21 лютого 2025 рокуСправа №160/32439/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5А; ЄДРПОУ 41316232) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення,-
09.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» до Дніпровської митниці , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110110/2024/300027/2 від 07.11.2024.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронні митну декларацію №24UA110110006861U0 від 06.11.2024 та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Разом з ЕМД декларантом були надані усі необхідні для митного оформлення товару документи. За наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. У зв'язку з цим, за результатами перевірки ЕМД, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару, що зафіксовано у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000171 та рішенні про коригування митної вартості товару № UA110110/2024/300027/2 від 07.11.2024. З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07 січня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 825/25), в якому останній зазначив, що оскаржене рішення є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та доданих до неї документах розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з тим, відповідач зазначає, що оцінюваний товар постачається на комерційних умовах Incoterms 2020 CIP (Синельникове) на підставі замовлення-специфікації №1 до посередницького контракту від 07.10.2024 № 07/10/2024. Згідно гр. 44 ЕМД від 06.11.2024 № 24UA110110006861U0 замовлення-специфікація №1, на підставі якого постачається товар, датовано 11.02.2024, однак згідно електронної сканованої копії цього документа дата його складання відсутня, проте є дата підписання даного документу директором ТОВ "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" 14.10.2024. Відповідач також зазначає про те, що посередницький контракт складено 07.10.2024, слід зазначити, що дата складання замовлення-специфікації 11.02.2024 суперечить даті укладення контракту. Відповідно до інформації зазначеній у банківських платіжних документах (під кодом 3001) від 21.10.2024 № 241021/000291307 та від 30.10.2024 № 241030/000293456 у графі 70 «Details of payment» (Призначення платежу) зазначено, що оплата здійснюється на підставі контракту від 07.10.2024 № 07/10/2024, специфікації №1 та інвойсу 2024-200708. Вищевказаний інвойс №2024-200708 до митного оформлення не надавався. Також документ «специфікація 1» не містить дати його складання, що підтверджує попереднє твердження. Відповідач також посилається на положення контракту відповідно до якого зазначає, що згідно п.4.1 контракту: «Ціна товару встановлюється в доларах США за метричну тону нетто відповідно до умов, вказаних в статті 6 даного контракту, і вказується в замовленнях-специфікаціях. Ціна товару включає в себе вартість упаковки, маркування, тари, оформлення усіх документів, вказаних у ст. 6.9 цього контракту, митного оформлення товару на експорт». Відповідно до п.5.1 контракту: «Валютою оплати являється Євро». Відповідно до комерційних документів до оцінюваної партії товарів, а саме: рахунку - фактури від 31.10.2024 № 2024-314605, замовлення-специфікації (згідно гр. 44) від 11.02.2024 № 1, валютою розрахунку є Євро. Зазначене суперечить п. 4.1 контракту та ставить під сумнів здійснення валютних розрахунків по контракту, а також до ціни товару можливо не включені банківські комісійні збори, пов'язані із конвертацією валюти. Крім того, відповідно до комерційних документів до оцінюваної партії товарів поставка здійснюється на умовах CIP (Синельникове) Incoterms 2020. Відповідно до правил Incoterms 2020 умовами поставки CIP передбачено здійснення страхування вантажу продавцем. Продавець зобов'язаний забезпечити страхування, що покриває принаймні мінімальні ризики, загальне покриття вартості повинно дорівнювати не менше 110% від вартості товару. Також покупець може оформити додаткову страховку на товари. Виходячи з того , що п. 4.1 контракту передбачено, що до ціни товару включені лише вартість упаковки, маркування, тари та оформлення документів, вказаних у ст. 6.9 цього контракту, можна дійти висновку, що до ціни товару не були включені витрати на страхування, як то передбачено правилами Incoterms 2020. Також слід зазначити, що документи щодо страхування вантажу до митного оформлення не надавалися. Таким чином зазначене свідчить про не включення до митної вартості оцінюваного товару обов'язкових складових, передбачених ч.10.ст.58 МКУ, а саме: комісійної винагороди, пов'язаної з перерахуванням валюти та вартості страхування та унеможливлює перевірити числове значення, як то зобов'язує стаття 54 МКУ.
У зв'язку з цим, з урахуванням п. 2, п.3 ст. 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують
вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість
страхування.
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;
- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими
експертними організаціями.
Декларантом електронним повідомленням від 07.11.2024 додатково було надано довідку від 31.10.2024, копію додаткової угоди від 07.10.2024 № 07/10/2024 до контракту №07/10/2024 від 07.10.2024 та проформу-інвойс від 07.10.2024 № 2024-200708. Інших документів, декларантом не надано.
За результатами розгляду додатково наданих документів було встановлено, що у довідці про страхові витрати від 31.10.2024 б/н зазначено про відсутність страхування товару. Разом з тим, відповідно до інформації рахунку від виробника від 31.10.2024 № MGI246135 ціна на умовах FCA Румунія становить 1230,00 євро/т. Ціна продажу для імпортера на умовах CIP Синельникове становить 1387 євро/т. Враховуючи комерційні умови поставки різниця у розмірі 157 євро/т включає в себе витрати на доставку, страхування товару, а також прибуток продавця. Також відповідачем зазначено, що декларантом не спростовано вимоги митного органу, щодо включення до митної вартості витрат на страхування товару, оскільки відповідно до 2.2 контракту: «Всі зміни в замовленнях-специфікаціях можуть відбуватися тільки в письмовій формі за погодженням сторін».
Також декларантом до митного оформлення надано проформу-інвойс від 07.10.2024 №2024-200708. За результатами опрацювання даного документа декларанта повідомлено про те, що відповідно до п. 2.3 контракту: «Замовлення товару здійснюється шляхом оформлення покупцем 2-х екземплярів замовленняспецифікації та їх подальшого надіслання продавцю електронною поштою для підписання…». Замовлення-специфікація на оцінювану партію товару складено 14.10.2024, а надана до митного оформлення проформа-інвойс складена раніше здійсненого замовлення, а саме: 07.10.2024. Надана проформа-інвойс не кореспондується з датою укладення замовлення-специфікації та ставить під сумнів виставлення вищезазначеної проформи, оскільки дата її складання прямо суперечить п 2.3 Контакту. Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що додатково надані декларантом документи не усунули виявлені митницею розбіжності, а тому рішення про коригування митної вартості товарів, прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
10.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №1415/25), в якому позивач заперечував доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. В обгрунтування відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не доведено факт наявності в поданих позивачем для митного оформлення товарів документах розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, фактично, відповідачем не обґрунтовано законність витребування від позивача додаткових документів при митному оформленні товарів за ЕМД, підстави для витребування яких чітко визначені ч.3 ст.53 МК України.
Щодо посилання відповідача на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до ЕМД, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, позивач наголошує на тому, що митним органом не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу. На переконання позивача спрацювання системи управління ризиками не може підтверджувати обґрунтованість сумнівів митного органу. Наявність розбіжностей у цифрових значеннях митної вартості товарів повинен довести відповідач. Позивач вважає, що у відповідача не було підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), витребуванні додаткових документів та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів за ЕМД. Крім того, митним органом не було надано належної оцінки поданим позивачем документам та не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.
Щодо твердження відповідача оцінюваний товар постачається на комерційних умовах Incoterms 2020 CIP (Синельникове) на підставі замовлення-специфікації №1 до посередницького контракту від 07.10.2024 № 07/10/2024 (далі - Контракт). Згідно гр. 44 ЕМД замовлення специфікація датована 11.02.2024, однак згідно електронної сканованої копії документа дата складання даного документа відсутня, але є дата підписання даного документу директором ТОВ "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" - 14.10.2024. Оскільки посередницький контракт складено 07.10.2024, слід зазначити, що згідно гр. 44 дата складання замовлення-специфікації суперечить даті укладення Контракту позивач зазначив, що питання умов виконання контрактних обов'язків декларанта, зважаючи на вимоги ст. 53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості за ЕМД. Відповідач жодним чином не обґрунтовував рішення, яким саме чином зазначення в ЕМД невірної дати замовлення-специфікації впливає на цифрові значення митної вартості товарів згідно ЕМД. Позивач також звернув увагу на той факт, що в ЕМД в графі 44, як про це твердить відповідач, декларантом було спочатку допущено технічну помилку щодо дати документу «замовлення-специфікація». Але декларантом це було виправлено у належний спосіб і відповідно до заяви від 07.11.2024 №071124 дату вказаного документу змінено в ЕМД з 11.02.2024 на 14.10.2024 р., а отже твердження відповідача щодо того, що «згідно гр. 44 дата складання замовлення-специфікації суперечить даті укладення контракту не відповідає дійсності. Датою замовлення-специфікації № 1 до Контракту є 14.10.2024 р. і це було відомо відповідачеві під час прийняття рішення.
Твердження відповідача, що відповідно до інформації, зазначеній у банківських платіжних документах (під кодом 3001) від 21.10.2024 №241021/000291307 та від 30.10.2024 №241030/000293456 у графі Detailsof payment (Призначення платежу) зазначено, що оплата здійснюється на підставі контракту 07/10/2024 від 07.10.2024, специфікації 1, інвойсу 2024-200708. Вищевказаний інвойс до митного оформлення не надавався. Також документ «специфікація 1» не містить дати його складання, що підтверджує попереднє твердження. Відповідно до п.4.1 Контракту: «Ціна Товару встановлюється в Доларах США за метричну тону нетто відповідно до умов, вказаних в статті 6 даного Контракту, і вказується в Замовленнях-Специфікаціях. Ціна Товару включає в себе вартість упаковки, маркування, тари, оформлення усіх документів, вказаних у ст. 6.9 цього Контракту, митного оформлення товару на експорт.» Відповідно до п.5.1 Контракту: «Валютою оплати являється Євро». Відповідно до комерційних документів до оцінюваної партії товарів, а саме: рахунку - фактури від 31.10.2024 № 2024-314605, Замовлення-Специфікації (згідно гр. 44) від 11.02.2024 № 1, валютою розрахунку є Євро. Зазначене суперечить п. 4.1 Контракту та ставить під сумнів здійснення валютних розрахунків по контракту, а також до ціни товару можливо не включені банківські комісійні збори, пов'язані із конвертацією валюти. Під час подання ЕМД декларантом у гр. 44 під кодом 4103 не було заявлено додаткової угоди № 1 від 07.10.2024. А надання її після отримання повідомлення від митниці від 06.11.2024 № 1 ставить під сумнів наявність даного документа під час подачі митної декларації. Відповідно до ПКМУ від 21.05.2012 № 450 декларантом до отримання повідомлення від митниці від 06.11.2024 № 1 заяв, щодо внесення відповідних змін до гр. 44 ЕМД не надходило, в частині додання додаткової угоди від 07.10.2024 №1 позивач спростовує тим, що вищеозначені доводи не мають вплив на цифрові значення митної вартості товарів за ЕМД. Такі твердження Відповідача безпосередньо спростовуються змістом ЕМД, в графі 44 якої за кодом 0325 зазначено рахунок проформу (Proforma Invoice) №2024- 200708 від 07.10.2024 р. Твердження Відповідача про відсутність дати складання специфікації №1 не обґрунтоване і також спростовується змістом як ЕМД (графа 44), так і змістом самої замовлення -специфікації №1 від 14.10.2024 р. Отже, як зазначає позивач, призначення платежу у банківських платіжних документах, поданих позивачем разом з ЕМД, цілком відповідає змісту ЕМД. Разом з тим, як вбачається зі змісту картки відмови відповідач проаналізував лише зміст Контракту, замовлення-специфікації, інвойсу, банківські документи, зі змісту яких зафіксував, що платежі здійснювались в Євро. При цьому, як зазначає позивач, що митний орган з невідомих причин прийшов до абсолютно протиправної думки про те, що начебто наведене ставить під сумнів здійснення валютних розрахунків по контракту, а також до ціни товару можливо не включені банківські комісійні збори, пов'язані із конвертацією валюти. І навіть після надання позивачем додаткової угоди №1 від 07.10.2024, яка чітко свідчить про відповідність умов Контракту усім іншим документам щодо визначення валюти - Євро, відповідач і її існування ставить під сумнів. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає зазначені заперечення відповідача проти позову, викладені у поданому відзиві, необґрунтованими, та такими, які спростовуються матеріалами справи, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» та Компанією «Europcell GmbH» (Німеччина) (за контрактом - Продавець), укладено контракт № 07/10/2024.
Відповідно до умов контракту 01.11.2024 продавець поставив покупцеві товар - паперову основу для виготовлення виробів господарсько-побутового або санітарно-гігієнічного призначення вага нетто 18,872 т, вага брутто 18 872 т, ціна 1 387 євро за 1 т, загальна вартість 26 175,46 євро. Щодо товару сторонами були погодженні умови поставки CIP (Інкотермс-2020), м. Синельникове, Україна.
З метою митного оформлення ввезеного товару, позивачем було подано відповідачу електронну митну декларацію №24UA110110006861U0 від 06.11.2024 разом з усіма необхідними товаросупровідними документами, передбаченими ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідно до погоджених умов поставки за контрактом.
Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2024/300027/2 від 07.11.2024 року.
Підставою для прийняття відповідачем оскарженого рішення стало те, що декларантом ТОВ. "АЙ ПІ ДЖІХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" заявлено до митного оформлення ЕМД від 06.11.2024 N24UA110110006861UO на товар №1 «Паперова основа, для виготовлення виробів господарсько-побутового або санітарно гігієнічного призначення у рулонах». Країна походження Румунія. Оцінований товар постачаються на комерційних умовах Incoterms 2020 CIP (Синельникове) на підставі замовлення-специфікації № 1 до посередницького контракту від 07.10.2024 № 07/10/2024 (далі - Контракт). Згідно гр. 44 ЕМД замовлення-специфікація датована 11.02.2024, однак згідно електронної сканованої копії документа дата складання даного документа відсутня, але є дата підписання даного документу директором ТОВ "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" - 14.10.2024. Оскільки посередницький контракт складено 07.10.2024, слід зазначити, що згідно гр. 44 дата складання замовлення-специфікації суперечить даті укладення Контракту. Також відповідно до інформації, зазначеній у банківських платіжних документах (під кодом 3001) від 21.10.2024 № 241021/000291307 та від 30.10.2024 N241030/000293456 у графі Details of payment (Призначення платежу) зазначено, що оплата здійснюється на підставі контракту 07/10/2024 від 07.10.2024, специфікації 1, інвойсу 2024-200708. Вищевказаний інвойс до митного оформлення не надавався. Також документ «специфікація 1» не містить дати його складання, що підтверджує попередне твердження. Відповідно до п. 7 висновків постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Відповідно до вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно до п. 4.1 Контракту: «Ціна Товару встановлюється в Доларах США за метричну тону нетто відповідно до умов, вказаних в статті 6 даного Контракту, і вказується в Замовленнях-Специфікаціях. Ціна Товару включає в себе вартість упаковки, маркування, тари, оформлення усіх документів, вказаних у ст. 6.9 цього Контракту, митного оформлення товару на експорт. Відповідно до п.5.1 Контракту: оплатою є Євро». Відповідно до комерційних документів до оцінюваної партії товарів, а саме: рахунку- фактури від 31.10.2024 № 2024-314605, Замовлення-Специфікації (згідно гр. 44) від 11.02.2024 Nє 1, валютою розрахунку є Євро. Зазначене суперечить п. 4.1 Контракту та ставить під сумнів здійснення валютних розрахунків по контракту, а також до ціни товару можливо не включені банківські комісійні збори, пов'язані із конвертацією валюти. Крім того, відповідно до комерційних документів до оцінюваної партії товарів поставка здійснюється на умовах СІР (Синельникове) Incoterms 2020. Відповідно до правил Incoterms 2020 умовами поставки СІР передбачено здійснення страхування вантажу продавцем.
Продавець зобов'язаний забезпечити страхування, що покриває принаймні мінімальні ризики, загальне покриття вартості повинно дорівнювати не менше 110% від вартості товару. Також покупець може оформити додаткову страховку на товари. Відповідно до п. 4.1 Контракту: «Ціна Товару включає в себевартість упаковки, маркування, тари, оформлення усіх документів, вказаних у ст. 6.9 цього Контракту, митного оформлення товару на експорт». Виходячи із вищезазначеного до ціни товару не були включені витрати на страхування товару, як передбачено правилами Incoterms 2020. Також слід зазначити, що документи щодо страхування вантажу до митного оформлення не надавалися. Зазначене свідчить про не включення до митної вартості оцінюваного товару обов'язкових складових, передбачених ч.10 ст.58 МКУ, а саме: комісійної винагороди, пов'язаної з перерахуванням валюти та вартості страхування та унеможливлює перевірити числове значення, як то зобов'язує стаття 54 МК України. Довідка про страхові витрати від 31.10.2024 б/н свідчить про відсутність страхування товару. Разом з тим, відповідно до інформації рахунку від виробника від 31.10.2024 № MGI246135 ціна на умовах FCA Румунія становить 1230,00 евро/т. Ціна продажу для імпортера становить 1387 евро/т на умовах СІР Синельникове. Враховуючи комерційні умови поставки різниця у розмірі 157 євро/т включає в себе витрати на доставку, страхування товару, а також прибуток продавця. Як зазначалося раніше, відповідно до п. 4.1 контракту №07/10/2024 ціна товару включає в себе вартість упаковки, маркування, тари, оформлення усіх документів, вказаних у ст. 6.9 цього Контракту, митного оформлення товару на експорт. Тобто наданими документами не підтверджено, що ціна товару у розмірі 1387 євро/т включає в себе складові митної вартості, окрім прибутку продавця. Також слід зазначити, що декларантом не спростовано вимоги митного органу, щодо включення до митної вартості витрат на страхування товару, оскільки відповідно до 2.2 Контракту: «Всі зміни в замовленнях-специфікаціях можуть відбуватися тільки в письмовій формі за погодженням Сторін». Також відповідно до п. 11.3 Контракту: «Зміни до даного Контракту можуть вноситися лише за взаємною згодою сторін.» Надана до митного оформлення Довідка Europcell GmbH від 31.10.2024 Nб/н, не містить погодження ТОВ «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН», як то передбачено умовами контракту, а також складання довідки суперечить переліку документів передбачених п 14.3 Контракту. Також декларантом до митного оформлення надано проформу інвойс від 07.10.2024 N 2024-200708. За результатами опрацювання, відповідно до п. 2.3 Контракту: «Замовлення Товару здійснюється шляхом оформлення Покупцем 2-х екземплярів Замовлення-Специфікації їх подальшого надіслання Продавцю електронною поштою для підписання... ». Замовлення-специфікація на оцінювану партію товару складено 14.10.2024, а надана до митного оформлення проформа-інвойс складена раніше здійсненого замовлення, а саме: 07.10.2024. Надана проформа-інвойс не кореспондується з датою укладення Замовлення-специфікації та ставить під сумнів виставлення вищезазначеної проформи, оскільки дата її складання прямо суперечить п 2.3 Контакту. Відповідно до п. 1 ст 53 МКУ декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. Відповідно до п.2 ст 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товару серед іншого є зовнішньо-економічний договір (контракт), або документ який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності. Виходячи із вищевикладеного під час подання ЕМД декларантом у гр. 44 під кодом 4103 не було заявлено додаткової угоди N 1 від 07.10.2024. А надання ії після отримання повідомлення від митниці від 06.11.2024 № 1 ставить під сумнів наявність даного документа під час подачі митної декларації. Також слід зазначити, що відповідно до ПКМУ від 21.05.2012 № 450 декларантом до отримання повідомлення від митниці від 06.11.2024 №1 заяв щодо внесення відповідних змін до гр. 44 ЕМД не надходило, в частині додання додаткової угоди від 07.10.2024 №1. Враховуючи вищезазначене, наданими документами декларантом ТОВ "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН" не підтверджено числове значення митної вартості оцінюваного товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може буги застосований відповідно ч.2. ст.58 МКУ, ч.6 ст. 54 МКУ».
Позивач вважає, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необгрунтованим, оскільки відповідачу було надано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим, останнє підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.382 Господарського кодексу України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Згідно із ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 №201, затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).
За загальним правилом, передбаченим нормами ст. 692 Цивільного кодексу України оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно із ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Як зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності.
Разом з тим, з доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
Всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв'язку із чим, суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.
Суд звертає увагу, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за другорядним методом.
Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18, від 21.08.2019 року у справі №520/9022/18.
При цьому наданими до Дніпровської митниці та до матеріалів справи документами підтверджено заявлену вартість товару, а також сплату відповідно до умов контракту.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки.
Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 та 02.06.2015 (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно із постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).
Суд також звертає увагу, що приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.
На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідач не вказав, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Згідно із положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно із положеннями статей 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/300027/2 від 07.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно із ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем у сумі 3028,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5А; ЄДРПОУ 41316232) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110110/2024/300027/2 від 07.11.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5А; ЄДРПОУ 41316232) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 21.02.2025.
Суддя О.В. Царікова