13 серпня 2025 року справа №200/2030/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 200/2030/25 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними і скасувати рішення від 07.01.2025 № 057250006100;
- зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 02.01.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 04.05.1982 до 19.11.1982, з 01.01.2001 до 31.12.2001 і з 01.07.2021 до 01.05.2024.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року в позов задоволено частково:
- визнано протиправними і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.01.2025 № 057250006100 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 02.01.2025 із зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2001 до 31.12.2001 (включно) і з 01.07.2021 до 01.05.2024 (включно);
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення, прийняти нове про відмову у задоволенні позову через порушення норм матеріального, процесуального права.
Апелянт зазначив, що відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу через несплату підприємством страхових внесків.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з копію довідки 03.10.2024 № 1241-5003476701 позивачка взята на облік, як внутрішньо переміщену особу, перемістилася з м. Українська Донецької області до м. Дніпра.
Позивачка звернулася до ГУПФУ у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 31).
За принципом екстериторіальності цю заяву розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого № 057250006100 від 07.01.2025 відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону № 1058 (а.с. 17).
В рішенні зазначено наступне. З наданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка) страховий стаж складає 26 років 6 місяців 28 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 04.05.1982: - 04.05.1982-19.11.1982, оскільки не вказано посаду особи, відповідальної звільнення; - 01.01.2001-31.12.2001; 01.07.2021-16.09.2024, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 від 02.01.2024.
Позивачем до суду надана копія її трудової книжки НОМЕР_2 , в якій наявні записи: № 1-2 щодо роботи позивача у період з 04.05.1982 по 19.11.1982 нянею в ясільній групі і направлена до яслі-саду «Орльонок» (наявний підпис і прізвище особи, яка внесла запис, але не вказано посаду); №№ 9-10 щодо роботи позивачки в період з 01.05.1999 по 17.10.2002 на посаді вивантажувача породного відвалу на дільниці РВО «Укрвуглеекологія»; №№ 28-30 щодо роботи позивача у період з 01.03.2020 по 16.09.2024 на посаді апаратником хімводоощищення у ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» (а.с. 14-16).
За формою РС-право щодо позивача до страхового стажу зарахований період з 09.03.1981 до 19.10.1983 як догляд за дитиною до 3 років, а періоди з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.07.2021 по 01.05.2024 не зараховано позивачу до загального страхового стажу. Всього стаж позивача складає 26 років 6 місяців 28 днів (а.с. 38).
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форма ОК-5 (станом на 05.02.2025) щодо позивача відсутні відомості за період з 01.01.2001 по 31.12.2001. Також, наявні відомості за 2000 рік і січень - червень 2002 року щодо сплати страхувальником Селидівське виробниче управління по екології регіонального виробничого об'єднання «Укрвуглеекологія» (код 21971506) страхових внесків. Крім того, наявні відомості про те, що ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» (код: 33621573) у період з 01.07.2021 по 30.04.2024 і вересень 2024 року позивачці нараховано заробітну плату, але не сплачені страхові внески (а.с. 10-11). Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За ч. 1 ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
За підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
За ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
За ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Суд враховує, що обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Позивач у періоди з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.07.2021 по 01.05.2024 працювала в РВО «Укрвуглеекологія» і у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.
Через невиконання роботодавцем позивача обов'язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за окремі періоди роботи на вказаному підприємстві.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення спріних періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Судом враховано правові висновки Верховного Суду в постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а.
Суд враховує, що незарахування до страхового стажу позивачки періодів з 01.01.2001 по 31.12.2001 і з 01.07.2021 по 01.05.2024 у зв'язку з несплатою страхувальником страхових внесків (єдиного внеску), є непропорційним втручанням держави в права позивачки та порушує її право на своєчасне отримання пенсії в належному розмірі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправними і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.01.2025 № 057250006100 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 02.01.2025, із зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2001 до 31.12.2001 (включно) і з 01.07.2021 до 01.05.2024 (включно).
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 200/2030/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 13 серпня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв