11 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/7661/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України , в якій просить:
- визнати протиправним і скасувати пункт 3 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 квітня 2025 року №16/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 16 серпня 2023 року внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 16 серпня 2023 року внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та в Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 16 серпня 2023 року внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, з посиланням на те, що ОСОБА_1 у 2023 році під час чергового переогляду групу інвалідності та її причинний зв'язок залишено без змін, тому він не має права на доплату одноразової грошової допомоги. Проте, позивачем зазначено, що виплата ОГД при отриманні другої групи інвалідності внаслідок травми, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, яка передбачена ст.ст.97-100 ЗУ «Про Національну поліцію», отримана у 2019 році, взагалі не пов'язана з виплатою ОГД внаслідок встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок тих же причин під час служби в ЗСУ у 2023 році. Встановлення другої групи інвалідності у 2023 році відбулося зовсім з іншого нещасного випадку - поранення під час виконання бойового завдання в ЗСУ, з іншого діагнозу (захворювання), іншої отриманої травми, що є окремою правовою підставою отримання ОГД згідно ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 . Більше того, отримана виплата ОГД в поліції проведена на підставі ст. ст. 97-100 ЗУ «Про Національну поліцію», а виплата ОГД в ЗСУ регулюється зовсім іншим законом - Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
2. Стислий зміст заперечень відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с. 60 - 66/ проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, вказуючи, що Комісія встановила, що позивач вже отримав ОГД за встановлення ІІ групи інвалідності від органів Національної поліції у 2019 році, тому Комісія застосувала пряму норму пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), яка чітко регулює випадки, коли після первинного встановлення інвалідності відбувається повторний огляд. Оскільки за результатами повторного огляду у 2023 році позивачу не було встановлено вищу групу інвалідності (група залишилась ІІ), підстави для призначення ОГД у більшому розмірі (доплати) були
відсутні. Відповідач наголошував, що право на ОГД, передбачене як Законом № 2011-ХІІ для військовослужбовців, так і Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII для поліцейських, має спільну правову природу та мету - надання одноразової державної фінансової підтримки особі у зв'язку з настанням соціального ризику (втрати працездатності) під час виконання обов'язків публічної служби. Хоча адміністрування цих виплат покладено на різні відомства (Міноборони, МВС), джерелом фінансування є Державний бюджет України. Це єдиний компенсаційний механізм держави, а не сукупність незалежних відомчих фондів. Загальний принцип уникнення подвійних виплат ілюструється також нормою пункту 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, яка встановлює, що якщо особа одночасно має право на ОГД за цим Законом та іншими актами, виплата здійснюється за однією з підстав за її вибором.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 56/.
30.06.2025 судом зареєстровано відповідь на відзив, сформовану в системі «Електронний суд» 27.06.2025, в якій позивач підтримав позовні вимоги та просив відхилити доводи відповідача, наведені у відзиві, наголошуючи, що статуси особи з інвалідністю, отримані позивачем у 2019 та у 2023, є різними за причиною їх отримання, за нещасними випадками, що сталися під час служби у різних відомствах, різні за характером ушкоджень, різні захворювання настали у позивача внаслідок різних нещасних випадків, тому твердження у відзиві про продовження Довідкою МСЕК від 2023 року статусу особи з інвалідністю ІІ групи, встановленого у 2019 році, не відповідає дійсності.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.08.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 24.07.2019 - у Національній поліції, про що свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 /а.с. 27/.
21.07.2015 із позивачем стався нещасний випадок при виконанні службових обов'язків, про що складено Акт № 51 про нещасний випадок /а.с. 28 - 29/.
Згідно із свідоцтвом про хворобу № 144/С від 26.06.2019, складеним медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області», позивача визнано непридатним до служби в поліції, встановлено, що травма отримана під час виконання службових обов'язків у період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, захворювання - пов'язане з проходженням служби в поліції /а.с. 31 - 32/.
З 10.09.2019 позивачу встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з травмою, отриманою під час виконання службових обов'язків у період участі в антитерористичній операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і охорони незалежності , суверенітету та територіальної цілісності України, про що свідчить довідка МСЕК серії АВ № 0070593 від 30.09.2019 /а.с. 31, зворотній бік/.
Довідкою ГУНП в Полтавській області від 11.09.2024 № 7898-2024 засвідчено, що ОСОБА_1 призначено і виплачено ГУНП в Полтавській області одноразову грошову допомогу 23.06.2018 в сумі 112 000 грн у разі часткової втрати працездатності та 24.12.2019 в сумі 464300 грн у разі встановлення ІІ групи інвалідності, відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» /а.с. 33/.
25.02.2022 позивача мобілізовано у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022. З 25.02.2022 по 16.08.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_3 /а.с. 44 - 48/.
Під час проходження військової служби 23.01.2023 позивач отримав травму - «мінно-вибухова травма, проникаюче корнеосклеральне поранення з випадінням внутрішньоочних оболонок, гіфема, травматична катаракта, ВОСТ, гемофтальм лівого ока», про що складено довідку про обставини травми від 15.05.2023 № 402 /а.с. 50/.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ 3№ 114206 ОСОБА_1 за результатами повторного огляду 07.09.2023 встановлено з 16.08.2023 другу групу інвалідності безстроково у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини /а.с. 51/.
Листом від 10.10.2024 № 981/9/1/1637/С ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано на ім'я директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , із заявою ОСОБА_1 та іншими документами /а.с. 86 - 94/. Зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
Розглянувши подані документи, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 солдату у відставці ОСОБА_1 , якого 16.08.2023 звільнено з військової служби та 10.09.2019 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов'язків у період участі в антитерористичній операцій, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, на підставі довідки МСЕК серія АВ № 0070593 від 10.09.2019, а 16.08.2023 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААГ № 114206 від 16.08.2023.
Відповідне рішення знайшло відображення у пункті 3 протоколу засідання Комісії від 04.04.2025 № 16/в, затвердженому тимчасово виконуючим обов'язки державного секретаря Міністерства оборони України 09.04.2025 /а.с. 95/.
Рішення мотивоване тим, що зважаючи на те, що ОСОБА_1 в 2023 році під час чергового переогляду групу інвалідності та її причинний зв'язок залишено без змін, він не має права на доплату одноразової грошової допомоги. Одноразову грошову допомогу призначено та виплачено через органи Національної поліції України в сумі 576300 грн, що підтверджується довідкою начальника управління ФЗтаБО ГУНП Полтавської області від 11.09.2024 № 7898-2024.
Не погодившись із пунктом 3 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 квітня 2025 року №16/в, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі Закон № 2011-XII) (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
За змістом абзаців 1 - 3 пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв'язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).
У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Пунктом 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
За приписами пунктів 6, 10 статті 16- 3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 714) затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку № 975 визначено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Відповідно до підпункту 1 пункту 17 Порядку № 975 у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі:
400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 19 Порядку № 975 якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Пунктом 22 Порядку № 975 передбачено, що призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до пункту 31 Порядку № 975 якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Порядком, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Спірним правовим питанням у справі, що розглядається, є правомірність відмови відповідачем у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, якому первинно встановлено інвалідність ІІ групи 10.12.2019 внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов'язків у період участі в антитерористичній операцій, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та надалі 16.08.2023 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок іншої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Суд бере до уваги, що пунктом 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
У постанові від 16.04.2019 у справі № 822/975/18 Верховний Суд дійшов до висновку, що факт отримання грошової допомоги (компенсаторних виплат) позбавляє особу можливості у майбутньому повторно претендувати на отримання такого ж виду соціальної допомоги, як одноразова грошова допомога відповідно до інших законів, зокрема, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зазначений правовий висновок також підтриманий Верховним Судом у постанові від 02.03.2023 у справі № 580/2611/19, від 06.12.2023 у справі № 2340/5043/18.
Суд враховує, що статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII , у редакції, чинній на час встановлення позивачу первинно інвалідності ІІ групи) передбачалось, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (пункт 3 частини 1 статті 97) .
За приписами пункту 3 частини 1 статті 99 Закону № 580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, зокрема, у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності:
а) I групи - 400 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
б) II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
в) III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Отже, Законом України «Про Національну поліцію» було передбачено для поліцейських право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, так і Законом № 2011-ХІІ для військовослужбовців визначено право на одноразову грошову допомогу у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, а саме, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІI групи - у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Суд погоджується із доводами відповідача, що право на одноразову грошову допомогу, передбачене як Законом № 2011-ХІІ для військовослужбовців, так і Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII для поліцейських, має спільну правову природу та мету - надання одноразової державної фінансової підтримки особі у зв'язку з настанням соціального ризику (втрати працездатності) під час виконання обов'язків публічної служби і хоча адміністрування цих виплат покладено на різні відомства (Міноборони, МВС), джерелом фінансування є Державний бюджет України. З метою уникнення подвійних виплат нормою пункту 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що якщо особа одночасно має право на ОГД за цим Законом та іншими актами, виплата здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Виходячи з положень пункту 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, викладених вище висновків Верховного Суду, суд констатує, що позивач, який після встановлення з 10.09.2019 другої групи інвалідності у зв'язку з травмою, отриманою під час виконання службових обов'язків у період участі в антитерористичній операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і охорони незалежності , суверенітету та територіальної цілісності України, про що свідчить довідка МСЕК серії АВ № 0070593 від 30.09.2019 /а.с. 31, зворотній бік/, отримав одноразову грошову допомогу 24.12.2019 в сумі 464300 грн відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджено довідкою ГУНП в Полтавській області від 11.09.2024 № 7898-2024 /а.с. 33/, таким чином реалізував право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ІІ групи інвалідності, тому правові підстави для призначення йому повторно одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв'язку із визнанням особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок іншої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, відсутні.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що встановлення другої групи інвалідності у 2023 році відбулося зовсім з іншого нещасного випадку - поранення під час виконання бойового завдання в ЗСУ, з іншого діагнозу (захворювання), іншої отриманої травми, що є окремою правовою підставою отримання ОГД згідно ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Суд наголошує, що Закон № 2011-ХІІ пов'язує підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги саме із встановленням військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), а не з кожним фактом отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва).
Суд зауважує, що в силу вимог абзацу 1 пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Таким чином, Законом передбачено лише право на отримання військовослужбовцем одноразової грошової допомоги в більшому розмірі (з урахуванням раніше виплачених сум) за наявності двох альтернативних умов, а саме, встановлення вищої групи інвалідності після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) або зміна її причинного зв'язку.
При цьому законодавцем чітко обумовлено, що така інвалідність може бути встановлена у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв.
У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, також зроблено висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Наведена правова позиція щодо права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, яка виплачується з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги узгоджується з висновками, сформульованими Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 та Верховним Судом у постанові від 08.04.2024 у справі №240/512/22.
Зважаючи на те, що під час повторного огляду 16.08.2023 органом МСЕК групу інвалідності позивачу залишено без змін (ІІ група), а зміна формулювання причинного зв'язку не дає права позивачу на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Суд критично оцінює посилання позивача на висновки у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 240/21783/21, оскільки правовідносини у вказаній справі не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, тому відповідні висновки не є релевантними для цієї справи.
Отже, суд приходить до висновку, що пункт 3 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 квітня 2025 року №16/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 16 серпня 2023 року внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий з урахуваннях усіх істотних обставин, а тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а відповідні позовні вимоги та похідні від них вимоги не підлягають задоволенню.
За наведених обставин у позові ОСОБА_1 належить відмовити у повному обсязі.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України ( пр-т Повітряних Сил, 6, м. Київ, Київська область, 03168, код ЄДРПОУ 00034022 ) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол