Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 серпня 2025 р. № 520/19734/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Східного міжрегіонального управління МЮ України, за участі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.07.2025 року ВП №78019636 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/12591/24, виданого Харківським окружним адміністративним судом 24.04.2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановою Яною від 08.07.2025 року ВП №78019636 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/12591/24 є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Крім того, зазначив, що оскаржувана постанова на адресу боржника не надходила, про факт її винесення відомо не було, у зв'язку з чим просить поновити строк звернення до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито спрощене провадження в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи призначено на 12.08.2025 у судовому засіданні.
Представником відповідача 08.08.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства, яке поширюється на спірні правовідносини. Відповідач додатково зауважив на тому, що постанова про закінчення виконавчого провадження 08.07.2025 року ВП №78019636 була направлена адресу боржника простим поштовим відправленням.
Представником Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України подано письмові пояснення на позовну заяву, в яких він зазначив, що 04 липня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідно до платіжної інструкції № 15866 та наказу №2065 від 01.07.2025 року стягувачу у виконавчому провадженні №78019636 здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/12591/24 в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.
У судове засідання 12.08.2025 сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, поряд з тим представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року по справі №520/12591/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії-задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по теперішній час. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по теперішній час. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159. Визнано протиправною бездіяльність військової частини військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 28 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2023 році. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період за період з 28 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року, за ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Визнано протиправною бездіяльність військової частини військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2024 року по теперішній час із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2024 році. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період за період з 01 січня 2024 року по теперішній час із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2024 року, за ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 520/12591/24 - скасувано в частині задоволених позовних вимог:
- про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по теперішній час та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по теперішній час;
-про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159;
-про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2023 році та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року, за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків і зборів;
- про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2024 року по теперішній час із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2024 році та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2024 року по теперішній час із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2024 року, за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків і зборів. Ухвалено постанову, якою у скасованій частині, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №520/12591/24 в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 28 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2023 році та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 28 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року, за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків і зборів - залишено без змін.
Харківським окружним адміністративним судом, на виконання рішення суду від 18.09.2024 року по справі №520/12591/24 було видано виконавчий лист, зокрема, про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період за період з 28 січня 2023 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року, за ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
07.05.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановою Яною, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78019636 (а.с. 60).
07.05.2025 керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №78019636 (а.с. 54).
07.05.2025 керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору №78019636 (а.с. 64).
11.06.2025 та 24.06.2025 на адресу військової частини НОМЕР_2 направлені вимоги державного виконавця про надання інформації щодо стану виконання зазначеного рішення суду (а.с. 59, 61-62).
Військова частина НОМЕР_2 листом від 08.07.2025 повідомила про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року по справі №520/12591/24, а саме 04 липня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідно до платіжної інструкції № 15866 та наказу № 2065 від 01.07.2025 року стягувачу у виконавчому провадженні № 78019636 здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення за рішенням суду по справі № 520/12591/24 в повному обсязі.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановою Яною від 08.07.2025 закінчено виконавче провадження №78019636, керуючись вимогами п.9, ч. 1, ст. 39, 40 ЗУ "Про виконавче провадження" (а.с. 53).
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно ст.39, ст.40, ст.41 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9).
У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Аналіз наведених вище норм закону дозволяє зробити висновок, що державний виконавець зобов'язаний вживати усіх заходів, необхідних для своєчасного виконання судового рішення в повному обсязі. Для досягнення цієї мети наділений широким обсягом повноважень, в тому числі витребовувати у боржника належні та достатні докази на підтвердження факту виконання вимог виконавчого документа, а також застосовувати штрафні санкції у випадку, якщо боржник не виконує рішення без поважних причин.
Частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої визначених у п.9 частини першої статті 39 Закону № 1404, приймається лише у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з цієї підстави приймається вмотивована постанова, яка має містити виклад встановлених виконавцем обставин, що свідчать про фактичне виконання судового рішення, а також засоби їхнього встановлення.
У постановах від 21 серпня 2024 року у справі №240/27324/23 та від 18 вересня 2024 року в справах №240/26091/23 і №240/28481/23 Верховний суд сформулював правову позицію щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
Так, Верховний Суд висловив позицію, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
За висновком Верховного Суду, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких належить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
Так, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановою Яною від 08.07.2025 закінчено виконавче провадження №78019636 на підставі п. 9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України “Про виконавче провадження».
Відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, виходив з того, що згідно листа-відповіді Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 08.07.2025, що надійшов на адресу відділу, на вимогу державного виконавця, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року по справі №520/12591/24 було виконано боржником з посиланням на копію платіжної інструкції № 15866 та наказу № 2065 від 01.07.2025 року, згідно яких позивачу на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року по справі №520/12591/24 перераховано кошти у сумі 3363,84 (а.с. 66).
Так, державний виконавець перед прийняттям оскарженої постанови був зобов'язаний пересвідчитися, що боржник виконав відповідне зобов'язання відповідно до резолютивної частини рішення суду, наведеної у виконавчому листі. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом є будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання, а обов'язок надання таких доказів виконавцю законом покладено на боржника у виконавчому провадженні. У випадку наявності сумнівів щодо змісту рішення державний виконавець міг звернутися до суду з поданням про роз'яснення судового рішення та/або встановлення порядку та способу його виконання.
Поряд з цим суд зазначає, що матеріали справи не містять, та відповідачем до суду не надано доказів витребування у боржника розрахунків суми (середнього заробітку) грошового забезпечення позивача, за період з 28 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року, за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків і зборів, що не узгоджується з приписами статті 18 Закону №1404.
Натомість, державний виконавець під час вирішення питання про закінчення виконавчого провадження ВП №78019636 на підставі п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» обмежився лише оцінкою залучених боржником платіжної інструкції №15866 та наказу № 2065 від 01.07.2025 про перерахунок грошового забезпечення позивачеві, відповідно до рішення суду.
Вказані докази державний виконавець розцінив як належні докази виконання боржником рішення суду від 18.09.2024 року по справі №520/12591/24 в частині про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період за період з 28 січня 2023 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року, за ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Однак, з платіжної інструкції №15866 та наказу № 2065 від 01.07.2025 не вбачається за можливе встановити, за який період проведено перерахунок та як наслідок не можливо встановити правильность виплаченої суми на виконання рішення суду по справі №520/12591/24 у розмірі 3363,84 грн.
Також, суд зазначає, що з наданого Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України перерахунку грошового забезпечення позивача встановлено, що нарахована сума до виплати становить 3415,07 грн. (а.с76), що в свою чергу містить розбіжності між фактично виплаченими коштами позивачеві, згідно платіжної інструкції №15866 у розмірі 3363,84 грн.
Відповідачем не надано доказів перевірки виплачених боржником позивачу сум розрахованих за Порядком №100 відповідно до приписів п.1 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Таким чином, державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №78019636, не перевірив, чи виконано боржником в повному обсязі судове рішення, з огляду на розбіжності між фактично виплаченими коштами позивачеві та коштами, які підлягають виплаті позивачу, згідно розрахунку (середнього заробітку) грошового забезпечення, а лише констатував обставини виконання боржником рішення суду від 18.09.2024 року по справі №520/12591/24, виходячи виключно зі змісту платіжної інструкції №15866 та наказу № 2065 від 01.07.2025 про перерахунок грошового забезпечення позивачеві, та не пересвідчився у правильності здійсненого нарахування та виплати відповідних сум на рахунок стягувача.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків та реалізації наданих законом повноважень щодо контролю за виконанням боржником вимог зобов'язального характеру, як наслідок, виконавець сформував не обґрунтований висновок про фактичне виконання рішення суду без належної перевірки цієї обставини, що призвело до прийняття незаконного рішення про закінчення виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні “Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи “Войтенко проти України», “Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (“Піалопулос та інші проти Греції», “Юрій Миколайович Іванов проти України», “Горнсбі проти Греції»).
Варто також зауважити, що у справах “Шмалько проти України», “Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа “Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2025 №73538374 прийнято, на думку суду передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт повного виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020, від 02 листопада 2023 року по справі №580/4398/22.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2025 року ВП №78019636 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 194, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Східного міжрегіонального управління МЮ України (вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, 40003, ЄДРПОУ 43316700), за участі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №78019636 від 08.07.2025.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ольга ГОРШКОВА