12 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1326/25
Суддя І інстанції - Новікова І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.01.2025 №084450009605 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю стажу, як працівника охорони здоров'я, для виплати грошової допомоги, та щодо неврахування стажу роботи у подвійному розмірі за період роботи 02.04.1984 по 09.12.1985, з 06.01.1986 по 06.01.1994, з 01.06.1995 по 01.08.1996, з 05.08.1996 по 27.12.2012, з 02.01.2013 по 30.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення як працівнику охорони здоров'я відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та врахувати стаж роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі за період роботи 02.04.1984 по 09.12.1985, з 06.01.1986 по 06.01.1994, з 01.06.1995 по 01.08.1996, з 05.08.1996 по 27.12.2012, з 02.01.2013 по 30.09.2024, а саме 39 років 0 місяців 1 день, у відповідності до вимог ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.01.2025 №084450009605.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, як працівнику охорони здоров'я, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі стаж роботи за період з 02.04.1984 по 09.12.1985, з 06.01.1986 по 30.09.1986, з 01.04.1988 по 06.01.1994, з 01.06.1995 по 01.08.1996, з 05.08.1996 по 27.12.2012, з 02.01.2013 по 30.09.2024, у відповідності до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована правомірністю відмови в проведенні перерахунку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю стажу, як працівника охорони здоров'я, для виплати грошової допомоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що з 12.10.2024 позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте позивачу не було призначено та виплачено грошову допомогу відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058.
09.01.2025 позивач звернулася до територіального органу ПФУ з заявою про нарахування та виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, як працівнику охорони здоров'я, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.01.2025 №084450009605 позивачу відмовлено в частині перерахунку пенсії, а саме допризначення, у зв'язку з наданими додатковими документами, для отримання виплати грошової допомоги, згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В якості підстави для відмови у виплаті позивачу грошової допомоги відповідачем зазначено про те, що страховий стаж позивача, який дає право для отримання виплати грошової допомоги, згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 17 років 03 місяці 8 днів.
Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті грошової допомоги та не повному зарахуванні стажу, звернулася з даним позовом до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
Положеннями пункту 2 Порядку №1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Відповідно до пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, встановленої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, слугували висновки відповідачів про відсутність у неї необхідного спеціального стажу (30 років) та неврахування до цього стажу періодів роботи позивача.
Разом з тим, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач має такий стаж роботи, а саме:
02.04.1984 по 08.10.1984 - на посаді інструктора з санітарного просвітництва Вільнянської районної санепідстанції Запорізької області (записи №1-2);
з 08.10.1984 по 09.12.1985 - на посаді помічника санітарного лікаря з гігієни праці Вільнянської районної санепідстанції Запорізької області (записи №2-3);
з 06.01.1986 по 01.04.1988 - на посаді дезінструктора ОПД Вільнянської районної санепідстанції Запорізької області (записи №4-5);
з 01.04.1988 по 01.08.1988 - на посаді лаборанта санітарно-гігієнічної лабораторії Куп'янської районної санітарно-епідеміологічної станції (записи №6-7);
з 01.08.1988 по 06.01.1994 - на посаді помічника санітарного лікаря з гігієни праці Куп'янської районної санітарно-епідеміологічної станції (записи №7-9);
з 01.06.1995 по 01.08.1996 - на посаді помічника санітарного лікаря з гігієни праці Куп'янської районної санітарно-епідеміологічної станції (записи №10-11);
з 05.08.1996 по 17.06.2008 - на посаді помічника епідеміолога Вільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції (записи №12-14);
з 17.06.2008 по 27.12.2012 - на посаді помічника лікаря-епідеміолога епідеміологічного відділу Вільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції (записи №14-15);
з 02.01.2013 по 01.10.2021 - на посаді помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Вільнянського міжрайонного відокремленого підрозділу державної установи «Запорізький обласний лабораторний Центр Держсанепідемслужби України» (записи №16-21);
з 01.10.2021 по теперішній час - на посаді помічника лікаря-епідеміолога Вільнянського відділення відокремленого підрозділу «Запорізький відділ державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» (запис №21).
Зважаючи на те, що записами у трудовий книжці позивача підтверджено періоди роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", загальна кількість яких становить більше 30 років, а також враховуючи відсутність підстав для їх незарахування до спеціального стажу позивача, який дає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.01.2025 №084450009605, колегія суддів робить висновок про наявність у позивача права на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та протиправності рішення пенсійного органу.
При цьому, статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, що протягом спірного періоду позивач працювала у різних санітарно-епідеміологічних станціях.
Із роз'яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року слідує, що «інфекційний заклад (відділення)» це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
При цьому, Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР №916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України, згідно вказівки МОЗ України №165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, та містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
Зважаючи на викладене, періоди роботи позивача в санітарно-епідеміологічних станціях повинна бути зарахована до її стажу роботи у подвійному розмірі.
Разом з тим, зважаючи на те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, а тому період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.
Зважаючи на те, що позивач у період з 01.10.1986 по 31.03.1988 перебувала у відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла 3-річного віку, то зазначений період не підлягає зарахуванню до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.01.2025 №084450009605, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, як працівнику охорони здоров'я, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі стаж роботи за період з 02.04.1984 по 09.12.1985, з 06.01.1986 по 30.09.1986, з 01.04.1988 по 06.01.1994, з 01.06.1995 по 01.08.1996, з 05.08.1996 по 27.12.2012, з 02.01.2013 по 30.09.2024, у відповідності до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - залишено без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Сафронова