12 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/8702/25
Чернігівський окружний адміністративний суд, під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університету Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університету Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 року із врахуванням базового місяця - січень 2008 року;
зобов'язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року;
визнати протиправною бездіяльність Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.03.2022 у фіксованому розмірі 4 259, 14 грн. в місяць у загальній сумі 200 888, 85 грн, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.03.2022 у фіксованому розмірі 4 259, 14 грн. в місяць у загальній сумі 200 888, 85 грн., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплат індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Суд ухвалою від 12.08.2025 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду Військово-юридичним інститутом Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого надіслано клопотання, в якому він наголошує на пропуску строку звернення до суду та зазначає, що не є належним відповідачем у справі.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Втім, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
А отже, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства. Тож, норми КЗпП України є спеціальними нормами по відношенню до норм КАС України, оскільки стосуються саме виплати сум, які належать до виплати особі при звільненні.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон №2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд наголошує, що у випадку, коли мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», правове регулювання здійснюється таким чином:
- правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції);
- у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Таким чином, оскільки спірні правовідносини стосуються періоду з 10.08.2017 по 05.03.2022, останні підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у редакції, згідно якої право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком не обмежується.
Таким чином у задоволенні клопотання відповідача належить відмовити.
Щодо неналежності відповідача, слід зазначити наступне.
Згідно з ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Відповідно до ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ст.46 сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Таким чином, сторонами у справі є позивач і відповідач (здебільшого суб'єкт владних повноважень), між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
Так, за приписами ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Враховуючи наведене, належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.
При цьому, суд враховує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
При цьому, суд не має права самостійно залучати співвідповідачів без ініціативи позивача.
З огляду на вказане, клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 48, 122, 123, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого - відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України оскарженню, окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Л.О. Житняк