13 серпня 2025 рокусправа № 380/9051/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16; ЄДРПОУ 08356179) в якому просить суд:
- визнати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (код ЄДРПОУ: 08356179), оформлене листом №588/6/8697 від 07 квітня 2025 року протиправним;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (код ЄДРПОУ: 08356179) прийняти нове рішення, яким пов'язати захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, із захистом Батьківщини.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) є дружиною ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та у жовтні-листопаді 2023 року брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України в умовах воєнної агресії рф. 13.11.2023 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я його було госпіталізовано, після чого зафіксовано біологічну смерть із діагнозом: гострий інфаркт передньої стінки міокарду, гостра серцево-судинна недостатність. 16 Регіональна військово-лікарська комісія 28.02.2025 встановила, що захворювання пов'язані з проходженням військової служби, однак не з участю у бойових діях. Не погоджуючись із таким висновком, Позивач звернулася зі скаргою до Центральної військово-лікарської комісії, яка листом від 07.04.2025 підтвердила правильність висновку 16 РВЛК. Позивач вважає, що Відповідач прийняв рішення без належної оцінки усіх медичних документів та обставин, зокрема без урахування факту участі ОСОБА_2 у бойових діях у зоні підвищеного ризику, що спричинило різке погіршення стану його здоров'я та стало безпосередньою причиною смерті. На думку Позивача, наявні захворювання мають прямий причинний зв'язок із виконанням завдань із захисту Батьківщини, а рішення Відповідача є протиправним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року відкрито провадження у справі №380/9051/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (далі-відповідач) у встановлений судом строк відзив на позов не подала. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку документу в електронному вигляду у системі ЄСІТС від 07.05.25.
Станом на момент розгляду цієї справи жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 28 травня 1992 року ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №28 від 02 лютого 2023 року старшого сержанта ОСОБА_2 призначеного наказом військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( по особовому складу) від 31.01.2023 №35-РС на посаду головного сержанта - командира танка танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України №753 від 26 січня 2024 року ОСОБА_2 з 16 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 05 листопада 2023 року по 13 листопада 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.11.2023 13.11.2023 в районі с. Преображенка, Пологівського району, Запорізької області було госпіталізовано командира 3 гранатометного відділення гранатометного зводу 3 механізованого батальйону старшого сержанта ОСОБА_3 , який скаржився на сильний біль у грудях. В подальшому при наданні первинної допомоги о 18.12 год. в с. Таврійське Запорізького району, Запорізької області, була зафіксована біологічна смерть останнього, діагноз Гострий коронарний синдром з елевацією ST, клінічна смерть. Кардіогений шок, тіло якого доставлено в морг КЗ ЛОР ЛОБСМЕ за адресою : АДРЕСА_2 . ІС ІПНП НОМЕР_4 від 16.11.2023.
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 21 листопада 2023 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з Витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 625 від 28 лютого 2025 Захворювання старшого сержанта ОСОБА_2 «Гострий інфаркт передньої стінки міокарду. Гостра серцево - судинна недостатність» (етиловий спирт в крові в кількості - 2,4%), яке згідно військово-облікових документів, витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.12.2023№ 378, сповіщення №315 (вих №5832) від 14.11.2023 командира в/ч НОМЕР_2 , матеріалів службового розслідування (наказ командира в/ч НОМЕР_2 (з АГД) №3536 від 13.11.2023), повідомлення начальника Львівського обласного бюро СМЕ від 03.04.2024 № 921 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , лікарського свідоцтва про смерть серії № НОМЕР_6 від 16.11.2023 Львівського обласного бюро СМЕ та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 21.11.2023 виданого Стрийським відділом державної РАЦС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так пов'язані з проходженням військової служби.
Листом від 07.04.2025 №588/6/8697 надано відповідь на адвокатську скаргу щодо встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловіка, колишнього військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , старшого солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (вх. №5192 від21.03.2025). Зазначається про те, що «За результатами опрацювання, наданих начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - 16 РВЛК), копій медичних та військово-облікових документів на засіданні військово-лікарської комісії 16 РВЛК від 28.02.2025 прийнято постанову про причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3 , згідно вимог глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, зі змінами (далі - Положення). Постанову про причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_4 , оформлено протоколом засідання комісії 16 РВЛК від 28.02.2025 № 625, у формулюванні: Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Три витяги з протоколу засідання комісії НОМЕР_7 РВЛК надіслано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 . В результаті розгляду наданої документації, встановлено, що причинний зв'язок за протоколом засідання комісії НОМЕР_7 РВЛК від 28.02.2025 №625 прийнято вірно, підстав для зміни зв'язку не встановлено».
Позивач вважаючи рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо про причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3 протиправним, звернулася із вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.ч.2, 3, 5 ст.17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі (ст.1 Закон № 2011-ХІІ).
Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).
У той час, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження (ч.1 ст.3 Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-XII) законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Статтею 70 Закону №2801-XII передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями військовослужбовців Збройних Сил України, врегульована Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 420).
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 420, окрім іншого, військово-лікарська експертиза це встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 420 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Згідно з п. 2.2 розділу І, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) та ВЛК регіону.
Так, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 420 встановлено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
На виконання підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 420, ЦВЛК має право: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу І Положення № 420 встановлено право оскарження в судовому порядку рішень, постанов ЦВЛК.
Відповідно до пункту 3.1 розділу І Положення № 420, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян» (пункт 3.2 розділу І).
Згідно з п.3.3 розділу І, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України № 608 від 16.11.2016 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.
Пунктом 3.4 розділу І Положення № 402 встановлено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз'яснення, оформлене листом.
Отже, за змістом вказаних норм у разі незгоди особи з постановою регіональної ВЛК вона має право оскаржити цю постанову, зокрема, до ЦВЛК. У разі якщо скарга військовослужбовця визнається ЦВЛК обґрунтованою, оскаржувана постанова переглядається. Якщо скарга визнається необґрунтованою, вона повертається військовослужбовцю з відповідними роз'ясненнями у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». У разі, коли за результатами розгляду скарги військовослужбовця оскаржувана постанова позаштатної ВЛК визнається обґрунтованою, скаржнику надається відповідне роз'яснення у формі листа.
У справі що розглядається, предметом спору є оскарження висновку Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України оформлене листом №588/6/8697 від 07 квітня 2025 року та зобов'язання Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України прийняти нове рішення, яким пов'язати захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, із захистом Батьківщини.
Відмовляючи у зміні причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 . Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України посилається на те, що в результаті розгляду наданої документації встановлено, що причинний зв'язок за протоколом засідання комісії 16 РВЛК від 28.02.2025 № 625 прийнято вірно, підстав для зміни зв'язку не встановлено.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на час спірних правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, надання оцінки діагнозу та або встановлення причин смерті, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу та або встановлення причин смерті за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16 зауважив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Тобто суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку причинному зв'язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця з урахуванням наявності, чи відсутності певних документі, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Матеріали справи не містять доказів того, що військово-лікарською комісією було проігноровано будь-які медичні висновки (документи) або допущено порушення встановленої процедури. Позивач у позовній заяві не конкретизує обставин, які б свідчили про порушення порядку проведення медичного обстеження чи визначення причинного зв'язку захворювань, а під час розгляду справи судом також не встановлено жодних порушень процедури.
За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що оскаржуване рішення військово-лікарської комісії є протиправним як за змістом, так і за процедурою його ухвалення.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування постанови Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, оформленої протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, щодо встановлення причинного зв'язку захворювань та причини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін справи :
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16; ЄДРПОУ 08356179).
СуддяКухар Наталія Андріївна