13 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8741/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супрун Є.Б., в ході підготовки до розгляду справи №440/8741/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
24.06.2025 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести нарахування та відновити ОСОБА_1 таку щомісячну доплату з 30.12.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №480/8403/24 здійснив перерахунок пенсії позивача, проте зупинив з цього моменту виплату щомісячної доплати до пенсії 2000,00 грн, запроваджену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, що, на думку позивача, порушує суть гарантій соціального захисту пенсіонера.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Після усунення позивачем недоліків ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Однак в ході підготовки справи до судового розгляду суд з'ясував, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як свідчить зміст позовної заяви, відповідачем у справі позивач визначив Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013; вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009).
Сам позивач, ОСОБА_1 , вказав своєю адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим в матеріалах справи відсутні будь-які офіційні документальні відомості про зареєстроване місце проживання / перебування ОСОБА_1 .
На запит суду до Єдиного державного демографічного реєстру за прізвищем, ім'ям та ідентифікаційним кодом позивача надано відповідь №1656611 від 11.08.2025, відповідно до якої за вказаними параметрами особу не знайдено.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України, адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Поняття "підсудність" розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І КАС України, як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані положеннями статей 25 - 30 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Для застосування положень частини першої статті 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 КАС України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу зазначених правових норм випливає висновок про те, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Отже, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Тоді такий спір може бути розглянутий адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Крім того, законодавець, надаючи право позивачу альтернативної підсудності на подачу до суду позову, пов'язує таке право вибору з урахуванням зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування чи знаходження цієї особи-позивача.
Відповідно до статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (надалі - Закон №1382-IV), у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Статтею 2 Закону №1382-IV визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 05.11.2021 №1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (надалі - Закон №1871-IX), особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
За приписами ст. 2 Закону №1871-IX, реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 5 Закону №1871-IX, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Згідно з пп. 1 - 3 ч. 2 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1871-IX, місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до:
1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки;
2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон;
3) витягу з реєстру територіальної громади.
Позивач не надав суду офіційних відомостей, що підтверджують факт декларування / реєстрації місця проживання (перебування) останнього за вказаною ним адресою фактичного місця проживання та будь-яких інших доказів про реєстрацію свого місця проживання на території Полтавської області.
Відтак позивачу необхідно надати докази зареєстрованого місця проживання чи перебування для перевірки судом питання про те, чи подано позовну заяву з дотриманням правил територіальної підсудності.
За таких обставин позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк на усунення недоліків 5 днів з дня отримання повідомлення про цю ухвалу та роз'яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду доказів зареєстрованого місця проживання / перебування ОСОБА_1 на території Полтавської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Б. Супрун