13 серпня 2025 року м. Рівне №460/6308/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІАН-АГРО"
доРівненської митниці
про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРІАН-АГРО» (далі - позивач, ТОВ «МАРІАН-АГРО») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000123/2 від 20.12.2024;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000888 від 20.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 02.12.2024 між німецькою компанією «CLAAS Vertriebsgesellschaft mbH Gebrauchtmaschinen-zentrum» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРІАН-АГРО» було укладено договір купівлі-продажу №58664 від 02.12.2024. Сторонами підписано додаток №1 до договору та узгоджено машини та комплектуючі частини, які будуть поставлені за його умовами: зернозбиральний комбайн виробництва фірми CLAAS LEXION 770TT, вживаний у частково розібраному стані для транспортування, №С6601115, 2015 рік виготовлення, за ціною 104 000,00 Євро; зернову жатку, вживану, CLAAS VARIO 1230, 2015 р.в., серії №52901943, за ціною 23 000,00 Євро, транспортний візок, вживаний, CLAAS, серійний №52103056 за ціною 2000,00 Євро. На виконання встановлених умов оплати 04.12.2024 платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04.12.2024 та Swift-зарахування платежу покупець оплатив продавцю повну вартість товару у розмірі 129 000,00 Євро. Перевезення вантажу на територію України забезпечувало Товариство з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд» на підставі договору №51/1-2017 від 06.10.2017, договору-заявки №8 від 13.12.2024 та CMR №00265707 від 17.12.2024. 20.12.2024 з метою митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг на території України декларантом ТОВ «МАРІАН-АГРО» ФОП ОСОБА_1 подано до Рівненської митниці митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №24UA204020031254U0. Позивач задекларував митну вартість товару в розмірі 4 672 008,00 грн., яка складається з ціни товару за договором в розмірі 4 532 008,00 грн. (або 104 000,00 EUR) та витрат на його доставку до митної території України - 140 000,00 грн. Декларант обрав основний метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту. Позивачем надано усі належні документи для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною контракту. Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм ст. 57 МК України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів контракт та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 09.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.04.2025 представником відповідача Багній А.П. подано відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що за митними деклараціями були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом та містять розбіжності. Зазначає, що на вимогу митниці декларантом не було подано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Відповідач вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 у справі № 809/1557/17, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі № 822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для витребування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості. Оскільки декларантом подано документи, які на думку митниці фактично не підтверджують заявлену позивачем вартість товару, рішення про коригування митної вартості прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
22.04.2025 представник відповідача Багній А.П. подала до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 23.04.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача Багній А.П. про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.
28.05.2025 представником позивача адвокатом Дяденчуком А.І. подано заяву про стягнення витрат по оплаті професійної правничої допомоги.
28.05.2025 представником відповідача Багній А.П. подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяви по суті та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
02.12.2024 між німецькою компанією «CLAAS Vertriebsgesellschaft mbH Gebrauchtmaschinen-zentrum» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРІАН-АГРО» (покупець, позивач) було укладено Договір купівлі-продажу №58664.
У параграфі 1 Договору №58664 від 02.12.2024 сторони передбачили, що продавець продає, а покупець купує прибиральні машини, обладнання та комплектуючі частини фірми «CLAAS» відповідно до додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до параграфу 2 Договору №58664 від 02.12.2024 якість товару, зазначеного у додатках, що є його невід'ємною частиною, має відповідати технічним умовам країни продавця та підтверджуватися відповідними сертифікатами.
За змістом параграфу 3 Договору №58664 від 02.12.2024 ціни на машини, обладнання та запасні частини, що підлягають постачанню за цим договором, встановлюються в Євро і розуміються на умовах FCA-06188 Landsberg, Німеччина автотранспортом (INCOTERMS 2000), включаючи експортне пакування, маркування.
Покупець несе всі витрати, пов'язані зі сплатою митних та інших податків і зборів, що стосуються при ввезенні в країну призначення.
Ціни, обсяг поставки, загальна вартість та умови платежу з предметів поставки наведені в додатках, що є його невід'ємною частиною і діють протягом усього терміну дії цього договору, якщо сторонами не досягнуто інших домовленостей.
Договір №58664 від 02.12.2024 підписано та скріплено уповноваженими представниками продавця та покупця.
02.12.2024 сторонами підписано Додаток №1 від 02.12.2024 до Договору та узгоджено машини та комплектуючі частини, які будуть поставлені за його умовами:
зернозбиральний комбайн виробництва фірми CLAAS LEXION 770TT, вживаний, у частково розібраному стані для транспортування, №С6601115, 2015 рік виготовлення, напрацювання 2843 м.т., митний код 8433510, вартість - 104 000,00 Євро;
зернова жатка, вживана, CLAAS VARIO 1230, 2015 р.в., серії №52901943, митний код 84339000, вартість - 23 000,00 Євро;
транспортний візок, вживаний, CLAAS, серійний № 52103056, вартістю 2000,00 Євро.
Загальна вартість FCA-06188 Landsberg/зі складу Ландсберг становить 129 000,00 Євро.
У пункті 2 Додатку №1 від 02.12.2024 сторонами узгоджено, що оплата за предмет договору провадиться в євро наступним чином: покупець здійснює 100% оплату товару у розмірі 129 000,00 Євро до 15.12.2024.
04.12.2024 платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04.12.2024 покупець оплатив продавцю повну вартість товару у розмірі 129 000,00 Євро. Призначення платежу: договір №58664 від 02.12.2024.
16.12.2024 продавцем складено інвойс №6069009321 на поставку покупцю вживаної жатки моделі CLAAS V1230, 2015 року випуску та вживаного транспортного візка моделі CLAAS TRANSPORTWAGEN, 2015 року випуску. Загальна сума інвойсу - 25 000,00 Євро.
17.12.2024 продавцем складено інвойс №6069009342 на поставку вживаного зернозбирального комбайну моделі CLAAS LEXION 770 TERRA TRAC, 2015 року випуску. Загальна сума інвойсу - 104 000,00 Євро.
17.12.2024 продавцем оформлено пакувальний лист №3892677, у якому описано вміст вантажу, його кількість, особливості транспортування, вага, спосіб і умови доставки.
Відповідно до експортної декларації №24DE736249678059B0 від 17.12.2024 здійснено митне оформлення зернозбирального комбайну моделі CLAAS LEXION 770 TERRA TRAC на експорт.
Перевезення вантажу на територію України здійснювалося на підставі договору №51/1-2017 від 06.10.2017, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд».
Відповідно до п.1.1 Договору №51/1-2017 від 06.10.2017 у відповідності до умов цього договору замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок замовника, а замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.
У п.1.2 Договору №51/1-2017 від 06.10.2017 передбачено, що заявка є невід'ємною частиною цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, в саме найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та адреса відправника та одержувача вантажу, напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункти перетинання кордону України, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім'я, по батькові водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження і розвантаження або строк виконання перевезення, розмір оплати (що включає плату експедитору та вартість послуг третіх осіб, якщо вони залучені експедитором для виконання цього договору.
У розділі 2 Договору №51/1-2017 від 06.10.2017 передбачені обов'язки сторін.
Розділом 3 Договору №51/1-2017 від 06.10.2017 визначено порядок розрахунків.
Відповідно до п.3.1. Договору №51/1-2017 від 06.10.2017 ціни на послуги та порядок розрахунків за цим договором узгоджуються сторонами в заявках.
Розрахунки між замовником і перевізником здійснюються відповідно до діючого законодавства України не пізніше 5 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR чи ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт, податкових накладних.
Договір №51/1-2017 від 06.10.2017 підписано уповноваженими представниками замовника та перевізника, а також скріплено печатками.
У Договорі-заявці №8 від 13.12.2024 сторони погодили маршрут: Німеччина-Україна, найменування вантажу: комбайн зернозбиральний Claas Lexion 770 TT, загальна вага: 22 т, дата подачі автомобіля: 17.12.2024, спосіб завантаження: самозаїзд, вимоги до автомобіля: платформа, вантажовідправник: 06188 Landsberg, Kotbener str. 8, дата та адреса завантаження: на місці, митний перехід: Ягодин, адреса розмитнення: Рівне, адреса розвантаження: Тернопіль, страхування вантажу: CMR страхування, вартість перевезення: 4000,00 Євро, номер автомобіля та причепу: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR №00265707 від 17.12.2024 відправником вантажу є компанія CLAAS Vertriebsgesellschaft mbH (графа 1), одержувач вантажу: ТОВ «МАРІАН-АГРО» (графа 2), перевізник: ТОВ «ВестАвтоТрейд» (графа 16), вантаж: бувший у використанні комбайн зернозбиральний Claas Lexion 770 TT.
За змістом рахунку-фактури №В-00000804 від 18.12.2024, складеного на підставі договору №51/1-2017 від 06.10.2017, CMR №00265707 від 17.12.2024, вартість міжнародного транспортного перевезення Landsberg (Німеччина)-Ягодин (м/п) НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становить 140 000,00 грн., вартість міжнародного транспортного перевезення Ягодин (м/п)-Рівне-Тернопіль (Україна) НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становить 35 226,00 грн.
20.12.2024 з метою митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг на території України декларантом ТОВ «МАРІАН-АГРО» ФОП ОСОБА_1 подано до Рівненської митниці митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №24UA204020031254U0.
Позивач задекларував митну вартість товару в розмірі 4 672 008,00 грн., яка складається з ціни товару за договором в розмірі 4 532 008,00 грн. (або 104 000,00 Євро) та витрат на його доставку до митної території України - 140 000,00 грн.
Декларант обрав основний метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту.
У декларації митної вартості наведені розрахунки митних платежів, що підлягали сплаті за випуск товарів у вільний обіг на території України, зокрема: 0% мита на товари; 20% податку на додану вартість в розмірі 934 401,60 грн.
У графі 44 митної декларації типу ІМ 40 ДЕ №24UA204020031254U0 зазначено, що на виконання частини 1, 2 статті 53 МК України та на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом надано митному органу наступні документи: договір купівлі-продажу №58664 від 02.12.2024 (код документу 4100), додаток до договору купівлі-продажу №1 від 02.12.2024 (код документу 4103), платіжна інструкція про оплату товару №336 від 04.12.2024 (код документу 3001), інвойс №6069009321 від 16.12.2024 (код документу 0862), інвойс №6069009342 від 17.12.2024 (код документу 0380), пакувальний лист №3892677 від 17.12.2024 (код документу 0271), експортна декларація №24DE736249678059B0 від 17.12.2024 (код документу 9610), договір про міжнародне перевезення вантажів №51/1-2017 від 06.10.2017 (код документу m4301), рахунок-фактура щодо вартості перевезення №В-00000804 від 18.12.2024 (код документу 3004), міжнародна товаро-транспортна накладна №00265707 від 17.12.2024 (код документу 0730), фото товару від 20.12.2024 (код документу 9000).
За результатами розгляду декларації з поданими документами митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів, зокрема висновки про якісні та вартісні характеристики, виписку з бухгалтерської документації продавця, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати товару (SWIFT), заявку на перевезення до договору про міжнародне перевезення вантажів від 06.10.2017 №51/1-2017 та копію експортної декларації з числовим значенням вартості товару.
У листі за вих.20/12-5 від 20.12.2024 ТОВ «МАРІАН-АГРО» заперечив наявність розбіжностей в документах, поданих до митного оформлення та надав детальне пояснення з приводу визначення митної вартості товарів за основним методом. Також було зазначено, що для визначення митної вартості товару декларантом надані усі документи, які підтверджували ціну товару та його складові. Додатково позивачем надано банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати товару (SWIFT) та договір-заявку №8 від 13.12.2024 на перевезення вантажу.
Рівненська митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю товарів та 20.12.2024 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №204000/2024/000123/2, відповідно до якого визначену декларантом митну вартість товару у розмірі 107 212,70 Євро скориговано за резервним (шостим) методом, згідно підпункту «ґ» пункту 2 частини 1 статі 57 МК України, до 153 212,71 Євро.
В розділі 33 рішення №204000/2024/000123/2 від 20.12.2024 наведені підстави його прийняття. Зокрема в пункті 1 вказано, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не надано всіх документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р.;
2) подані до митного оформлення документи містять неточності:
відповідно до п. 2.1. Додатку від 02.12.2024 №1 до Договору купівлі-продажу від 02.12.2024 № 56864 покупець здійснює 100% оплату згідно цього ж додатку, однак в графі 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024 № 336, банківського платіжного документу (SWIFT) від 04.12.2024 реквізити Додаткової угоди відсутні;
відповідно до п. 1.2. Договору про міжнародне перевезення вантажів від 06.10.2017 №51/1-2017 укладеного між ТОВ «МАРІАН-АГРО» та ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» заявка є невід'ємною частиною договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення. Додатково надана договір-заявка від 13.12.2024 №8 не містить посилання на Договір про міжнародне перевезення вантажів від 06.10.2017 №51/1-2017 укладеного між ТОВ «МАРІАН-АГРО» та ТОВ «ВестАвтоТрейд»;
в копії митної декларації країни відправлення від 17.12.2024 № 24DE736249678059B0 відсутні реквізити контракту та інвойсу, відповідно до якого здійснюється поставка, умови INCOTERMS, а також відсутнє числове значення вартості товару. Копія митної декларації країни відправлення не містить жодних відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec.europa.eu).
Вказані обставини, на думку Рівненської митниці, свідчать про незаявлення декларантом повних відомостей про усі складові митної вартості товарів, передбачених частиною десятою статті 58 МК України.
Також, в пункті 2 оскаржуваного рішення митний орган зазначає, що володіє ціновою інформацією про вартість схожого за характеристиками комбайну (за маркою, моделлю, роком виготовлення, кВт) за рівнем вартості 150 000,00 Євро, згідно цінової інформації відкритого інтернет ресурсу www.agronetto.com.ua та вартості транспортування згідно з рахунком-фактурою від 18.12.2024 №В-00000804 у розмірі 140 000,00 грн.
Митну вартість товару визначено на підставі інформації про вартість схожого за характеристиками комбайну (за маркою, моделлю, роком виготовлення, кВт) за рівнем вартості 150 000,00 Євро, згідно цінової інформації відкритого інтернет ресурсу www.agronetto.com.ua та вартості транспортування згідно з рахунком-фактурою від 18.12.2024 №В-00000804 у розмірі 140 000,00 грн.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 153 212,71 Євро, (150 000,00 Євро + 140 000,00 грн./43,577 грн./євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 6 676 550,26 грн (153 212,71 Євро * 43,577 грн./євро).
У зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару у митному оформленні товарів за поданою декларацією №24UA204020031254U0 від 20.12.2024 відмовлено, про що відповідачем складено картку відмови № UA204020/2024/000888.
20.12.2024 декларантом ТОВ «МАРІАН-АГРО», з урахуванням митної вартості товару визначеної у рішенні №204000/2024/000123/2 від 20.12.2024, подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №24UA204020031354U8.
У графі 43 декларації зазначений порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався декларантом (основний) та порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом (резервний).
Коригування митної вартості товару зумовило донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 400 908,45 грн., що відображено в графі «Подробиці розрахунків» митної декларації типу ІМ 40 ДЕ №24UA204020031354U8 від 20.03.2024.
Не погоджуючись з рішеннями митного органу про коригування митної вартості імпортованих товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог частини другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень частини третьої статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.
Так, наведені норми законодавства зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.
При цьому, позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.
Щодо доводів митного органу про те, що відповідно до п.2.1. Додатку від 02.12.2024 №1 до Договору купівлі-продажу від 02.12.2024 №56864 покупець здійснює 100% оплату згідно цього ж додатку, однак в графі 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024 №336, банківського платіжного документу (SWIFT) від 04.12.2024 реквізити Додаткової угоди відсутні, суд вказує таке.
Матеріалами справи підтверджується, що 02.12.2024 між Німецькою компанією «CLAAS Vertriebsgesellschaft mbH Gebrauchtmaschinen-zentrum» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРІАН-АГРО» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №58664.
У параграфі 1 Договору №58664 від 02.12.2024 сторони передбачили, що продавець продає, а покупець купує прибиральні машини, обладнання та комплектуючі частини фірми «CLAAS» відповідно до додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.
За змістом параграфу 3 Договору №58664 від 02.12.2024 ціни на машини, обладнання та запасні частини, що підлягають постачанню за цим договором, встановлюються в Євро і розуміються на умовах FCA-06188 Landsberg, Німеччина автотранспортом (INCOTERMS 2000), включаючи експортне пакування, маркування.
Ціни, обсяг поставки, загальна вартість та умови платежу з предметів поставки наведені в додатках, що є його невід'ємною частиною і діють протягом усього терміну дії цього договору, якщо сторонами не досягнуто інших домовленостей.
02.12.2024 сторонами підписано Додаток №1 від 02.12.2024 до договору та узгоджено машини та комплектуючі частини, які будуть поставлені за його умовами:
зернозбиральний комбайн виробництва фірми CLAAS LEXION 770TT, вживаний, у частково розібраному стані для транспортування, №С6601115, 2015 рік виготовлення, напрацювання 2843 м.т., митний код 8433510, вартість - 104 000,00 Євро;
зернова жатка, вживана, CLAAS VARIO 1230, 2015 р.в., серії №52901943, митний код 84339000, вартість - 23 000,00 Євро;
транспортний візок, вживаний, CLAAS, серійний № 52103056, вартістю 2000,00 Євро.
Загальна вартість FCA-06188 Landsberg/зі складу Ландсберг становить 129 000,00 Євро.
У пункті 2 Додатку №1 від 02.12.2024 сторонами узгоджено, що оплата за предмет договору провадиться в євро наступним чином: покупець здійснює 100% оплату товару у розмірі 129 000 EUR до 15.12.2024.
04.12.2024 платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04.12.2024 покупець оплатив продавцю повну вартість товару у розмірі 129 000,00 Євро. Призначення платежу: Договір №58664 від 02.12.2024.
16.12.2024 продавцем складено інвойс №6069009321 на поставку покупцю вживаної жатки моделі CLAAS V1230, 2015 року випуску та вживаного транспортного візка моделі CLAAS TRANSPORTWAGEN 12,3м, 2015 року випуску. Загальна сума інвойсу - 25 000,00 Євро.
17.12.2024 продавцем складено інвойс №6069009342 на поставку вживаного зернозбирального комбайну моделі CLAAS LEXION 770 TERRA TRAC, 2015 року випуску. Загальна сума інвойсу - 104 000,00 Євро.
Суд зазначає, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.12.2024 №336 та банківський платіжний документ (SWIFT) від 04.12.2024 містять призначення платежу: Договір №58664 від 02.12.2024.
Додаток №1 від 02.12.2024 складений на виконання договору №58664 від 02.12.2024 та є його невід'ємною частиною, що підтверджується змістом параграфу 1 договору від 02.12.2024 №56864.
Отже, суд приходить до висновку, що платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04.12.2024 №336 та додатково наданим банківським платіжним документом (SWIFT) від 04.12.2024 підтверджується оплата зернозбирального комбайну CLAAS LEXION 770TT, зернової жатки CLAAS VARIO 1230 та транспортного візку CLAAS.
Також суд зазначає, що Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216 у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 №189), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601 (надалі - Порядок №216): 1) установлює загальні вимоги Національного банку України до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг (далі - користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції»; 2) визначає обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення; 3) установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах та здійснення надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів в іноземній валюті та банківських металів на рахунках користувачів; 4) установлює порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів в іноземній валюті або банківських металах.
Пунктом 15 розділу ІІ Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.
Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду, викладені у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що надана Договір-заявка від 13.12.2024 №8 не містить посилання на Договір про міжнародне перевезення вантажів від 06.10.2017 №51/1-2017 укладеного між ТОВ «МАРІАН-АГРО» та ТОВ «ВестАвтоТрейд», суд вказує наступне.
Судом встановлено, що перевезення вантажу на територію України здійснювалося на підставі Договору №51/1-2017 від 06.10.2017, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд».
Відповідно до п.1.1 Договору №51/1-2017 від 06.10.2017 у відповідності до умов цього договору замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок замовника, а замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.
У п.1.2 Договору №51/1-2017 від 06.10.2017 передбачено, що заявка є невід'ємною частиною цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, в саме найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та адреса відправника та одержувача вантажу, напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункти перетинання кордону України, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім'я, по батькові водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження і розвантаження або строк виконання перевезення, розмір оплати (що включає плату експедитору та вартість послуг третіх осіб, якщо вони залучені експедитором для виконання цього договору.
Договір №51/1-2017 від 06.10.2017 підписано уповноваженими представниками замовника директором ТОВ «МАРІАН-АГРО» Матичаком П.Є. та перевізника директором ТОВ «ВестАвтоТрейд» Самойлічом А.І., а також скріплено печатками.
У Договорі-заявці №8 від 13.12.2024 сторони погодили маршрут: Німеччина-Україна, найменування вантажу: комбайн зернозбирайльний Claas Lexion 770 TT, загальна вага: 22 т, дата подачі автомобіля: 17.12.2024, спосіб завантаження: самозаїзд, вимоги до автомобіля: платформа, вантажовідправник: 06188 Landsberg, Kotbener str. 8, дата та адреса завантаження: на місці, митний перехід: Ягодин, адреса розмитнення: Рівне, адреса розвантаження: Тернопіль, страхування вантажу: CMR страхування, вартість перевезення: 4000,00 Євро, номер автомобіля та причепу: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Договір-заявку №8 від 13.12.2024 також підписано уповноваженими представниками замовника директором ТОВ «МАРІАН-АГРО» Матичаком П.Є. та перевізника директором ТОВ «ВестАвтоТрейд» Самойлічом А.І., а також скріплено печатками.
Суд наголошує, що заявка на автоперевезення є документом, що складається у довільній формі, тому викладення його у редакції поданій позивачем не є розбіжностями в документах.
Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 у судовій справі №804/4019/17 дійшов наступного правового висновку: «…Доводи відповідача щодо розбіжностей та невідповідності форми заявки на перевезення вантажу морським транспортом зразку наведеному у доповненні №2 до договору транспортного експедирування від 21.07.2010 2107/10 суд оцінює критично, оскільки заявка не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом та не обґрунтовує неможливість визначення митної вартості товарів за першим методом внаслідок цієї обставини…».
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 09.07.2020 у справі №804/3901/17, яка відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.
Суд вказує, що заявка на транспортне перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе експедитором зобов'язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів, відтак така не є документом, що підтверджує числове значення вартості транспортних послуг.
Важливим є те, що в ст.53 МК України, в якій наведено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, відсутня заявка чи будь-які інші проміжні документи.
При цьому згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім того, відповідно до товарно-транспортної накладної CMR №00265707 від 17.12.2024 відправником вантажу є компанія CLAAS Vertriebsgesellschaft mbH (графа 1), одержувач вантажу: ТОВ «МАРІАН-АГРО» (графа 2), перевізник: ТОВ «ВестАвтоТрейд» (графа 16), вантаж: бувший у викорстанні комбайн зернозбирайльний Claas Lexion 770 TT.
За змістом рахунку-фактури №В-00000804 від 18.12.2024, складеного на підставі договору №51/1-2017 від 06.10.2017, CMR №00265707 від 17.12.2024, вартість міжнародного транспортного перевезення Landsberg (Німеччина)-Ягодин (м/п) НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становить 140 000,00 грн., вартість міжнародного транспортного перевезення Ягодин (м/п)-Рівне-Тернопіль (Україна) АС9978ВТ/ НОМЕР_2 становить 35 226,00 грн.
З огляду на викладене, Договір №51/1-2017 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.10.2017, Договір-заявка №8 від 13.12.2024, рахунок-фактура №В-00000804 від 18.12.2024 та CMR №00265707 від 17.12.2024 кореспондуються між собою та підтверджують таку складову митної вартості як вартість перевезення вантажу до митної території України в сумі 140 000,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач належним чином підтвердив розмір понесених витрат на транспортування товару поза межами території України, з наданих як до митного органу, так і до суду, документів вбачається, який товар перевозився, за яким маршрутом, хто здійснював перевезення, вартість транспортних витрат заявлених декларантом для митного оформлення.
Отже, твердження митного органу в цій частині також є спростованими.
Щодо доводів митного органу про те, що в копії митної декларації країни відправлення від 17.12.2024 №24DE736249678059B0 відсутні реквізити контракту та інвойсу, відповідно до якого здійснюється поставка, умови INCOTERMS, а також відсутнє числове значення вартості товару, суд зазначає таке.
Суд наголошує, що експортна декларація відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України є лише додатковим документом, який при його наявності може бути поданий декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.
Отже, відсутність у поданій декларації №17.12.2024 №24DE736249678059B0 відміток митниці чи даних про контракт не впливає на митну вартість товару.
Щодо доводів митного органу про те, що внаслідок перевірки наданої копії митної декларації від 17.12.2024 №24DE736249678059B0 встановлено її відсутність в базі митних декларацій ЄС (www.ec.europa.eu), суд вказує таке.
Порядок заповнення митних декларацій країн-походження (експортних митних декларацій) врегульований законодавством Європейського Союзу. Проходження товару через митний кордон Євросоюзу за експортними митними деклараціями є підтвердженням належного оформлення та заповнення граф даного документу з точки зору законодавства Європейського Союзу.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що митна декларація країни відправлення не передбачена частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, як документ, що підтверджує митну вартість.
Отже, зазначена митним органом підстава жодним чином не впливає на ціну заявленого товару чи її формування, відповідно не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.
З огляду на викладене, суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.
Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
Правові висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, від 19.02.2025 у справі №1.380.2019.002530, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що в ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України.
Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, від 26.06.2024 у справі № 1.380.2019.002240, від 27.02.2025 у справі №300/784/24, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.
На переконання суду відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону.
Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України підстав для витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №204000/2024/000123/2 від 20.12.2024 відповідачем зазначено, що володіє ціновою інформацією про вартість схожого за характеристиками комбайну (за маркою, моделлю, роком виготовлення, кВт) за рівнем вартості 150 000,00 Євро, згідно цінової інформації відкритого інтернет ресурсу www.agronetto.com.ua.
В розглядуваному випадку митним органом ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, ні у відзиві на позовну заяву не наведено пояснень з приводу застосування резервного (шостого) методу, а є лише загальне посилання на наявність цінової інформації з Інтернет ресурсу www.agronetto.com.ua.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації сайту www.agronetto.com.ua, оскільки порядок використання його даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Крім того, вказана на цьому сайті вартість є ціною пропозиції, а не ціною продажу. Фактично відповідач протиставив відомості документів, виданих у встановленому порядку у зв'язку із виконанням сторонами договірних умов тим, які не мають офіційного характеру.
Більше того, відповідач не надав суду інформацію з сайту www.agronetto.com.ua, яку ним було використано для коригування митної вартості оцінюваного товару, при тому, що суд вказував на обов'язок суб'єкта владних повноважень надати усі документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Водночас у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що не відповідають встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.
Отже, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9041,63 грн.
З огляду на те, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці сплачений позивачем судовий збір у розмірі 9041,63 грн.
Також, позивач просить суд стягнути на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини дев'ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду документи: копія Договору про надання правничої допомоги від 23.12.2024; копія Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 23.12.2024; копія Додатку №2 до Договору про надання правничої допомоги від 23.12.2024; копія Акту передачі-прийняття правничої допомоги від 27.05.2025; копія Рахунку №7 від 27.05.2025.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 (справа №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/20) судова колегія зазначила, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів, а не адвокатів.
Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатом правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи.
Заявлені у заяві про розподіл судових витрат вимоги позивача щодо повернення йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 гривень ґрунтуються на тому, що згідно з актом передачі-прийняття наданої правничої допомоги від 27.05.2025 та згідно розрахунку вартості послуг замовнику (клієнту) надані такі послуги: надання юридичних консультацій; вивчення та здійснення юридичної оцінки наданих змовником документів; формування та узгодження з клієнтом правової позиції по захисту його прав, визначення підстав та обґрунтування позовних вимог; детальний аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини сторін; підготовка та подання до Рівненського окружного адміністративного суду позовної заяви.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами віднесена судом першої інстанції на підставі статті 12 КАС України до справ незначної складності, а тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала середнього обсягу юридичної роботи (проте не надмірного, значного).
При цьому, суд враховує й правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, згідно із якою суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, з огляду на встановлені обставини з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання суду розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню становить 7000,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000123/2 від 20.12.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000888 від 20.12.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІАН-АГРО» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 9041,63 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 серпня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІАН-АГРО" (вул. Чорновола, 2,с. Плотича (Тернопільський),Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,47704, ЄДРПОУ/РНОКПП 40843201)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя У.М. Нор