 від 01.08.2024 (а.с.36,зв.бік), зі змістом якого водій ознайомився.
Представник відповідача у поданому відзиві вказав, що, оскільки під час рейдової перевірки, посадовими особами не було встановлено належного автомобільного перевізника, на розгляд справи було запрошено власника транспортного засобу - ОСОБА_1 (повідомлення №77014/32/24-24 від 04.09.2024).
24.09.2024 від ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, до яких долучено договір оренди автомобіля, згідно якого транспортний засіб марки КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 передано у користування ОСОБА_4 (а.с.41-42). Також надано пояснення, що в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 08.09.2024 - договір припинив чинність (а.с.40).
За результатами розгляду справи, винесено постанову №ПШ053722 від 19.11.2024 за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 17000 грн.
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п. 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Відповідно до п. 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже відповідно до вказаної норми суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.
В розумінні положень статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
У постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Матеріалами справи підтверджено, що в спірному випадку транспортний засіб марки КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 належний на праві власності ОСОБА_1 .
В той же час, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, що позивач під час перевірки був автомобільним перевізником в розумінні наведених правових норм, натомість позивача автомобільним перевізником визначено лише на підставі лише реєстраційних документів на транспортний засіб.
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що саме позивач здійснював перевезення на договірних умовах 01.08.2024 (договору про надання послуг на перевезення, товарно-транспортної накладної чи іншого документа на вантаж, тощо) акт перевірки №АР013031 від 01.08.2024 не містить.
Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували допущення безпосередньо позивачем, як автомобільним перевізником, порушень, за які передбачено відповідальність приписами абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-III, то спірна постанова від 19.11.2024 за №ПШ 053722 є протиправною та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 12 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова