про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
12 серпня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1491/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Лешко Мар'яни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Лешко Мар'яни Володимирівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 28.09.2021 по 04.04.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 28.09.2021 по 04.04.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, індексації, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення.;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину' НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 04.04.2025 з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 04.04.2025 з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу у вересні 2021 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2021 №279 позивача було зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №98 від 04.04.2025 позивач 04.04.2025 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключений - 05.04.2025. Загальна вислуга у ЗСУ станом на 04.04.2025 становила - 03 роки 03 місяці 19 днів.
Оскільки, із позивачем не було проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, 12.05.2025 позивач звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України про перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також 11.06.2025 звернувся до відповідача з вимогою надати довідку про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна та нарахувати і виплатити грошову компенсацію за не отримані предмети речового майна.
Представником позивача 27.06.2025 на електронну пошту відповідача, був направлений адвокатський запит.
На заяву від 12.05.2025 позивач отримав відмову. На заяву від 11.06.2025 та адвокатський запит від 27.06.2025 відповідач відповіді не надано.
У зв'язку з чим позивач звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 30.07.2025 позовну заяву адвоката Лешко Мар'яни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовну заяву оформлену відповідно до статті 160, 161, 172 КАС України з обґрунтуванням об'єднання вимог в одній позовній заяві; заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску; оригіналу документу про сплату судового збору.
07.08.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої додано уточнений позов та заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог про нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії та індексації, представник позивача зазначив, що позивач з 28.09.2021 добровільно уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Від початку проходження служби неодноразово брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. 08 квітня 2024 року - отримав посвідчення учасника бойових дій. Також, під час захисту Батьківщини, неодноразово отримував поранення та проходив лікування у медичних закладах.
Останнє поранення, що отримав позивач призвело до довготривалого лікування та реабілітації, а згодом (з 02.06.2025) і до встановлення 2 групи інвалідності довічно, що також підтверджується медичними документами. На даний час, позивач також проходить процес реабілітації та хоча б часткового відновлення стану здоров'я.
Щодо строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, грошової компенсацію за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки, та також не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 перерахування та виплати позивачу, представник позивача зазначає, що при звільненні з військової служби позивачу були видані наступні документи: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), грошовий атестат, довідка про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 (зі змінами), довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби.
Після отримання розрахунку, 12.05.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою надати довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення із зазначенням всіх видів грошового забезпечення, суми та складових за період 01.09.2022 рік по 04.04.2025 рік та здійснити перерахунок основних видів грошового забезпечення. Відповідь з повною інформацією про суми нараховані та виплачені позивачу при звільненні він отримав 16 травня 2025 року.
Щодо причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, представник позивача зазначає наступне.
Станом на час звільнення позивача відповідачем не була виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно. Позивач звертався із заявою (рапортом) до відповідача про виплату компенсації, однак відповіді, довідки або розрахунку не отримав.
Представник позивача вважає, що вищевказані обставини, а саме, відсутність довідки про нарахування та виплату грошового забезпечення із зазначенням всіх видів грошового забезпечення, суми та складових за період 28.09.2022 рік по 04.04.2025 рік включно, постійне перебування на військовій службі, тривалий процес лікування та реабілітації після поранень, пов'язаних із захистом Батьківщини можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
На підставі викладеного, представник позивача просить поновити строк звернення до суду.
Надаючи оцінку причинам пропуску строку звернення до суду, наведеним представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог про нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 04.04.2025, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії та індексації, позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 04.04.2025 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця підвищення посадового окладу, суд дійшов такого висновку.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати або її складових у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Позивач у цій справі звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї. Отже, застосуванню до спірних правовідносин стосовно строків звернення до суду підлягають положення КЗпП, а не КАС України.
Разом з цим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби. Такий строк з 19 липня 2022 року становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому, пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Відтак обмеження щодо застосування строків визначених частиною другою статті 233 КЗпП України скасовано.
Таким чином, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Такий підхід до вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням скасування карантину застосовано Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Позивач звернувся з вимогами, зокрема, щодо здійснення перерахунку його грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого законом на 1 січня календарного року за період з 28.09.2021 по 04.04.2025, а також щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Тобто, позивачем заявлені вимоги щодо сум, нарахованих та виплачених йому під час проходження військової служби.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
В даному випадку, отримуючи грошове забезпечення та будучи достовірно обізнаним з розміром виплачених сум, позивач мав можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Щодо посилання представника позивача про поважність пропуску строку звернення до суду через перебування на лікуванні суддя звертає увагу, що відповідно до наданих позивачем виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №7715 від 12.12.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 29.11.2022 по 12.12.2022, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1564223 від 17.10.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 15.10.2023 по 17.10.2023, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8455 від 02.11.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.10.2023 по 02.11.2023, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого нейрохірургічного відділення №13206 від 04.10.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 05.09.2024 по 04.10.2024.
Як вже зазначено судом, перебіг тримісячного строку звернення до суду почався 01 липня 2023 року.
Дослідженням медичної документації судом встановлено, що періоди лікування позивача у 2022 році мали місце до початку перебігу строку звернення до суду, відтак не можуть бути поважними причинами його пропуску.
Період лікування у жовтні - листопаді 2023 року мав місце після спливу тримісячного строку звернення до суду.
Перебування на стаціонарному лікуванні у 2024 році мало місце у вересні-жовтні 2024 року.
До того ж, позивач був обізнаний про вид, розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення при звільненні, отримавши грошовий атестат від 12.04.2025.
З позовом позивач звернувся 24.07 2025 з пропуском строку звернення до суду.
Отже, на думку суду, позивач досить тривалий час зволікав з поданням відповідного позову, та у разі неможливості звернення до суду за станом здоров'я, міг звернутися за правничою допомогою.
Суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особа, якій вона здійснюється, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
Таким чином, при щомісячному отриманні позивачем грошового забезпечення за весь спірний період, останній повинен був знати про розмір виплаченого йому щомісячно грошового забезпечення.
Щодо посилання представника позивача на його статус військовослужбовця та участь у бойових діях, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року по справі №120/359/24, сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України:
«Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку».
Доказів того, що під час служби позивач перебував у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду, участі у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, чи наявності інших обставин, які фактично перешкоджали звернутися до суду представником позивача не надано.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в заяві від 07.08.2025 про усунення недоліків представником позивача не вказано на обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою ускладнило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом в частині вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 04.04.2025 та нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 04.04.2025. Доказів наявності поважних причин для пропуску цього строку, позивачем до матеріалів справи не надано.
Отже, звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивачем не наведено поважних причин для його пропуску та не надано відповідних доказів на підтвердження їх існування.
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду в цій частині вказаних позовних вимог, судом визнаються неповажними.
При цьому, суд зазначає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 28.09.2021 по 18.07.2022.
Щодо наведених представником позивача причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, грошової компенсацію за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки, позовних вимог про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року, нарахування та виплати позивачу одноразової допомоги на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Також Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до статті 116 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України у редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби та щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні. З 19 липня 2022 року у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби такий строк становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у спорах щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий строк становить три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року № 380/15245/22.
Отже, до правовідносин у цій справі застосуванню підлягають норми частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції після 19 липня 2022 року, які, в свою чергу, передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 98 від 04.04.2025, позивач був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 04.04.2025.
Як вбачається з матеріалів справи 12.04.2025 позивачу був виданий грошовий атестат.
Таким чином, про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення позивач дізнався, отримавши грошовий атестат від 12.04.2025.
З позовом до суду позивач 24.07.2025, тобто з пропуском строку для звернення до суду.
Твердження представника позивача на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався тільки 16.05.2025 після надходження письмової відповіді від відповідача, на увагу не заслуговують, оскільки не впливає на початок перебігу установленого процесуального строку звернення до суду, та також не спростовує обізнаність позивача про розмір отриманого ним грошового забезпечення та можливе порушення його прав.
Звернення позивача до адвоката та отримання відповіді на поданий адвокатом запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою у постанові від 08.03.2023 у справі № 620/7954/21.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не наведено вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації належного права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, грошової компенсацію за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки, позовних вимог про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025року, нарахування та виплати позивачу одноразової допомоги на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум, позовна заява в цій частині підлягає поверненню позивачу.
Щодо позовних вимог, які стосуються виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, суд зазначає таке.
Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, Верховним судом неодноразово висловлювалася правова позиція, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно визначено, що спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 26.05.2021 у справі №380/5093/20, від 30.08.2021 у справі №520/7668/20 та від 12.10.2021 у справі №380/6200/20, від 23.06.2022 у справі №540/2001/21.
Відповідно до витягу з наказу № 98 від 04.04.2025 позивачу було повідомлено про всі належні до виплати суми. При цьому у вказаному наказі відсутня інформація про виплату спірної грошової компенсації за неотримане речове майно.
Остаточною датою проходження військової служби є 04.04.2025.
Отже, з моменту звільнення, щонайменше з 05.04.2025 позивачу відомо про бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно.
До того ж, позивач у позовній заяві зазначає про отримання грошового атестату від 12.04.2025, з якого позивачу також стало відомо про види належних при звільненні виплат.
Проте, з позовом до суду позивач звернувся 24.07.2025.
Як вже було зазначено судом, звернення позивача до відповідача із заявою про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та не отримання відповіді, довідки або розрахунку не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду будь-яких причин, які можна визнати поважними та об'єктивними причинами пропуску строку звернення до суду з цими позовними вимогами, подана заява не містить.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Підсумовуючи вищевикладене, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду в цій частині позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з вищеописаними позовними вимогами до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог:
- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 19.07.2022 по 04.04.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 04.04.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, індексації, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення; - визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року); зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 04.04.2025 року з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 04.04.2025 року з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки;
-зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки слід повернути позивачу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду, зазначені адвокатом Лешко Мар'яною Володимирівною в інтересах ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку звернення до суду.
Повернути позивачу позовну заяву в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 19.07.2022 по 04.04.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 04.04.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, індексації, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу для оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 04.04.2025 року з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 04.04.2025 року з урахуванням березня 2018 року базовим місяцем підвищення посадового окладу за посадою військовослужбовця;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки;
-зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2025 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України Збройні Сили України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримані предмети речового майна за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова