Справа № 420/6449/25
13 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_2 03.03.2025 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії «перехід на інший вид пенсії» за №15595006632 від 05.02.2025 року.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ЄДРПОУ 20551088, зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOKПП НОМЕР_1 , до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби з 27.03.1995 року по 27.01.2025.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ЄДРПОУ 20551088, призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOKПП НОМЕР_1 , пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, Закону України №889-VIII від 10.12.2015p, на підставі заяви від 10.01.2025 року, та здійснити пп перерахунок та виплату з 30 січня 2025 року виходячи із 60% від ycix сум оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, надбавки за виконання особливо важливої роботи, місячної премії, інших виплат, відображених у довідках, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області: №33/15-32-10-02-12 від 29.01.2025 року, №34/15-32-10-02-12 від 29.01.2025 року з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.01.2025 року він звернувся до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо перерахунку «перехід на інший вид пенсії», а саме на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу». Після реєстрації його заява відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. За результатами розгляду його заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято Рішення №15595006632 від 05.02.2025 року про відмову в перерахунку пенсії «перехід на інший вид пенсії», а саме на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу», у зв'язку із не зайняттям посади державної служби станом на 01.05.2016 року. Рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №15595006632 від 05.02.2025 року вважає протиправним, оскільки останнім без належних підстав не було зараховано до стажу державної служби період перебування на посадах з 27.03.1995 року по 27.01.2025 рік в органах державної податкової служби.
Відповідач з поданим позовом не погодився. У поданому до суду відзиві вказує, що розпорядженням КМУ від 12.09.1997 № 503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових адміністрацій і державних податкових Інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання згідно із статтею 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України "Про державну службу", КМУ не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Тобто періоди роботи у державній податковій службі на посадах за якими 1 присвоюється спеціальне звання, до 20 річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховується. Заначає, що станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-УІІІ) державну службу не проходив, а відтак застосування при розрахунку пенсії державного службовця зазначених складових заробітної, плати, з яких остання не сплачувала страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відсутні. Вимога Позивача врахувати при переведенні на державну службу довідки №33/15-32-10-02-12 від 29.01.2025, №34/15-32-10-02-12 від 29.01.2025 року виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області в даному випадку є похідною та заявлена передчасно, оскільки повинна вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перехід з пенсії за віком згідно Закону 1058 на пенсію за віком згідно Закону 889, а відтак спору щодо визначення розміру заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії у цій справі, не існувало.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30.01.2025 року звернувся до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо перерахунку «перехід на інший вид пенсії», а саме на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу».
До вказаної заяви позивачем були долучені копія паспорту НОМЕР_2 від 25.05.1997; довідки Головного управління Державної податкової служби в Одеській області №33/15-32-10-02-12 від 29.01.2025 року та №34/15-32-10-02-12 від 29.01.2025 року; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру та трудова книжка НОМЕР_3 .
Як свідчить записи наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_3 від 29.08.1977 разом з вкладишом НОМЕР_4 ОСОБА_4 :
запис №25 від 27.03.1995 року прийнятий на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового інспектора відділу податкових розслідувань. Прийнято Присягу державного службовця;
запис №26 від 06.04.1995 року призначений на конкурсній основі на посаду заступника начальника відділу зборів та стягнень податків фізичних осіб управління податків і зборів;
запис №27 від 01.11.1995 року у відповідності з Постановою КМУ від 05.02.1992 року №559 «Питання державної податкової служби України» та ЗУ «Про внесення змін та доповнень в Закон України «Про державну податкову служб» з урахуванням висновку атестаційної комісії від 30.10.1995 року присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу;
запис №29 від 25.11.1996 року звільнений від займаної посади в порядку переводу на роботу до державної податкової інспекції в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України;
запис №30 від 26.11.1996 року прийнятий на посаду головного держподаткового ревізора-інспектора відділу примусового стягнення податків в порядку переводу з державної податкової інспекції по Ізмаїльському району. Ізмаїльська держана податкова адміністрація Одеської області перейменована Ізмаїльську об'єднану держану податкову інспекцію Одеської області;
запис №31 від 18.05.1998 року призначений на посаду в.о. начальника відділу обліку юридичних осіб;
запис №32 від 18.06.1998 року призначений на посаду начальника відділу обліку юридичних осіб управління інформатизації;
запис №33 від 19.11.1999 року відповідно до Постанови КМУ від 22.02.1999 року №258 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 3 рангу»;
запис №34 від 31.05.2000 року переведений на посаду головного державного податкового інспектора групи обліку платників податків відділу автоматизації процесів оподаткування у зв'язку із зміною структури;
запис №35 від 15.08.2002 року переведений на посаду головного державного податкового інспектора групи обліку платників податків відділу автоматизації процесів оподаткування управління інформатизації та обліку;
запис №36 від 01.09.2003 року переведений на посаду головного державного податкового інспектора групи обліку платників податків відділу супроводження автоматизації процесів оподаткування управління автоматизації процесів оподаткування у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
запис №37 від 02.07.2004 року переведений на посаду начальника відділу обліку платників податків управління автоматизації процесів оподаткування як такий, що пройшов за конкурсом;
запис №38 від 01.04.2005 року присвоєне спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу»;
запис №39 від 05.09.2005 року переведений на посаду головного держподаткового інспектора відділу реєстрації та обліку платників податків у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
запис №40 від 29.02.2012 року звільнений з посади у порядку переведення на роботу до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової інспекції п. 5 ст. 36 КЗпП;
запис №41 від 01.03.2012 року призначений на посаду головного державного податкового інспектора сектору реєстрації та обліку платників податків управління інформатизації та обліку платників податків у порядку переведення з Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції;
запис №42 від 26.06.2013 року звільнений з посади у порядку переведення на роботу до Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області п.5 ст.36 КЗпП України;
запис №43 від 27.06.2013 року призначений на роботу;
запис №44 від 27.06.2013 року Запис №43 не дійсний. Призначений на посаду головного державного інспектора відділу обліку платників та обробки податкової звітності управління ІТ та обліку платників податків у порядку переведення з Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби. Присвоєно 13 ранг державного службовця;
запис №45 від 23.12.2013 року присвоєне спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи III рангу». - Запис №46 від 23.12.2013 року;
запис 45 недійсний. Присвоєне спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу»;
запис №47 від 25.03.2015 року звільнений з посади у порядку переведення на роботу до Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області п.5 ст.36 КЗпП України;
запис №48 від 26.03.2015 року призначений на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників і звітності управління реєстрації платників податків та електронних сервісів у порядку переведення з Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області;
запис №49 від 29.02.2016 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників управління обслуговування платників у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
запис №50 від 29.02.2016 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників у зв'язку із зміною структури та штатного розпису. Запис №51 від 01.06.2017 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників управління обслуговування платників зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
запис №52 від 20.09.2018 року звільнений з посади у порядку переведення на роботу до Головного управління ДФС в Одеській області п.5 ст.36 КЗпП України;
запис №53 від 21.09.2018 року призначений на посаду старшого державного інспектора Ізмаїльської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління, як переможця конкурсу в порядку переведення з Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області;
запис №54 від 02.09.2019 року звільнений із займаної посади у порядку переведення до ГУ ДФС в Одеській області п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, у зв'язку із реорганізацією;
запис №55 від 03.09.2019 року призначений на посаду старшого державного інспектора Ізмаїльської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління у порядку переведення з ГУ ДФС в Одеській області;
запис №56 від 03.09.2019 року присвоєно 5 ранг державного службовця;
запис №57 від 16.09.2020 року переведений на посаду старшого державного інспектора Ізмаїльської державної податкової інспекції, у зв'язку із веденням в дію організаційної структури та штатного розпису;
запис №58 від 21.12.2020 року звільнений із займаної посади у порядку переведення до ГУ ДПС в Одеській області згідно п.2 ч.1 ст.41 ЗУ «Про державну службу»;
запис №59 від 22.12.2020 року призначений на посаду старшого державного інспектора Ізмаїльської державної податкової інспекції, у порядку переведення з ГУ ДПС в Одеській області;
запис №60 від 27.01.2025 року припинено державну службу та звільнений з займаної посади у зв'язку із досягненням 65 -ти річного віку, згідно з пунктом 7 частини першої статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року№889-VIII «Про державну службу».
Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 05.02.2025 № 155950006632 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
У своєму рішенні Головне управління зазначило, що посади працівників органів державної податкової служби даною статтею не передбачені. Під час розгляду трудової книжки серії НОМЕР_5 виданої 28.08.1977 встановлено, що з 19.11.1999 гр. ОСОБА_4 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби 3 рангу, отже станом на 01.05.2016 заявник не займає посади державної служби. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_4 в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ).
01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), що регулює, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Пункт 8 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII:
1) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;
2) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ст.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Верховний Суд, у постанові від 22.05.2024 року у справі №500/1404/23 зазначив, що для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Судом по цій справі встановлено, що відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача періоди роботи з 27.03.1995 року по 27.01.2025 року.
У спірний період трудової діяльності позивача чинним був Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283), який втратив чинність 01.05.2016.
Так, пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Таким чином, Порядок №283 передбачав, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах державної податкової служби.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (п.4 Порядку №283).
Матеріалами справи, зокрема записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 29.08.1977, підтверджено, що ОСОБА_4 працював в органах державної податкової служби у період з 27.03.1995 року по 27.01.2025 року безперервно.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача у оскарженому рішенні та відзиві про те, що присвоєння спеціального звання може слугувати підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи в органах державної податкової служби, виходячи з наступного.
Частиною 17 ст.37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положеннями ч.2 ст.46 Закону №889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі Порядок №229), які діють з 01.05.2016, якими визначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний до 19.11.2012 (далі Закон №509-XII).
Згідно з ст.6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються КМУ і фінансуються з державного бюджету.
Частиною 5 статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.
Відповідно до ч.4 ст.15 Закону №509-XII службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст.12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами 7, 8 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344.
Так згідно з п.344.1 ст.344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу».
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень ст.37 Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.
Вказаний правовий висновок був підтриманий Верховним Судом в подальшому, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17, від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Крім того у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 Верховний Суд зазначив, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст.344 ПК України та Порядку №283.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує вказані правові висновки Верховного Суду та вважає, що період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
За таких обставин суд дійшов висновку, що період роботи (служби) позивача в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Верховний Суд у постанові 22.05.2024 року у справі №500/1404/23 зазначив, що набутий до 01.05.2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Однак після 01.05.2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом №889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Аналізуючи норми права у цій частині, ВС дійшов висновку, що при призначенні пенсії на підставі п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII (відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ) після 01.05.2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.
Суд, перевіряючи легітимність прийнятого рішення, встановив, що оскаржуване рішення містить єдину підставу відмови у переведенні на пенсію за віком за Законом №889-VIII - відсутність необхідного стажу державної служби.
Натомість зміст оскаржуваного рішення свідчить, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не досліджені інші умови, наявність яких необхідна для призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Згідно приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п.4 ч.2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд вважає, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для переведення позивача на пенсію за віком для держслужбовців, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в переведенні на пенсію за віком за Законом №889-VIII.
Суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії (перехід на інший вид пенсії) за №15595006632 від 05.02.2025 року. є протиправним та підлягає скасуванню.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУ ПФУ в Одеській області з огляду на те, що саме цей орган здійснював розгляд заяви позивача) повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 30.01.2025 року про перерахунок пенсії (перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»), з урахуванням висновків суду по цій справі.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд зазначає, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення основної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії (перехід на інший вид пенсії) за №15595006632 від 05.02.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 про перерахунок пенсії (перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»), з урахуванням висновків суду по цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20551088.
Суддя Роман КАРАВАН