12 серпня 2025 року справа № 580/6549/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду правилами спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом представника позивача Данилова О.Ф. від Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів,
09.06.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов представника позивача Данилова О.Ф. від Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 153862 грн 72 коп (сто п'ятдесят три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 72 копійки під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач ввів командування військової частини в оману та без поважних причин самовільно залишив службу. За результатом службового розслідування встановлено отримання ним неправомірної виплати грошового забезпечення. Наказом виплати йому припинені та вказана сума віднесена на збитки.
Ухвалою суду від 13 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк тривалістю 15 днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Вказана ухвала була направлена на адресу відповідача та повернулася до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини не вручення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідач правом подати відзив не скористався, про причини суд не повідомив.
Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути за правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Наказом командира позивача (по стройовій частині) від 06.07.2022 №186 відповідача - стрільця-помічника гранатометника 2 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти відповідно до пункту 116 підпункту 14,15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 06 липня 2022 року увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 .
Наказом командира позивача (по стройовій частині) від 19.12.2022 №354 відповідача, визнано таким, що станом на 19 грудня 2022 року не повернувся до відповідача без поважних причин з медичного закладу, на телефонні дзвінки не відповідав, місцезнаходження невідомо, нарахування та виплата грошового забезпечення призупинена.
Наказом №1514 від 01.12.2023 командира позивача (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування щодо відповідача за фактом нез'явлення на службу з медичного закладу.
Розслідуванням встановлено, що відповідач 22 серпня 2022 року звернувся за медичною допомогою та відправлений на лікування до Військової частини НОМЕР_4 (медична рота) з подальшою евакуацією в Шполянську лікарню Черкаської області та перенаправлений 28.08.2022 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний госпіталь» ветеранів війни Чернігівської обласної ради. Під час проходження лікування періодично повідомляв командування про обставини проходження лікування, виходив на зв'язок телефоном. У подальшому не відповідав на дзвінки та до місця розташування позивача не прибув.
Згідно з наданою на запит позивача вих.№694/5808 від 17.11.2023 відповіддю за вих.104/1452 від 20.11.2023 відповідач на лікування до КНП «Чернігівський обласний госпіталь» не прибув.
Наказом командира позивача (з основної діяльності) від 28.12.2023 №1346 «Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за нез'явлення на службу з лікувального закладу» відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення - оголошено сувору догану. Зобов'язано начальника фінансово-економічної служби позивача здійснити перевірку нарахованого та виплаченого відповідачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з 29.08.2022 до теперішнього часу.
06.03.2025 командуванню позивача надійшов рапорт за вх.№4875/р начальника фінансово-економічної служби ОСОБА_2 , згідно з яким виявлено факти переплати грошового забезпечення відповідачу в серпні 2022 року. На цій підставі командир позивача 06.03.2025 видав наказ №250 «Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за серпень 2022 року солдату
ОСОБА_1 ».
Під час проведення службового розслідування встановлено, що відповідач після направлення на лікування 28 серпня 2022 року до КНП «Чернігівський обласний госпіталь» до лікувального закладу не з'явився, від виконання обов'язків ухилився, командуванню позивача повідомляв недостовірну інформацію щодо обставин проходження лікування, не повідомив про своє дійсне місце знаходження. Умисними та винними діями ввів командування позивача в оману, що потягло безпідставне нарахування та виплату відповідачу грошового забезпечення.
23.03.2025 командир позивача видав наказ №352 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за серпень 2022 року солдату ОСОБА_1 », яким вирішив вважати встановленим факт неналежного виконання відповідачем обов'язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати йому грошового забезпечення за серпень 2022 року.
28 грудня 2023 року за вих. № 694/6483 до Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Краматорську направлено повідомлення про вчинення відповідачем кримінального правопорушення, за ознаками ч.4 ст. 408 Кримінального кодексу України.
23 січня 2024 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Краматорськ внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про реєстрацію кримінального провадження №6202405001000267 за ознаками ч.5 ст. 407 КК України за фактом самовільного залишення військової частини відповідачем.
Згідно з довідкою від 29.04.2025 № 377 загальна сума переплати відповідачу грошового забезпечення становить 153862,72 грн.
Відповідно до детального розрахунку переплата відповідачу за серпень 2022 року: по грошовому забезпеченню з урахуванням податків - 13862,72 грн, по додатковій грошовій винагороді - 140000,00 грн. Сума за серпень 2022 року переплата (з урахуванням зайво перерахованих податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску) становить 153862,72грн.
Тому позивач звернувся в суд.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України від 21 вересня 1999 року №1075-XIV «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (далі - Закон №1075-XIV).
Згідно зі ст.7 Закону №1075-XIV особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-IX)
У п.4 ч.1 ст.1 Закону №160-IX визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частиною першою ст.2 Закону №160-IX встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.3 Закону №160-IX притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Суд врахував, що позивач провів службове розслідування, за результатами якого вказаним вище наказом №352 вирішив вважати встановленим факт неналежного виконання відповідачем обов'язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати йому грошового забезпечення за серпень 2022 року.
Згідно з довідкою від 29.04.2025 № 377 загальна сума переплати відповідачу грошового забезпечення становить 153862,72 грн. Відповідно до детального розрахунку переплата відповідачу за серпень 2022 року: по грошовому забезпеченню з урахуванням податків склала 13862,72 грн, по додатковій грошовій винагороді - 140000,00 грн. Разом за серпень 2022 року переплата (з урахуванням зайво перерахованих податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску) становить 153862,72грн.
Отже, вказаним вище документами підтверджується, що позивач здійснив надлишкові виплати грошових коштів відповідачу.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Стаття 9 Закону №160-IX визначає обставини, що виключають матеріальну відповідальність.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 вказаної статті завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону №160-IX обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Отже, Законом встановлені обставини, за яких особа звільняється від матеріальної відповідальності. Суд врахував, що позивач провів службове розслідування щодо самовільного залишення відповідачем розташування військової частини та не встановив вказаних вище обставин.
Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статуту).
Згідно зі ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з абз.1 п.2 Розділу І Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (втратило чинність 31.10.2019) (далі - Положення), (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Пунктом третім Розділу І Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Згідно з п.4 Розділу І Положення встановлено, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.
Відповідно до п.13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Пунктом 14 Положення визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.17 Розділу IV Положення командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
Пунктом 18 Розділу IV Положення визначено, що розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов'язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.
Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (п.19 Розділу IV Положення).
Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Згідно з п.31 Положення у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Наказом від 28.12.2023 №1346 позивач притягнув відповідача до дисциплінарної відповідальності, наклав дисциплінарне стягнення - оголосив сувору догану та вирішив стягнути з нього завдані державі збитки у розмірі 153862,72грн, які нараховані йому за період відсутності на військовій службі, а саме за серпень 2022 року, що підтверджується вказаною вище довідкою про переплату.
Докази відшкодування вартості завданої шкоди відсутні. Отже, вона підлягає стягненню на користь держави в особі позивача у сумі 153862,72грн. Позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на статус позивача, як органу державної влади, та відсутність доказів понесення ним вказаного виду судових витрат, останні розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2- 20, 72-78, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 153862,72грн (сто п'ятдесят три тисячі вісімсот шістдесят дві гривні сімдесят дві копійки) під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 12.08.2025.