Справа № 500/2827/25
13 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Редько Василь Олександрович, звернувся до суду із позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, або відділ) у якій просить ухвалити рішення про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08 квітня 2025 року №127677.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскарженою постановою № 127677 до нього застосовано адміністративно - господарський штраф в сумі 17 000,00 грн. Підставою для застосування даного штрафу був акт перевірки № 111787 від 14.02.2025 року яким зафіксовано перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності водіїв.
Позивач вважає, що штраф до нього застосовано протиправно, так як він не є перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, та не надавав послуг з перевезення вантажу, а перевозив вантаж у особистих цілях.
Відповідач, у встановлений судом строк подав відзив на позов у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки IVECO, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . За результатами проведення рейдової перевірки транспортного засобу, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР11787 від 14.02.2025. В акті зафіксовано порушення вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме відсутності у водія контрольної книжки, або копії графіка змінності водіїв. При цьому водієм для перевірки надано видаткову накладну № 795 від 13.02.2025, відповідно до якої здійснювалося перевезення вантажу (дверне полотно -20 нт, пагонаж/добори-160 шт) та індивідуальну контрольну книжку водія ОСОБА_3 . Також зазначає, що ним вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки повідомлення здійснено у спосіб, визначений Порядком № 1567, шляхом завчасного відправлення засобами поштового зв'язку.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 14.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження відповідач отримав 14.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
Старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Гречаником О.В., Герасимчуком Д.О., ОСОБА_4 , Курбачем О.Г., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 07.02.2025 та направлення на рейдову перевірку №003288 від 07.02.2025, проводилась рейдова перевірка на території радіусом 200 км.зЗ центром на вул.Соборга,75 у м.Хмеьницький, А/Д Н-25, 230-233 км, 273 км. А/Д Н-03, 69-171 км., 192 км., 196 км, 270 км., 288 км., А/Д М-30, 214 км., 253 км., 280 км., 321 км. щодо дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших вимог законодавства.
В ході перевірки на автомобільній дорозі Н-03 280 км. перевірено транспортний засіб IVECO номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Вищезазначений автомобіль, згідно свідоцтва реєстрації транспортного засобу належить ОСОБА_1 .
Результати рейдової перевірки оформлені актом № 111787 від 14.02.2025, яким зафіксовано порушення позивачем абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону.
На підставі вказаного акту встановлено, що водій здійснює перевезення вантажу. Видаткова накладна №795 від 13.02.2025. Відсутні індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_2 , або копії графіку змінності водіїв.
У графі «пояснення водія про причини порушень» вказано «я везу вантаж собі, не надаю послуги перевезення, індивідуальна книжка водія мені не потрібна, тому, що я везу вантаж у власник цілях».
В подальшому, за результатами розгляду акту від 14.02.2025 № 111787, начальником Відділу було винесено Постанову від 08.04.2025 №127677 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн. за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статі 60 Закону № 2344-ІІІ.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Мотивувальна частина
Предметом оскарження у цій справі є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.02.2025 № 111787.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку законності оскаржуваної постанови, оцінивши її на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III та інші нормативно-правові акти в редакції, чинній на час здійснення перевірки транспортного засобу позивача).
Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Тобто, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Згідно частини 1 статті 47 Закону №2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
Відповідно до приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закону №2344-III віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Наказом Міністерства України транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340).
Згідно пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
У свою чергу, відповідно до пункту 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, серед іншого, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ (пункт 1.5 Положення №340).
Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно пункту 6.2 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) (пункт 6.3 Положення №340).
Із зазначеного слідує, що індивідуальна контрольна книжка водія є одним із документів, яким автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити водія під час здійснення автомобільних перевезень та яка повинна пред'являтися на вимогу осіб, що уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Суд також зазначає, що Постановою Кабінет Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі Порядок №1567 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 79 від 02.02.2022 року).
Відповідно до пункту 1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону №2344-III;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Так, згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанов) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку №1567).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункт 22 Порядку №1567).
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).
Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 26 Порядку №1567).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).
Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" слугувала відсутність на час проведення рейдової перевірки індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності водіїв, про що складено акт № 111787 від 14.02.2025.
При цьому, ключовим питанням в межах розгляду даної справи є встановлення факту наявності у позивача статусу автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-ІІІ.
Як вже зазначалося судом в силу вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є автомобільний перевізник.
У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону №2344, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 50 Закону №2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Відповідно до підп.підп.3.1-3.5 п.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (далі - Правила №363), договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).
Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.
За підп.підп.11.1, 11.3, 11.5 п.11 Правил перевезення вантажів, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Водночас, в силу вимог п.1.4 Положення №340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 року у справі №640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 12.10.2023 року у справі №280/3520/22 та від 21.03.2024 року у справі №240/10400/23.
Тобто, положення статті 60 Закону №2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023року у справі №620/18215/21).
При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб неможливо визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
У постанові від 23.08.2023 року у справі №600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.ст.33, 50 Закону №2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частини 1 статті 60 Закону №2344-III.
Як встановлено судом, посадовими особами Укртрансбезпеки 14.02.2025 було здійснено перевірку транспортного засобу марки IVECO 35 S12 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 на автомобільній дорозі Н-03, Хмельницька область, що належить ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №АР 111787.
Постановою відділу державного нагляду (контролю) в Тернопільській області від 08.04.2025 №127677, за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ст.48 Закону №2344-III, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, на підставі чого відповідачем застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн.
Під час перевірки вищезгаданого транспортного засобу, ОСОБА_2 повідомив посадових осіб відповідача про те, що перевезення здійснюються ним в особистих цілях, і те, що він не є автомобільним перевізником, на підтвердження чого надав посадовим особам відповідача видаткову накладну №795 від 13.02.2025.
Суд зазначає, що транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача, однак, за доводами останнього, такий, за усною домовленістю на певний період був переданий ОСОБА_2 (водію), який і використовував автомобіль для власних потреб.
Законом України "Про дорожній рух" передбачено власнику автомобіля, або водію довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право керування. При цьому, факт передачі такого автомобіля в користування може бути підтверджено наявністю відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не вимагає від особи додатково оформляти будь-які інші документи.
Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23 зазначив, що вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
Щодо доводів відповідача що обов'язковим у даному випадку документом відповідно до положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року №379, є тимчасовий реєстраційний талон, що підтверджував б факт передачі позивачем належного йому транспортного засобу, щодо якого контролюючим органом здійснювалася перевірка іншій особі, то суд зазначає наступне.
В аспекті вказаних доводів суд зауважує, що у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 року у справі №560/514/22 та від 07.12.2023 року у справі №600/1407/22-а викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов'язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.
З наведеного слідує, що автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, що є неприпустимим.
Відповідач не надав жодного доказу того, що під час спірної перевірки автомобільним перевізником був позивач. Ці обставини відповідач зобов'язаний був установити під час належного розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, чого не здійснив і протиправно застосував адміністративну відповідальність не до дійсного автомобільного перевізника, а до власника транспортного засобу.
В свою чергу, відповідачем не спростовано та не надано суду належних та достовірних доказів того, що17.02.2025 позивач здійснював перевезення вантажу саме як автомобільний перевізник у розумінні Закону №2344-III, оскільки матеріали справи свідчать, що позивач не надавав послуг з перевезення вантажу на договірних умовах із замовником послуги за плату і такими послугами не користувавався.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що перевезення вантажу (дверне полотно-20 шт, пагонаж/добори-160 шт) водієм здійснювалося в інтересах позивача так як його видами діяльності є в тому числі установлення столярних виробів.
Ці доводи спростовуються поясненнями водія ОСОБА_2 , згідно яких перевезення вантажу ним здійснювалось у власних цілях, на підтвердження чого останнім надано видаткову накладну №795 від 13.02.2025, у якій вказано, що постачальником товару (дверне полотно-20 шт, пагонаж/добори-160 шт) є ФОП ОСОБА_11 , а покупцем ОСОБА_12 .
Резюмуючи викладене, суд дійшов висновку, що положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що позивач в даних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, а тому не може бути суб'єктом відповідальності за порушення, передбачені частиною 1 статті 60 Закону №2344-III.
Зважаючи на викладене, відповідач, приймаючи постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №127677 від 08.04.2025, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. Тому вказана постанова не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є протиправною, а отже підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач не довів правомірності оскарженої постанови. Тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою та третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 09.05.2025 №5428-0611-8164-8560.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу від 08.04.2025 №127677.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968 грн.96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46027 код ЄДРПОУ 39816845).
Головуючий суддя Юзьків М.І.