Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 серпня 2025 року справа № 520/15306/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Виконувача обов'язків керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області (вул. Богданівська, буд. 17,м. Лозова,Лозівський р-н, Харківська обл.,64602, код ЄДРПОУ0291010831) до Лозівської міської ради Харківської області (вул. Я. Мудрого, буд. 1,м. Лозова,Лозівський район, Харківська область,64602, код ЄДРПОУ06716633) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернувся в.о. керівника Лозівської окружної прокуратури та просив визнати протиправною бездіяльність Лозівської міської ради та зобов'язати Лозівську міську раду вжити визначених законодавством заходів щодо набуття та оформлення права комунальної власності на безхазяйне майно, а саме : на гідротехнічну споруду, яка відповідно до даних водогосподарського паспорту, який зареєстрований в Харківському обласному виробничому управлінні меліорації і водного господарства 28.04.2009 за № 19.23,знаходиться на території ставка в с. Петропілля Орільської селищної ради (на даний час Лозівська територіальна громада) Лозівського району та складається з: - глухої земляної греблі із суглинку довжиною - 240 м. ширина гребеня греблі 12…17 м, в т.ч. проїжджа частина з асфальто-бетонним покриттям шириною 6 м. максимальна висота греблі - 5,79 м. Закладення укосів: верхового укосу до урізу 1:2… 1:4,8, підводна частина 1:10; низового 1:1,7… 1:2,2. Укоси задерновані; - водоскидної споруди шахтового типу. Шахта з збірного залізобетону, розміром 4х2,7 м, висотою 4 м. Водовідвідні труби: дві залізобетонні труби діаметром 1000 мм, довжиною 24 м. Вихідна частина - залізобетонний оголовок з розширюючими стінками, довжиною 8 м з кріпленням по дну кам'яним накидом. Водоскидна споруда розміщена в тілі греблі в лівобережному її примиканні; - водоспуску: сталева труба діаметром 300 мм.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності чи будь-яке інше речове право на спірну гідроспоруду за Лозівською міською радою не реєструвалося. Відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області останній не відомо про балансоутримувачів гідротехнічних споруд на території Лозівського району, таким чином Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області не є розпорядником або балансоутримувачем водного об'єкта, посвідченого водогосподарським паспортом № 19.23 від 28.04.2009. З відкритих джерел інформації, в тому числі рішень виконавчого комітету та сесії міської ради, Лозівською окружною прокуратурою не встановлено, що спірна гідроспоруда перебуває на балансі відповідача.
Відтак, позивач вважав, що заходи щодо оформлення права власності на безхазяйну гідротехнічну споруду міською радою не вжито.
Ухвалою суду від 19.06.2025р. відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити. В обгрунтування своїх заперечень зазначив, що враховуючи зміни у законодавстві та передачу у власність територіальних громад земельних ділянок, на яких розміщені водні об'єкти (в тому числі з гідроспорудами, які розміщені на цих земельних ділянках), міською радою було вжито заходів, спрямованих на подальшу реєстрацію права комунальної власності. При цьому, до передачі земельних ділянок, на яких розміщені водні об'єкти (в тому числі з гідроспорудами) у комунальну власність територіальних громад, розпорядником цих об'єктів була держава, в особі спеціально уповноважених органів. Проте, зазначені об'єкти, враховуючи тривалий час їх існування, були передані не оформленими належним чином та без відповідних документів. Оформлення земельних ділянок, водних об'єктів та гідротехнічних споруд потребують вчинення ряду процедурних дій та значного фінансування, однак бюджет Лозівської міської територіальної громади протягом останніх трьох років формується в умовах воєнного стану та обмеженого фінансового ресурсу.
Встановлені судом обставини справи наступні.
Лозівською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді вивчено питання додержання вимог законодавства з питань збереження майна інженерної інфраструктури водних об'єктів на території Лозівського району Харківської області.
Відповідно до даних водогосподарського паспорту, який зареєстрований в Харківському обласному виробничому управлінні меліорації і водного господарства 28.04.2009 за № 19.23 встановлено, що на території с. Петропілля Орільської селищної ради (на даний час Лозівська територіальна громада) Лозівського району, розташований ставок площею водного дзеркала 11,48 га та гідротехнічною спорудою, яка складається з:
- глухої земляної греблі із суглинку довжиною - 240 м. ширина гребеня греблі 12…17 м, в т.ч. проїжджа частина з асфальто-бетонним покриттям шириною 6 м. максимальна висота греблі - 5,79 м. Закладення укосів: верхового укосу до урізу 1:2… 1:4,8, підводна частина 1:10; низового 1:1,7… 1:2,2. Укоси задерновані;
-водоскидної споруди шахтового типу. Шахта з збірного залізобетону, розміром 4х2,7 м, висотою 4 м. Водовідвідні труби: дві залізобетонні труби діаметром 1000 мм, довжиною 24 м. Вихідна частина - залізобетонний оголовок з розширюючими стінками, довжиною 8 м з кріпленням по дну кам'яним накидом. Водоскидна споруда розміщена в тілі греблі в лівобережному її примиканні;
-водоспуску: сталева труба діаметром 300 мм.
За результатами опрацювання інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області № 272/08-14 від 19.02.2024 установлено, що на виконання пункту 2.4 протокольного рішення за підсумками наради щодо виконання завдання, передбаченого пунктом 5 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади», введеного в дію Указом Президента України від 29 квітня 2021 року №180/2021, що відбулася в Міністерстві розвитку громад та територій України 31.08.2021, доручень Держводагентства від 17.08.2021 №5073/3/6/11-21, від 06.10.2021 №6134/3/6/11-21 та від 24.11.2021 №7121/3/6/11-21 щодо інвентаризації Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області спільно з територіальними громадами та райдержадміністраціями провів інвентаризацію водних об'єктів Харківської області.
30.05.2024р. розпорядженням Лозівського міського голови № 163 було створено відповідну комісію, обов'язком якої було проведення обстежень відповідних об'єктів та складання актів.
За наслідком цього було складено акт від 02.07.2024р. обстеження водного об'єкта, розташованого на території Орільського старостинського округу в межах населеного пункту. За результатом обстеження встановлено наявність на водному об'єктів гідротехнічної споруди (глуха земляна гребля, водоскидна споруда, водоспуск). Проектна (технічна) документація на споруду відсутня, загальний технічний стан дамби - задовільний, придатність водоскидної споруди до експлуатації - придатна, вид використання водойми - для рибогосподарських потреб, водний об'єкт перебуває в оренді. Членами комісії прийнято рішення що водний об'єкт потребує оновлення паспорту з рекомендацією щодо подальшого його утримання та експлуатації гідротехнічної споруди.
05.12.2024 надіслано запит до Регіонального відділення Фонду державного майна України Харківської області щодо перебування безхазяйних об'єктів на обліку Фонду державного майна України.
Згідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна України Харківської області від 23.12.2024р. № 05-02-04850 (а.с.62), відомості про нерухоме майно, зокрема щодо водного об'єкту, розташованого у с.Петропілля, Лозівського району від суб'єктів управління до фонду з метою внесення до Реєстру не надавалась.
Згідно листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області Державного агентства водних ресурсів України № 1897/08 від 20.12.2024р. (а.с. 61) зазначено, що на виконання пункту 2.4 протокольного рішення за підсумками наради щодо виконання завдання, передбаченого пунктом 5 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади», введеного в дію Указом Президента України від 29 квітня 2021 року №180/2021, що відбулася в Міністерстві розвитку громад та територій України 31.08.2021, доручень Держводагентства від 17.08.2021 №5073/3/6/11-21, від 06.10.2021 №6134/3/6/11- 21 та від 24.11.2021 №7121/3/6/11-21 щодо інвентаризації Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області спільно з територіальними громадами та райдержадміністраціями провів інвентаризацію водних об'єктів Харківської області. Результати інвентаризації не затверджені.
Також, рішенням міської ради № 1527 від 18.10.2023, зі змінами внесеними рішенням № 2343 від 19.12.2024, було затверджено Програму благоустрою Лозівської міської територіальної громади на 2023-2026 роки, та включено до бюджетного фінансування захід щодо обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд та водойм, на реалізацію якого у місцевому бюджеті передбачено 500,0 тис.грн.
01.01.2025р. Лозівською міською радою розміщено в газеті «Голос Лозівщини» оголошення щодо пошуку власників/користувачів водних об'єктів: ставків в межах та за межами населених пунктів, в тому числі в с. Петропілля Орільської селищної ради, в якому пропонувалося власників або користувачів майна прибути до міської ради для вирішення питань, що стосуються вказаного майна.
19.06.2025 міською радою було прийнято рішення № 2650 про прийняття у комунальну власність Лозівської міської територіальної громади безхазяйних об'єктів:
- гідротехнічних споруд, які знаходяться на території Лозівської міської територіальної громади, в тому числі і спірну гідротехнічну споруду, яка відповідно до водогосподарського паспорту 28.04.2009 за № 19.23 знаходиться на території с.Петропілля, Лозівського району, Харківської області.
При цьому, п.2 цього рішення Управління житлово-комунального господарства та будівництва міської ради зобов'язано вжити заходи щодо проведення технічної інвентаризації гідротехнічних споруд з виготовленням технічних паспортів, присвоєння іменованих адрес гідротехнічним спорудам та оприбуткування майна, вказаного в п. 1 цього рішення, на баланс на прав оперативного управління з внесенням відповідних змін до бухгалтерського обліку та проведення реєстрації, відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно довідки № 69 від 01.07.2025р. Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради (а.с. 63), гідротехнічна споруда яка відповідно до водогосподарського паспорту 28.04.2009 за № 19.23 знаходиться на території Орільського старостинського округу на виконання рішення міської ради від 19.06.2025 № 2650 обліковується на балансі управління станом на 01.07.2025р.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Наведеним положенням ч. 1 ст. 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).
Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тоді як самі суб'єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, необхідно дослідити наявність підстав для звернення прокурора до суду, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.
У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 дійшов таких висновків:
“69. Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
70. Разом з тим, незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі.
71. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.»
У постанові від 01.12.2022 у справі № 340/5914/21, в якій, зокрема розглядалося питання права прокурора на звернення до суду для захисту інтересів держави у сфері збереження водних об'єктів для загального та спеціального водокористування, а також запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об'єктах, Верховний Суд зазначив, що водні об'єкти є важливою частиною екосистеми та елементом довкілля, що забезпечує існування людей, тваринного і рослинного світу. Для належного використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту відповідних територій від шкідливого впливу вод на водних об'єктах усіх форм власності можуть зводитися гідротехнічні споруди; забезпечення безаварійності та безперебійності експлуатації таких споруд є завданням власників або користувачів водних об'єктів, на яких розміщена гідротехнічна споруда.
На цій підставі колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що не взяття на баланс гідротехнічної споруди водного об'єкта, невжиття заходів щодо охорони та збереження гідротехнічної споруди, може спричинити виникнення аварій та інших надзвичайних ситуацій, у тому числі повеней, зумовлених шкідливою дією вод. Зазначене може свідчити про наявність загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об'єктах».
Аналогічна позиція була підтримана Верховним Судом і у постанові від 29.05.2024 у справі №320/6482/21.
Вищенаведені справи стосувалися представництва прокурором інтересів держави, однак ці висновки можуть бути застосовані у цій справі з огляду на те, що вони стосуються загального питання - права прокурора на звернення до суду у схожих правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Суд також враховує, що у постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №922/3272/18 було зазначено, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна місцева рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Висновок про відсутність органу, уповноваженого здійснювати контроль за діяльністю органу місцевого самоврядування, зокрема шляхом звернення до суду з позовом до такого органу про оскарження його рішень, дій або бездіяльності у разі порушення останнім інтересів територіальної громади, міститься й у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.
Суд вважає необхідним звернути увагу також на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №340/5914/21, в якій заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Маловисківської МР щодо незвернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме - гідротехнічної споруди. У цій постанові Суд зазначив, що позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 29.11.2022 р. у справі № 240/401/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:
- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;
- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;
- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.
З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що прокурор є належним позивачем у цій справі, а його звернення до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як забезпечення екологічної безпеки та безпеки життя та здоров'я людей.
Що стосується правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що відповідно до п. 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (далі - Закон №5245-VI) з дня набрання чинності цим законом (чинний з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Згідно з п. 3, 4 розділу ІІ Закону № 5245-VI з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
-на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
-які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Органи місцевого самоврядування з огляду на ч. 1, 5 ст. 15 Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону № 280/97-ВР).
Таким чином, відповідний орган місцевого самоврядування уповноважений визначати юридичну долю об'єктів, що розташовані на земельних ділянках комунальної власності.
У ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що саме власникові належать повний перелік правомочностей - право володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.
Орган місцевого самоврядування реалізує такі повноваження від імені та в інтересах територіальних громад. До відання місцевих рад належить також вжиття заходів щодо реєстрації та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади, шляхом звернення до органу державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку (ч. 2 ст. 335 ЦК України).
Дамба є видом гідротехнічних та інженерних споруд, не належить до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщується на земельній ділянці, призначена для спеціальних технічних функцій, пов'язаних з використовуванням водних ресурсів, зокрема для запобігання шкідливій дії вод. Переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення.
Частиною 1 ст. 5 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.
Дамба належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №300/3657/22 та підтримано у постанові Верховного Суду від 21.06.2024р. у справі № 420/19870/21.
В контексті обставин цієї справи суд дійшов висновку, що незалежно від того чи є земляна гребля гідротехнічною чи інженерною спорудою, вона є спорудою, призначеною для використання водних ресурсів, для боротьби з шкідливим впливом вод, захистом земель від водної та вітрової ерозії, інших негативних процесів.
Таким чином, гребля є нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов'язана з землею та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Крім того, переміщення зазначеного об'єкта є неможливим без його знецінення та зміни призначення, відомості про право власності інші речові права на неї повинні бути зареєстровані у відповідному Реєстрі.
Процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 335 ЦК України, безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Таким чином, законодавство визначає особливі правила щодо набуття права власності на безхазяйні нерухомі речі. Перш за все такі речі мають бути взяті на облік як безхазяйні за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони знаходяться, з обов'язковим оголошенням про це у друкованих засобах масової інформації.
Законодавець визначив саме такий порядок задля того щоб встановити власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення такої речі, або ж заявити про свої права на вказану річ.
Необхідність постановки на облік речі як безхазяйної обумовлена також тим, що лише по закінченню чітко визначеного періоду - 1 року, що обчислюється з моменту взяття такої речі на облік, виникнуть правові підстави для визнання власником речі іншої особи.
При цьому, слід зазначити, що саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйну нерухому річ.
Як зазначалося вище, рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 19.06.2025р. спірну гідротехнічну споруду прийнято в комунальну власність Лозівської міської територіальної громади. За наявними у суду доказами вказане рішення не оскаржувалось та є чинним. Довідка № 69 від 01.07.2025р., видана Управлінням ЖКГ Лозівської міської ради вказує на те, що спірна гідротехнічна споруда обліковується на балансі управління станом на 01.07.2025р.
Суд звертає увагу, що в межах цієї справи не віднесено до предмету доказування дотримання відповідачем порядку набуття права власності на безхазяйну річ, що фактично є спором про право цивільне відносно права власності на нерухоме майно.
Суд наголошує, що ключовим питанням в цій справі є віднесення спірної гідротехнічної споруди до безхазяйних на час розгляду справи, як підстава для визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо не набуття та не оформлення права комунальної власності на безхазяйне майно. На це вказав і Верховний Суд у постанові від 21.06.2024р. у справі № 420/19870/21, де також указав на те, що безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам:
- відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене.
В цій справі за наведеними вище доказами та висновками вважати спірну гідротехнічну споруду, яку прийнято до комунальної власності територіальної громади та взято на баланс структурного підрозділу міської ради, безхазяйною суд не може, а отже не може погодитися з доводами прокурора про невчинення відповідачем дій щодо не набуття та не оформлення права комунальної власності на безхазяйне майно.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема, в постанові від 19.04.2018р. у справі № П/9901/137/18 (800/426/17) та низці інших, неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.
Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров