про залишення позовної заяви без руху
13 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3819/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Адвокат Грішин Є.О. звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислені грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за період з 27.03.2017 по 29.09.2022 сум індексації грошового забезпечення, винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а також додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 27.03.2017 по 29.09.2022, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 27.03.2017 по 23.02.2022 обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 24.02.2022 по 29.09.2022 обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за весь час затримки виплати - за період з 27.03.2017 по день фактичної доплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказує, що тільки після отримання відомостей про розмір грошового забезпечення та його складових нарахованих та виплачених позивачу, у відповідь на адвокатський запит, останнім було виявлено бездіяльність військової частини та відповідно порушення його прав. Таким чином, вважає, що перебіг передбаченого ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення до адміністративного суду розпочався у момент отримання відповіді на адвокатський запит, тобто з 07.05.2025.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими документами, суддя дійшла висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Характерною особливістю даних спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України (19 липня 2022 року).
Тож для вирішення питання, яку редакцію статті 233 КЗпП України застосовувати до спірних правовідносин, необхідно з'ясувати, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів.
Аналіз наведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21.03.2025 року у справі 460/21394/23.
Таким чином суд зазначає, що до спірних періодів слід застосовувати наступні положення:
- у частині визнання протиправними дій щодо невключення до складу грошового забезпечення з якого ОСОБА_1 обчислені грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань сум індексації грошового забезпечення, винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а також додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 27.03.2017 по 18.07.2022 положення статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком;
- у частині визнання протиправними дій щодо невключення до складу грошового забезпечення з якого ОСОБА_1 обчислені грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань сум індексації грошового забезпечення, винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а також додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 19.07.2022р. по 29.09.2022р. та здійснення відповідного перерахунку у чинній редакції статті 233 КЗпП України (відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 29.09.2022 року.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.09.2022 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення та зазначено перелік виплат, які належать позивачу до сплати.
Таким чином, після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач повинен був протягом трьох місяців звернутися до суду щодо розміру недоплаченого грошового забезпечення. Натомість, позивач звернувся з цим позовом лише 08.08.2025р.
Відтак, враховуючи, що визначений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду закінчився 29.12.2022р., позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Водночас, суд критично оцінює доводи викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки отримання представником позивача відповіді на адвокатський запит 07.05.2025 не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру забезпечення, своєчасність/несвоєчасність його нарахування, тощо.
Відтак, суд вважає зазначені причини пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом неповажними.
Відповідно до приписів частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, разом із аргументами щодо поважності причин його пропуску в частині невключення до складу грошового забезпечення з якого ОСОБА_1 обчислені грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань сум індексації грошового забезпечення, винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а також додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 19.07.2022 по 29.09.2022 р. та доказів, що обґрунтовують такі причини.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Кушнір