про залишення позовної заяви без руху
13 серпня 2025 року м. Київ № 320/5803/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Діски А. Б., розглянувши матеріали адміністративного позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, треті особи - Харківська обласна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта Петрівська» про визнання протиправними дій, протоколу та визнання протиправним та скасування наказу, спеціального дозволу,
Заступник Генерального прокурора в інтересах держави звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин щодо державної реєстрації робіт - попередньої геолого-економічної оцінки запасів кам?яного вугілля пласта 1з шахтоділянки ТОВ «Шахта Петрівська» Петровського куполу, апробації запасів у Державній комісії України по запасах корисних копалин - за формою №3-гр за №У-17-543/1, апробування попередньо оцінених балансових запасів кам?яного вугілля пласта 1з шахтоділянки ТОВ «Шахта Петрівська» Петровського куполу, видання наказу від 30.08.2018 №300 у частині надання ТОВ «Шахта Петрівська» спеціального дозволу на користування надрами та видачі на його підставі спеціального дозволу від 14.11.2018 №6293;
- визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 30.01.2018 №4278;
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби геології та надр України від 30.08.2018 №300 в частині надання ТОВ «Шахта Петрівська» спеціального дозволу на користування надрами;
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.11.2018 №6293, наданий ТОВ «Шахта Петрівська» (код ЄДРПОУ 41217653), вид користування - видобування, вид корисної копалини - вугілля кам?яне, назва родовища - шахтоділянка ТОВ «Шахта Петрівська» по пласту 1з в межах Петровського куполу.
Також позивачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якого зазначено, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після отримання інформації та матеріалів від Держгеонадр, та лише опрацювавши отримані матеріали, прокуратура установила факти порушення інтересів держави внаслідок надання ТОВ «Шахта Петрівська» спеціального дозволу на видобування кам'яного вугілля усупереч нормам законодавства та з порушенням порядку надання спеціальних дозволів. Оскільки факт порушення інтересів держави встановлено Офісом Генерального прокурора після отримання 24.10.2023 інформації та матеріалів з Держгеонадр, вважає, що процесуальний строк для звернення до суду пропущений із поважних причин та підлягає поновленню судом. Окрім того, зазначає, що у даному спорі має місце триваюче правопорушення з огляду на те, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.11.2018 № 6293, виданий ТОВ «Шахта Петрівська» на підставі протоколу ДКЗ від 30.01.2018 № 4278, є чинним, тобто підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Державна служба геології та надр України направила до суду відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду. На думку Держгеонадр вказана позивачем підстава для поновлення строку звернення до суду не може бути визнана поважною, оскільки пройшов досить значний час з моменту винесення оскарженого протоколу (5 років). Позивач щонайменше в 2018 році мав би бути обізнаний з існуванням оскаржуваного протоколу та спеціального дозволу на користування надрами. Наказ Держгеонадр України від 30.08.2018 №300 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» опублікований офіційному сайті суб?єкта владних повноважень у розділі «Архів наказів за 2018 piк» тa є доступним за посиланням: https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/.
Спеціальний дозвіл № 6293 на користування надрами надано ТОВ «Шахта Петрівська» 14.11.2018.
Відтак, оскаржувані документи на отримання яких посилався позивач як на підставу для поновлення строку для звернення до суду з позовом перебували в загальному доступі.
Також, Держгеонадр вказує, що позивач аргументував необхідність поновлення йому строку для звернення з позовом тим, що «факт порушення інтересів держави встановлено Спеціалізованою екологічною прокуратурою Офісу Генерального прокурора після отримання 24.10.2023 та 31.10.2023 інформації та матеріалів від Держгеонадр та Харківської обласної ради, а також отримання 02.11.2023 дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000708. Отже, з моменту внесення кримінального провадження № 42023000000000708 до ЄРДР, позивачу могло бути відомо про підстави та обставини отримання ТОВ «Шахта Петрівська» необхідної дозвільної документації для здійснення видобування корисних копалин. Відтак, аргументи позивача щодо поважності пропуску строку до суду з цим позовом не заслуговують на увагу.
Державна комісія України по запасах корисних копалин також надіслала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення з цією позовною заявою до суду.
Представник ТОВ "Шахта Петрівська" у своїх поясненнях також зазначив про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення з цією позовною заявою до суду.
Також представник третьої особи зазначає, що заступник Генерального прокурора не мала підстав та повноважень на підписання та на звернення до суду з цією позовною заявою
Представник третьої особи вказує, що станом на 27.05.2020 органам прокуратури було відомо про наявність зареєстрованого кримінального провадження №12020220190000478 за ч. 4 ст. 240 КК України за фактом порушення використання надр підприємством ТОВ "Шахта Петрівська". У зв'язку з чим представник ТОВ "Шахта Петрівська" вважає, що клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд доходить висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі частини 3 статті 161, частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб'єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
ВП ВС в зазначеній постанові наголосила, що установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;
4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.
При цьому, суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у певних публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.
Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов'язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов'язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.
Згідно з п. 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов'язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов'язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (п. 3 Рекомендації).
Таким чином, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень. Початок перебігу строку, встановленого для звернення до суду суб'єкта владних повноважень, не пов'язується з моментом створення такого суб'єкта чи наділення його відповідними функціями та компетенцією, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом за власним волевиявленням.
Ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 30.01.2018 № 4278, в частині надання ТОВ «Шахта Петрівська» спеціального дозволу на користування надрами від 14.11.2018 № 6293, та відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Шахта Петрівська» видано спеціальний дозвіл на користування надрами №6293 на підставі Наказу Державної служби геології та надр України від 31.08.2018 №300, із внесенням змін наказом від 11.12.2018 № 494.
Суд зауважує, що наказ Держгеонадр України від 31.08.2018 №300 про надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахта Петрівська», опублікований на офіційному сайті суб'єкта владних повноважень у роздiлi «Архiв наказів за 2018 рік» та є доступним за посиланням: https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/.
Сам спеціальний дозвіл на користування надрами після його видачі 14.11.2018 до 24.02.2022 розміщувався на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України".
Протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №4278 від 30.01.2018 оприлюднювався на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», що входить до сфери управління Держгеонадра, та перебував у вільному доступі до введення Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні воєнного стану.
У заяві про поновлення пропущеного строку прокурор зазначив про наявність підстав для подачі заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи свою позицію тим, що у вказаному спорі має місце триваюче правопорушення з огляду на те, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.11.2018 № 6293, виданий ТОВ «Шахта Петрівська» на підставі протоколу ДКЗ від 30.01.2018 № 4278, є чинними, тобто підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати. Також прокурор зазначає, що підстави для звернення з даним позовом до суду виникли після отримання органами прокуратури інформації та матеріалів з Держгеонадр, оформлених листом від 24.10.2023 №6298/03-4/2-23.
Щодо даного обґрунтування про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України).
У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 № 810/1224/17.
Водночас, оскільки спірні рішення є актами індивідуальної дії, на переконання суду у даному випадку відсутнє триваюче правопорушення, а тому означені доводи позивача відхиляються судом як необґрунтовані.
Також суд зауважує, що посилання позивача на отримання інформації та матеріалів з Держгеонадр, не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі №320/10110/24, від 24.02.2025 у справі № 380/20376/23, від 13 травня 2025 року у справі № 320/43928/24.
Суд зазначає, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання дотримання прокурором строку звернення до суду з позовом в інтересах держави, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 дійшла висновків, що за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб'єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій. Направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід визначати з часу ознайомлення прокурором з усіма матеріалами та документами, які свідчать про порушення інтересів держави, є необґрунтованими, оскільки витребування прокурором документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Дата отримання прокурором необхідних документів та результати опрацювання належних матеріалів (24.10.2023) не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави і ця подія не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі №320/10110/24, від 24.02.2025 у справі № 380/20376/23, від 13.05.2025 у справі №320/43928/24.
З урахуванням означеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що про наявність підстав для представництва в суді інтересів держави прокуратурі стало відомо лише 24.10.2023 (після отримання листа Держгеонадр від 24.10.2023 №6298/03-4/2-23).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Державна служба геології та надр України направила до Офісу Генерального прокурора лист від 17.06.2021 № 9897/01/02-21, яким повідомлено та надано перелік суб'єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами.
Отже, володіючи інформацією з середини 2021 року щодо отримання ТОВ «Шахта Петрівська спеціального дозволу на користування надрами від 14.11.2018 №6293 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного дозволу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.12.2024 у справі № 320/5641/24, від 20.12.2024 у справі №320/39441/23.
Водночас до суду, позивач звернувся засобами поштового зв'язку лише 10.11.2023.
Таким чином, суд вважає, що вказані позивачем обставини, якими він обґрунтовує поважність пропущення строків звернення до суду, не можуть бути поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки вказане матиме наслідок необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, суд зазначає, що у даній постанові Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким у випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Отже, наведені висновки стосувалися правовідносин, в яких прокурор здійснює представництво інтересів держави у порядку визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі наявності державного органу, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних законних інтересів держави, що вимагає від прокурора попереднього звернення до такого органу.
З огляду на таке, до спірних правовідносин не є застосовними правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду, а зазначені ним обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно вимог ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 14-15 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
У порядку усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з наданням відповідних підтверджуючих доказів.
Керуючись ст.ст. 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху.
Надати позивачу 5 - денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Діска А.Б.