12 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/3814/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0946139-2408-2524-UA74040090000047246 від 14.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , використовуються позивачем у господарській діяльності, тому відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
16.06.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
28.04.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки на час прийняття спірного рішення, позивачем не подано до контролюючого органу повідомлення за 2023 рік про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП (комплекс нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ), тобто підтвердження використання вказаного об'єкту нерухомості у господарській діяльності та не здачі в оренду лізінг, позивачу іншим суб'єктам господарювання, тому підстави для звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки відсутні.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрований 23.05.2005 як фізична особа-підприємець, видів економічної діяльності за КВЕД зокрема є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 06 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Бублик В.М., згідно якого позивач є власником комплексу нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці площею 3,1000 га з кадастровим номером земельної ділянки 7423381900:22:001:0046, на земельній ділянці площею 0,7000 га з кадастровим номером земельної ділянки 7423381900:22:001:0047. Загальна площа комплексу нежитлових будівель 2881.3 кв.м.
До відчужуваного комплексу нежитлових будівель належить: їдальня бригади, зазначена в плані літ. «А» дерев'яна, загальною площею 86.7 кв.м, прибудова, зазначена в плані літ. «А1» цегляна, загальною площею 18,2 кв.м, веранда «а» дерев'яна, загальною площею 4,2 кв.м. ганок «а1» бетонний, бджільник, зазначений в плані літ. «Б», дерев'яний, обкладений цеглою, загальною площею 111,1 кв.м. склад для переробки яблук; зазначений в плані літ. «В» цегляний, загальною площею 198.0 кв.м, гараж «Д1» цегляний, загальною площею 186.8 кв.м. прибудова «д» цегляна, загальною площею 13.3 кв.м. ями оглядові «д1», «д2» цегляні, склад речовий, зазначений в плані літ. «Е» дерев'яній, загальною площею 77,5 кв.м. тамбур «е» дерев'яний, загальною площею 4.5 кв.м. контора , зазначена в плані літ. «Ж» цегляна, загальною площею 182,2 кв.м, ганки «ж», «жі1» цегляні, сарай-свинарник зазначений в плані літ. «З», дерев'яний, обкладений цеглою, загальною площею 120.0 кв.м. прибудова «З1» цегляна, загальною площею 29.0 кв.м, погріб «з» цегляний, склад для запчастин, зазначений в плані ліг. «И», дерев'яний, загальною площею 194,0 кв.м, ганок «и» дерев'яний, склад для яблук зазначений в плані літ. «К» цегляний загальною площею 553,1 кв.м. підвал «Пд» цегляний, загальною площею-522,8 кв.м, підвал «Пд1» цегляний, загальною площею 127,3 кв.м., вхід в підвал «пд» цегляний, загальною площею 10,9 кв.м., вхід в підвал «пд1» цегляний, загальною площею 45,0 кв.м., вхід в підвал «пд2» цегляний, загальною площею 10,4 кв.м, вхід в підвал «пд3» цегляний, загальною площею 41,4 кв.м., ремонтна майстерня, зазначена в плані літ. «М» цегляна, загальною площею 322,8 кв.м, прибудова «м2 цегляна, загальною площею 22,1 кв.м, яма оглядова «м1» з/бетонна, вбиральні «У», «У1» дерев'яні, колодязь «к» із з/бетонних кілець. Загальна площа комплексу нежитлових будівель становить 2881.3 кв.м.
Відомості про державну реєстрацію речових прав на комплекс вказаних нежитлових будівель та відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна викладені та підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 7423381900:22:001:0046 площею 3,1000 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення і вид використання «для обслуговування виробничих будівель та споруд» відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 7423381900:22:001:0047 площею 0,7000 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення і вид використання «для обслуговування виробничих будівель та споруд» відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
14.10.2024 Головним управління ДПС у Чернігівській області, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, за податковий період 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0946139-2408-2524-UA74040090000047246 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлову будівлю в розмірі 96523,55 грн.
Не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
У відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою ж оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до абз. «ж» зазначеної правової норми, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з абз. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19, від 04 березня 2021 року у справі №500/2782/18).
Пільга, встановлена абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Так, оцінюючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Згідно з ДК 018-2000 клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.
Отже, в силу наведених норм належні позивачу будівлі відносяться до класу будівель сільськогосподарського призначення.
Також суд враховує, що загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року у справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність , тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно ).
Разом з тим, визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції.
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять сільськогосподарських товаровиробників, фізичних осіб (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, (ст.1 Закону України від 23.09.2008 р. № 575-VI Про сільськогосподарський перепис).
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 у справі № 140/2700/19.
Як вже встановив суд, позивач є фізичною особою- підприємцем, види діяльності якого пов'язані з вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; зерняткових і кісточкових фруктів; допоміжна діяльність у рослинництві
Оскільки, позивач здійснює вирощування сільськогосподарської продукції, що підтверджується видами економічної діяльності, зазначених у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто безпосередньо зайнятий у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, тому він підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника.
При цьому суд зазначає, що нежитлові приміщення позивачем використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Зворотнього відповідачем не доведено.
Таким чином, нежитлові приміщення на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Щодо посилань відповідача на те, що станом на час прийняття спірного рішення, позивачем не подано до контролюючого органу повідомлення за 2023 рік про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП, а отже підстави для звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки відсутні, то суд їх відхиляє, з огляду на те, що ці обставини не регулюються положеннями статті 266 ПК України.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Водночас відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення.
Згідно з пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення -рішення є протиправним.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № рішення №0946139-2408-2524-UA74040090000047246 від 14.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп), сплачений відповідно до квитанції від 17.03.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул. Реміснича, 11,м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.
Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко