. 13 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4395/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії пов'язаного з захистом Батьківщини;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії пов'язаного з захистом Батьківщини.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із відсутністю конкретизації періоду щодо якого сформульовані позовні вимоги, а саме виплати додаткової винагороди, недоліки запропоновано усунути шляхом подання до суду позовної заяви з уточненими позовними вимогами відповідно до приписів КАС України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 позовну заяву (з урахуванням уточнень) прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду відзиву на позовну заяву відповідач не надав.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 у березні 2022 року мобілізований на військову службу до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту мобілізації і по сьогодні проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Як свідчать матеріали справи, 14 серпня 2024 року ОСОБА_1 знаходився на місці служби, виконуючи покладені на нього командуванням обов'язки, проводив роботу по монтажу роздавальної коробки на перекачувальній станції пального ПСГ-60 (автомобіль ЗІЛ-130), що передбачає знаходження осіб, що здійснюють монтаж роздавальної коробки, під автомобілем. Близько 17 години 00 хвилин під час оголошення «РАКЕТНА НЕБЕЗПЕКА» по місцю дислокації військової частини НОМЕР_1 військами російської федерації було завдано ракетного удару. В зв'язку з неможливістю ОСОБА_1 одразу покинути місце роботи, оскільки це могло привести до падіння роздавальної коробки на іншого військовослужбовця та завдати травм, по завершенню часткової фіксації роздавальної коробки, позивач негайно направився в укриття, яке знаходилось на відстані 60 метрів, але під час слідування до укриття був уражений уламками ракети ворожої ракети, внаслідок чого отримав мінно-вибухову травму, травматичний шок, ВОНП правої гомілки з багатоуламковим переломом кісток гомілки в н/з та об'ємним дефектом м'яких тканин по передній поверхні гомілки. Травматичне пошкодження м'язів - розгиначів правої стопи, великого пальця та пальців стопи. ВОСП м'яких тканин правого плеча та правої гомілки.
Відповідно до довідки про обставини поранення №217 від 12.10.2024 року, вищевказана травма отримана при переміщенні до місць укриття при виконанні службових обов'язків внаслідок ракетного удару, та не пов'язана з вчиненням адміністративного, кримінального та дисциплінарного правопорушення, які б стали причинами умисного заподіяння собі тілесних ушкоджень. Був без ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.12.2024 року № 6866, поранення кваліфікується як тяжке, поранення так - пов'язане з захистом Батьківщини.
Після отримання поранення, тобто з 14 серпня 2024 року і по день подачі позову, позивач безперервно перебуває на лікуванні в стаціонарі різних медичних установ або у відпустці за рішенням ВЛК в зв'язку з пораненням, зокрема: у період з 14.08.24 до 05.11.24 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах; з 06.11.24 до 05.12.24 перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за постановою ВЛК; з 06.12.24 до 22.12.24 перебував на стаціонарному лікуванні; 23.12.24 проходив огляд у Головному віськово-медичному клінічному центрі Центральний клінічний госпіталь ДПСУ; з 24.12.24 до 15.01.25 перебував на стаціонарному лікуванні; 16.01.25 - проходив медичний огляд у військовій частині НОМЕР_2 та отримував там направлення для подальшого стаціонарного лікування; з 17.01.25 по день подачі позову перебуває на стаціонарному лікуванні. Вищевказані факти підтверджуються документами, наявними в матеріалах справи.
14.12.2024 позивач звернувся до відповідача з рапортом про здійснення перерахунку та подальшої виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 за час перебування на лікуванні з 14.08.2024.
Листом відповідача від 19.12.2024 №870/4557 було повідомлено позивача про відстуність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової грошової винагороди за період , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині 2 статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 4 статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах зазначені умови дотримані та підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також виписками із медичної карти стаціонарного хворого, довідками-виписками із історії хвороби стаціонарного хворого, свідоцтвом про хворобу.
Водночас суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 16.05.2024 у справі №520/16191/23.
З матеріалів справи встановлено, що з 14.08.2024 р. по 15.08.2024 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Головному війсково-медичному клінічному центрі Державної прикордонної служби України, що підтверджується копію виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 8554.
Для подальшого лікування позивач був переведений на стаціонарне лікування до Поліклініки ЗСУ, що підтверджується копію виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого відділення травматології та ортопедії № 299/231. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 15.08.2024 по 05.11.2024.
Відповідно до довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2024 №6207 визначено необхідність відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 06.12.2024 № 6866 позивача направлено на лікування до Лубенському підрозділі КП "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради".
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1080, позивач з 06.12.2024 по 22.12.2024 проходив лікування в Лубенському підрозділі КП "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради".
Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 23.12.2024 Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України направлений до Військової частини НОМЕР_2 для проходження ВЛК.
Відповідно до довідки ВЛК ВЧ НОМЕР_2 від 24.12.2024 №7242 встановлено, що позивач потребує тривалого лікування протягом 120 днів у Лубенському підрозділі КП "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради".
З 24.12.2024 по 20.01.2025 проходив стаціонарне лікування у Лубенському підрозділі КП "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради", що підтверджується виписками №1080 від 15.01.2025, №170 від 20.01.2025.
з 20.01.2025 по 30.01.2025 проходив стаціонарне лікування у Головному військово-медичному клінічному центрі Державної прикордонної служби України, відповідно до виписки №252/25.
З 31.01.2025 по 31.03.2025 проходив стаціонарне лікування у Лубенському підрозділі КП "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради", що підтверджується виписками №277 від 10.02.2025, №350 від 03.03.2025, № 524 від 31.03.2025.
Відповідно до довідки №1310/132 від 09.04.2025 Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України , зазначено, що ОСОБА_1 з 31.03.2025 по теперішній час (дату видачі довідки - 09.04.25) перебуває на стаціонарному обстеженні і лікуванні у відділенні ортопедії та травматології клініки хірургії ГВМКГ (ЦКГ) ДПСУ .
Враховуючи те, що позивач після сплину чотирьох місяців перебування на лікуванні продовжив лікування, а також за висновком ВЛК та вище зазначених наказів, знаходився у відпустці для лікування після тяжкого поранення та на лікуванні, суд прийшов до висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК з 14.08.2024 по 03.04.2025.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 14.08.2024 по 03.04.2025; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 14.08.2024 по 03.04.2025 збільшеної до 100 000 грн на місяць
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 14.08.2024 по 03.04.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 14.08.2024 по 03.04.2025, збільшеної до 100 000 грн на місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова