12 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/8902/19
провадження № 2-іс/340/186/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРЕНІЄ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22 січня 2019 року:
- №0002441404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у сумі 14478,00 грн., з яких: сума збільшення грошового зобов'язання 11582,00 грн; сума штрафних санкцій 2896 грн;
- №0002471404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 53163,00 грн, з яких: сума збільшення грошового зобов'язання 42530,00 грн; сума штрафних санкцій 10633 грн.
18.06.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва (суддя Д.А. Костенко) відкрив провадження (т.1 а.с.1-2).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 закрито підготовче провадження.
В судовому засіданні 11.12.2019 судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження (т.3 а.с.118-119).
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі акту приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано адміністративну справу № 640/8902/19.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 адміністративна справа № 640/8902/19 передана судді К.М. Притулі (т.3 а.с.123).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 справу прийнято до провадження, замінено відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на Головне управління ДПС у місті Києві та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 10.04.2025 (т.3 а.с. 124-126).
Ухвалою суду від 10.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2025 (т.3 а.с.156).
04.06.2025 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ГОРЕНІЄ» перевірялася реальність господарської операції останнього із контрагентом-постачальником ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (код 39424712, попередня назва ТОВ «АККОРДА»). Відповідач вказує, що надані позивачем документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин підписані директором ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» ОСОБА_1 , стосовно якої Вишгородським районним судом Київської області 06.04.2018 винесено вирок, відповідно до якого ОСОБА_1 визнана винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205-1 КК України. Вказане, на думку відповідача свідчить про неможливість вчинення господарських операцій ТОВ «АККОРДА» з ТОВ «ГОРЕНІЄ», а виписані первинні бухгалтерські документи, які були надані до перевірки, не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ТОВ «АККОРДА» було зареєстровано на особу, яка не мала наміру здійснювати господарську діяльність (т.3 а.с.1-10).
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній вважає, що відповідач у відзиві на адміністративний позов не навів обставин на підтвердження своїх доводів та не надав жодного доказу в їх обґрунтування, а відтак не спростував позицію позивача викладену в позовній заяві, (т.3 а.с.29-46).
10.04.2025, представником позивача подано додаткові пояснення у справі (т.3 а.с.142-153).
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГОРЕНІЄ» з метою дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (попередня назва - ТОВ «АККОРДА» (код 39424712) за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016 рік.
За результатами перевірки складено акт № 1291/26-15-14-04-02/35086846 від 28.12.2018 (т.1 а.с. 23-82).
Відповідно до змісту акту № 1291/26-15-14-04-02/35086846 від 28.12.2018, перевіркою встановлено, що ТОВ «ГОРЕНІЄ» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «АККОРДА», взаємовідносини стосувалися оренди приміщення, що орендувалось ТОВ «ГОРЕНІЄ» для ведення господарської діяльності та отримання послуг з розміщення транспортних засобів.
Зокрема, між ТОВ «ГОРЕНІЄ» та ТОВ «АККОРДА» було укладено договір суборенди від 26.02.2015 №ОТ 1329 нежитлового приміщення (офіс 5А/23) розташоване на другому поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, корпус 5, вхід літера «А». Сторонами договору 31.10.2016 №ОТ 1329 було укладено угоду про розірвання Договору суборенди від 26.02.2015 №ОТ 1329 та припинено його дію з 31.12.2016.
Також, між ТОВ «ГОРЕНІЄ» та ТОВ «АККОРДА» було укладено договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів від 24.04.2015 №14С, за яким ТОВ «АККОРДА» зобов'язувалося за плату розміщувати легкові автомобілів підприємства на території біля офісного приміщення.
На виконання вказаних вище договорів, ТОВ «АККОРДА» виписано на адресу ТОВ «ГОРЕНІЄ» рахунки фактури, акти надання послуг, податкові накладні.
Перевіркою встановлено, що:
- 12 актів надання послуг на загальну суму 97094,82 грн., у тому числі ПДВ 16142,87 грн, виписані заступником директора з господарської діяльності Антоновим Олександром Олександровичем;
- 9 актів надання послуг на загальну суму 77210,31 грн, у тому числі ПДВ 12868,39 грн, підписані директором Тищенко Мариною Олексіївною;
- 9 актів надання послуг на загальну суму 80876,98 грн, в тому числі ПДВ 13479,50 грн, підписані заступником директора Мельниченком Романом Вікторовичем.
Згідно Єдиного реєстру податкових накладних, у березні-грудні 2016 року ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» на адресу ТОВ «ГОРЕНІЄ» оформлено (зареєстровано) податкові накладні, що підписані засобом ЕЦП директором ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» - Тищенко М.О.
Згідно картки рахунку 631, на кінець перевіряємого періоду рахується кредиторська заборгованість у сумі 6276,86 грн.
Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018, у справі №363/4995/17, ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205-1 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Наведене, на думку відповідача, свідчить про неможливість вчинення господарських операцій ТОВ «АККОРДА» з ТОВ «ГОРЕНІЄ», а виписані первинні бухгалтерські документи, які були надані до перевірки, не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підприємство ТОВ «АККОРДА» було зареєстровано на особу, яка не мала наміру здійснювати господарську діяльність пов'язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, та яке діяло в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності.
Враховуючи наведене, в акті перевірки ТОВ «ГОРЕНІЄ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2016 по 31.12.2016, встановлені порушення:
- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 11582 грн;
- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200. п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 42530 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подано до ГУ ДФС у м.Києві заперечення №0801/19-07 від 08.01.2019.
Листом від 17.01.2019 №7656/10/26-15-04-04-02-12, ГУ ДФС у м.Києві повідомила позивача про залишення без задоволення заперечення на акт перевірки від 28.12.2018 №1291/26-15-14-04-02/35086846 (т.1 95-96).
На підставі Акту перевірки № 1291/26-15-14-04-02/35086846 від 28.12.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві 22.01.2019 винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0002441404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів. У сумі 14478 грн, з яких: сума збільшення грошового зобов'язання - 11582 грн, сума штрафних санкцій - 28996 грн (т.1 а.с. 97-98);
- № 0002471404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 53163 грн, з яких: сума збільшення грошового зобов'язання - 42530 грн, сума штрафних санкцій - 10633 грн (т.1 а.с. 100-101).
Також, рішенням ДФС України від 26.03.2019 №14062/6/99-99-11-04-02025, залишено без змін ППР ГУ ДФС у м.Києві від 22.01.2019 №0002441404 та №0002471404, а скаргу ТОВ «ГОРЕНІЄ» - без задоволення (т.1 а.с.115-117).
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 0002441404 та № 0002471404 від 22.01.2019, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 62 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин сторін) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.
Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відтак, аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Так господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З матеріалів справи убачається, що між ТОВ «ГОРЕНІЄ» (суборендар) та ТОВ «АККОРДА» (орендар) було укладено Договір суборенди № ОТ 1329 від 26.02.2015 (т.1 а.с.118-132), згідно з п.1.1.1. якого орендар зобов'язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення (офіс 5А/23), план якого наведений у Додатку №1 до цього договору, розташоване на другому поверсі в будівлі за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Миколи Пимоненка, 13, корпус 5, вхід літера «А».
На виконання умов Договору суборенди нежитлового приміщення № ОТ 1329 від 26.02.2015, Орендар передав, а Суборендар 24.04.2015 прийняв по акту прийому-передачі нежитлове приміщення площею 43,20 кв. м. (т.1 а.с.134).
Договір суборенди набув чинності з моменту підписання його сторонами і діяв протягом строку суборенди, тобто до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повної оплати Суборендарем заборгованості по орендній платі та іншим платежам по Договору суборенди, та повернення Товариством по акту прийому-передачі (повернення) офісного Приміщення Орендарю (т.1 а.с.135).
Умовами Договору суборенди нежитлового приміщення (п. 1.4.3.) передбачено, що всі платежі за користування орендованим майном сплачуються Суборендарем авансом щомісячно з 1 (першого) по 5 (п'яте) число поточного (розрахункового) місяця, а Орендар з свого боку щомісячно (до першого числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги) надає Суборендарю два примірники Акту надання послуг за поточний місяць з розрахунком їх місячної вартості, а також виставляє рахунок на їх оплату , згідно умов Договору. Суборендар, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за поточним (розрахунковим) повертає один підписаний примірник Акту Орендарю. При цьому у разі, якщо протягом зазначеного строку Суборендар не поверне підписаний Акт або не направить мотивованої претензії щодо якості послуг, послуги вважаються наданими належним чином.
На виконання умов Договору суборенди, щомісяця протягом терміну дії Договору суборенди нараховувалась до сплати позивачу орендна плата, плата за спожиті комунальні та сервісні послуги, виставлялись рахунки-фактури на оплату, всі виставлені ТОВ «АККОРДА» рахунки своєчасно оплачені позивачем.
Також, між позивачем та ТОВ «АККОРДА» було укладено Договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 14С від 24.04.2015, відповідно до умов якого ТОВ «АККОРДА» (за договором - Виконавець) взяло на себе зобов'язання надавати ТОВ «ГОРЕНІЄ» (за договором - Замовник), послуги з розміщення легкових автомобілів (за договором - транспортних засобів) на території Бізнес центру за адресою: Україна, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13 (т.1 а.с.141-143).
Згідно пункту 1.5. Договору датою початку надання послуг з розміщення легкових автомобілів є 01 травня 2015 року.
Додатковою угодою №3, Договір № 14С від 24.04.2015 розірваний 31.12.2016 (т.1 а.с.146).
Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «АККОРДА», їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача, а також зміна майнового стану у процесі здійснення господарських операцій, що мали місце за укладеними Договорами підтверджується, зокрема, наступними первинними та іншими документами: договір суборенди з додатками, акти прийому-передачі Приміщення; договір розміщення транспортних засобів; акти надання послуг з суборенди приміщення за період березень - грудень 2016 року; акти надання послуг, якими засвідчується відшкодування витрат за фактично спожиту електроенергію приміщень спільного користування, суборендованого приміщення, оплата сервісних послуг (до складу яких включено витрати на миття вікон та фасаду будівлі БЦ, на технічне обслуговування котельної, ліфтів, охоронно-пожежної сигналізації, систем водо забезпечення та водовідведення, кондиціювання та вентиляції, електрозабезпечення, опалення, водо забезпечення та водовідведення, охорону БЦ та території, страхування приміщень, прибирання приміщень загального користування та території БЦ, вивезення сміття, та за користування скринькою для кореспонденції, за березень - грудень 2016 року; акти надання послуг з розміщення транспортних засобів за березень - грудень 2016 року; рахунки-фактури на оплату вищезазначених послуг за період березень - грудень 2016 року; платіжними дорученнями за період березень 2016 - лютий 2017 року.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем надано усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами відповідних договорів на підтвердження фактичного виконання сторонами його умов. Крім того, у висновках Акта перевірки не міститься будь-яких застережень щодо невідповідності документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що право позивача на формування податкового кредиту не може залежати від виконання ТОВ «АККОРДА» податкових зобов'язань з ПДВ, адже платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 у справі № 808/2858/16 (адміністративне провадження №К/9901/41262/18). Зокрема, Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Крім того, суд зауважує, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку відповідача, діяльність його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів/послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.
Щодо посилання відповідача на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як зазначено у вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17 (т.3 а.с.15-22) дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України як пособництво у підробці документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, тобто внесенню в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.
У постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Суд звертає увагу, що у вироку, який наведено вище, не встановлено та не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ «АККОРДА» по взаємовідносинам із ТОВ «ГОРЕНІЄ», крім того не досліджено доказів на підтвердження обставин фіктивності. Вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали обставини фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аккорда» як юридичної особи, та не містить жодних відомостей щодо правових взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Аккорда».
Також, на час здійснення господарських операцій контрагент позивача перебував на обліку в органах ДФС та був зареєстрований у встановленому законом порядку платником податку. Відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаних обставин.
При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ГОРЕНІЄ».
Враховуючи вищевикладене, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому позовні вимоги ТОВ «ГОРЕНІЄ» є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 1921,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРЕНІЄ» (ЄДРПОУ: 35086846, м.Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, корпус 5, вхід літера «А») до Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ: 44116011, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22 січня 2019 року №0002441404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у сумі 14478,00 грн., з яких: сума збільшення грошового зобов'язання 11582,00 грн; сума штрафних санкцій 2896 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22 січня 2019 року №0002471404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 53163,00 грн, з яких: сума збільшення грошового зобов'язання 42530,00 грн; сума штрафних санкцій 10633 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРЕНІЄ» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА